Діоксин для Львова

Львівська газета  П'ятниця, 26 вересня, 2008 року, № 141 (449)

Нещодавно Львівська міська рада затвердила нову схему теплопостачання міста, в якій запропоновано зведення навколо Львова котелень, де, крім вугілля, спалюватимуть побутові відходи. Екологи вважають імовірну реалізацію таких намірів надзвичайно небезпечною, насамперед – для здоров'я львів'ян.

До яких негативних наслідків може призвести поява таких котелень? На це запитання ми попросили відповісти Дмитра Скрильнікова, голову громад ської організації "Бюро еколо гіч них розслідувань".

– Пане Дмитре, будівництво сміттєспалювального заводу у Львові лобіюють іще з кінця 1990-х років. Проте донедавна міська влада декларувала від мову від його спорудження. Що змінилося?

– Змінилася назва. Тепер говорять не про будівництво сміттєспалювального заводу біля Львова, а про енергокомплекс із переробки твердих побутових відходів. Небезпека насамперед у тому, що в ухваленій схемі теплопостачання міста зазначено: на цьому об'єкті також можна буде спалювати все, що горить: побутові відходи, будь-які інші горючі матеріали. Гадаю, якщо ця схема переросте у програму, а потім у реальний проект, львів'яни отримають декілька котелень, які працюватимуть на твердому паливі, головним чином вугіллі, й де також спалюватимуть сміття. А це принесе місту велику кількість шкідливих викидів.

Серйозним недоліком документа є те, що він не має розділу, спрямованого на енергозбереження. Це – утеплення будинків, теплових магістралей тощо. Метою нової концепції теплопостачання є зведення чергових теплових потужностей, причому значно брудніших, аніж діючі. Але депутати міської ради проголосували за документ, бо його подано в дуже гарній обкладинці.

– Тобто насправді йдеться про сміттєспалювальний завод?

– Так. У концепції теплопостачання, яку депутати ухвалили ще у квітні, багато мовилося про перехід на альтернативні джерела палива. Але в усьому світі під цими видами палива розуміють біогаз, біопаливо, енергію сонця, вітру. Натомість у розробленій Львівським ВАТ "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" схемі мова про вугілля та сміття. Головний інженер інституту розповідає, що його реалізація стане великим надбанням для Львова. Але, на моє переконання, цей заклад напрацював схему теплопостачання, яка відкидає Львівщину далеко назад. Адже вугілля – значно брудніший за наслідками вид палива.

Окрім того, всі три варіанти схеми теплопостачання, представлені в документі, передбачають сміттєспалювання. Але розробники схеми чомусь назвали свій завод енергокомплексом із переробки твердих побутових відходів. Серед палива фігуруватиме й мул з очисних споруд. При цьому розробники забувають, що мул – це не лише органічні речовини, а й важкі метали, хімічні елементи тощо. Якщо його спалювати, то з твердої маси він перейде в повітря.

Місто не готове й до спалювання побутових відходів. Бо якщо порівнювати сортування та якість побутових відходів на Грибовицькому сміттєзвалищі та, до прикладу, у Швеції чи Японії, то це – небо і земля. В українських побутових відходах наявні всі токсичні елементи, адже там є побутова техніка, електроприлади, вироби хімії тощо.

– Де пропонують розташувати ці котельні?

– У схемі теплопостачання Львова пропонують збудувати або використовувати наявні ТЕЦ по периметру навколо Львова. Для цього також пропонують реанімувати ТЕЦ-2, розміщену в північній частині міста. Реалізація проекту стане справж ньою катастрофою для Львова. Депутати, можливо, й самі не зрозуміли, за що проголосували.

– А що з екологічною експертизою? Адже її передбачено чинним законодавством.

– Звичайно. Схема теплопостачання насамперед мала б пройти громадські обговорення. Крім того, документ мав отримати екологічну оцінку. Цього не зроблено.

– Що станеться, якщо цю схему реалізують?

– Сміттєспалювання в усьо му світі – надприбутковий бізнес. Особливо у країнах, де контроль за цим процесом низький. Зрозуміло, що для економіки це вигідно, але для мешканців – украй небезпечно. Навіть на "Миколаївцементі", де намагаються запровадити спалювання сміття в топках і де температура значно вища, ніж на ТЕЦ, дуже обережно ставляться до цього. А там ідеться про спалювання відходів пластмас і шин. Натомість у Львові декларують, що спалюватимуть абсолютно все. Це неприйнятно. Насамперед тому, що на ТЕЦ складно буде досягнути та підтримувати високі температури, щонайменше 1100 градусів (це потрібно, щоб не утворювалися діоксини). Крім того, існують інші технологічні питання, пов'язані з фільтрами, контролем і золою, що утвориться після такого спалювання. Вона буде токсичною та міститиме важкі метали.

– Які захворювання в такому разі ймовірні серед львів'ян?

– Передовсім відбуватиметься забруднення повітря діоксинами. Навіть у малих дозах ці речовини впливають на здоров'я людей, тож зросте ризик захворювань. По-друге, внаслідок спалювання в повітря підніматимуться важкі метали: ртуть, свинець, кадмій тощо. Першими постраждають діти, оскільки вони є найбільш уразливими до токсичних забруднювачів.

Василь Худицький

 http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/09/26/34590/

Смітники починаються зі сміття...в головах

Дзеркало тижня № 35 (714) 20 — 26 вересня 2008 Автор: Вадим КЛИМЕНТЬЄВ


Якщо унітаз — обличчя господині, то як охарактеризувати фізіономії «господарів» Дніпропетровська, які дозволили перетворити місто на смітник?! Як відомо, Дніпропетровщина завжди славилася ініціативами до знаменних дат. Не перевелися вони й нині. У серпні, напевне напередодні чергових позачергових виборів, визріла нова ініціатива. Її повитухою став мер Дніпропетровська Іван Куліченко, котрий обіцяв своїм виборцям на останніх виборах вирішити проблему сміття, а тепер звинуватив у її створенні дніпропетровців: «Люди не платять — комунальники не прибирають. Служби, відповідальні за вивезення сміття, ремствують, що їм заборгували понад шість мільйонів гривень. Тому так і працюють». …І воно справді так. На 20 серпня 2008 року тільки 50% населення оплатило вивезення ТПВ (твердих побутових відходів). Найстрашніше, що в таких умовах сміттєперевізники вже не в змозі оплачувати утилізацію зібраного сміття на приватному полігоні ТОВ «Екологія Україна». Через усі ці чинники й народилася в їхніх головах, прямо скажемо, неординарна ініціатива, більш схожа на крик душі. «Єдиний спосіб покарати боржника, — вважає директор одного з трьох підприємств-перевізників ЗАТ «Дніпрокомунтранс» Валерій Лубинський, — привезти йому сміття назад і вивантажити в квартиру те, що він виносив усі ці півроку в контейнери. До таких акцій підприємство готове вдатися вже найближчим часом». Як мовиться, приїхали. Саме час викликати автора на біс!.. На держконкуренцію грошей пошкодували, натомість поставили «свого» приватника Донедавна в Дніпропетровську лідерами з вивезення сміття були дві приватні компанії — ТОВ «Екологія» і ЗАТ «Дніпрокомунтранс». У грудні 2006 року для систематизації процесу вивезення сміття сесія міської ради ухвалила рішення про створення комунального підприємства «ЕкоДніпро» — такого собі конкурента для «приватних сміттярів». Рішення ухвалили, але грошей не виділили. Чому — стало зрозуміло вже влітку 2007 року. Саме тоді без тендера, за «особистої протекції» мера Куліченка в Дніпропетровську починає працювати компанія «Грінко-Дніпро». Директором нового санітара міста є Михайло Арутюнов, племінник Гарегіна Арутюнова, нині нардепа фракції БЮТ, поміченого в земельних скандалах у Дніпропетровську. Саме ця структура отримала найбільш ласий шматок сміттєвого сектора, попередньо очищений за рахунок бюджетних організацій від смітників. А для повної гарантії високої прибутковості сміттєвого бізнесу, що його розгортає нова структура, міськ виконком ухвалив рішення розраховуватися з утилізаторами з бюджету міста, а не з дуже ненадійних зборів з городян. Бенкетували — веселилися, підрахували — просльозилися Зрозуміло, що ця лафа через свою абсурдність проіснувала недовго. І мер був змушений систему оплати послуг «утилізаторів» повернути на круги своя. Компанії-монополісти негайно підняли тарифи — вивезення сміття нині коштує близько 20 грн. за кубометр, утилізація — 30 грн. Ситуація із прибиранням міста не поліпшилася, зате зросла заборгованість городян. Проте міський голова, замість шукати нову модель прибирання мегаполіса, вважає за краще обмежитися обвинуваченнями на адресу жителів Дніпропетровська. Це щодо збирання, а тепер перейдімо до утилізації. У бою з легальним утилізатором гору беруть нелегали Виявляється, сьогодні, як стверджують деякі зацікавлені відповідальні особи, у місті неможливо вивезти будівельні відходи легально. Нібито в Дніпропетровську немає офіційного полігона для будівельних відходів. Червоноповстанська, Тунельна балки, Запорізьке шосе — ці найбільші в місті звалища — незаконні. Як констатував начальник екологічної міліції Анатолій Лук'янчук, перешкодити незаконним діям майже неможливо. Один у полі не воїн. Екологічна міліція намагається перекривати під'їзди до таких місць, але це не завжди вдається. Водночас два роки тому міське управління з питань поводження з відходами разом із прибалтійськими фахівцями розробили унікальний проект утилізації та переробки будівельного сміття. Розташоване це підприємство в Євпаторійській балці. Розраховане на триста тисяч тонн відходів на рік. На сьогодні це єдине зареєстроване підприємство такого типу, проект якого пройшов усі інстанції і перевірки. Тобто з довідкою про легальне вивезення відходів, яку зазвичай видають разом із містобудівним паспортом, проблем не має бути. Та тільки сьогодні на ці документи контролюючі органи уваги не звертають. Чому? Гадаю, пояснювати не треба!.. Ще один явний плюс цього підприємства для замовників — ціна перевезень. Якщо нелегальні перевізники за транспортування одного кубічного метра будівельних відходів беруть у середньому 56 гривень, то підприємство — 20 гривень за кубометр. Кому ж такий конкурент потрібен?! У результаті підприємство, яке мало почати працювати ще першого серпня, запустили тільки днями. Кажуть, після погроз подати на інстанції, які блокували його роботу, до суду. Та й це не останній камінь спотикання в багатостраждальній галузі утилізації сміття... Приватний чи державний? Додамо, що, крім щойно запущеного підприємства в Євпаторійській балці, у Дніпропетровську давно функціонує полігон ТПВ у районі Кулебівки. Сьогодні він успішно справляється з навантаженням, і, як стверджують його власники, потужностей вистачить ще, як мінімум, на 10—15 років. Що ж заважає міським комунальникам його використовувати? «Монополіст диктує свої ціни», — такий головний аргумент чиновників міського управління з питань поводження з відходами. Хоча ці ціни вони ж і затверджували. У результаті міська рада Дніпропетровська дійшла висновку, що найкращим для міста варіантом є... відкрити новий полігон. Для цього потрібно терміново провести експертизу та землевідведення. Доручення підготувати проект і рішення давно дали заступникові міського голови та начальникам відповідних управлінь. Але й тут закономірно з'явився новий камінь спотикання — квіточки й комашки, в буквальному значенні слова. Перш ніж обласна влада виділить під полігон ділянку землі за містом, учені-ботаніки мають дослідити, чи немає на ній рідкісних представників флори і фауни, занесених у Червону книгу. У ботаніків зарплата, як відомо, низька, і якщо їх матеріально зацікавити, то шукатимуть вони рідкісних комашок як завгодно довго. Що нині й відбувається. Швидко тільки казка мовиться... Результати чиновницької турботи про гаманці жителів сьогодні більш ніж очевидні. Передвиборні обіцянки мера міста Івана Куліченка вивозити сміття безплатно так і залишилися обіцянками. Плата за його вивезення різко зросла, і її переклали на плечі жителів: ті платять, а сміття однаково не вивозять, стихійні звалища продовжують рости. Чим у цій ситуації може допомогти ще один сміттєвий полігон, незрозуміло. Ясно одне — у місті вже не перший рік триває прихована війна за переділ цього важливого сегмента міського господарства. «Якщо оглянутися назад і проаналізувати, що реально зроблено в Дніпропетровську для вирішення сміттєвої проблеми за десять років з моменту офіційного закриття Ігренського звалища, побачимо — нічого. Що зроблено відтоді, як п'ять років тому спробували незаконно будувати новий полігон на Ігрені? Теж нічого. Чи намагалися запропонувати альтернативне місце для розміщення полігона або провести конкурс проектів? Не намагалися. Чи розглядало місто можливість упровадити альтернативні методи поводження з відходами (роздільні збирання, утилізація й повторна переробка), замість спалювання та захоронення, що давно вже заборонено в цивілізованих країнах? Не розглядало!» — розповідає активіст об'єднання громадян «За чисту Ігрень» В'ячеслав Горобець, який багато років веде боротьбу за екологічне відродження рідного краю. У результаті більшість сміттєвих бізнесменів, завдяки дружній бездіяльності влади, дійшли цілком логічного висновку: навіщо витрачатися на дорогу утилізацію сміття, якщо достатньо встановити шлагбаум і найняти людину, щоб збирала гроші. Подібно до великого комбінатора, який брав по 10 копійок за огляд визначних пам'яток П'ятигорська. Остап Бендер живий! І непогано заробляє на смітті... За інформацією заступника начальника управління з питань поводження з відходами Дніпропетровської міськради Світлани Лагутенко, за останній час комунальні служби ліквідували 400 стихійних звалищ. Та от парадокс — щоденні об'їзди виявили, що смітники знову виникають на тих самих місцях, де й були. В основному вони заповнюються будівельним сміттям, причому на його утилізації в такий спосіб хтось непогано заробляє — смітники обладнано шлагбаумами, вагончиками, на них діє пропускна система. Зрозуміло, в'їзд платний. Конкретні адреси таких «підприємств» відомі. Де ж вихід?.. «На жаль, програму, яку прийняли на сесії, де було розписано дії з вивезення сміття, не виконано», — констатує депутат міськради Євген Морозенко. Нагадаємо, ця програма передбачала створення на конкурсній основі керуючої компанії, яка збиратиме гроші з продуцентів сміття й працюватиме з підрядниками. Ось у чому, виявляється, річ! Усе впирається в додаткову чиновницьку структуру, яка фактично дублюватиме міське управління з питань поводження з відходами. А чим більше всіляких структур і структурок, тим більше можливостей для корупції. Коло, як мовиться, замкнулося у своїй корупційній складовій. Тим часом екологи попереджають, що 250 стихійних звалищ сміття, які сьогодні діють у Дніпропетровську, можуть стати причиною катастрофи для навколишнього середовища та здоров'я людей. Три складові вирішення сміттєвої проблеми Так невже ця проблема справді не має іншого вирішення, і Дніпропетровськ буде поховано під сотнями тисяч тонн сміття? Аж ніяк!.. Але вирішується вона не кавалерійською атакою сміттярів на неплатників, а комплексом взаємозалежних заходів у різних сферах діяльності. Ці рішення, до речі, вкладаються в доволі просту формулу. Пам'ятаєте, три складові частини вічно живого вчення?! У нашому випадку гарантією чистоти, порядку та здорової екології можуть служити три складові реалізації програми: ефективна організація утилізації відходів, жорсткий контролер в особі наділених належними повноваженнями органів і, безперечно, виховна робота серед населення. Але за зовнішньою простотою цієї формули, як показує світовий досвід, — величезна системна робота в найрізноманітніших сферах: від законодавчої до виховної. В Україні ж, як і в Дніпро петровську, схоже, далі примітивних спроб організувати роздільне (пластик і все інше сміття) збирання ТПВ та безконечних дискусій про будівництво нових полігонів для їх захоронення (котрі успішно ліквідують на Заході) діло не йде, що створює практично ідеальне підґрунтя для корупційного свавілля та екологічної катастрофи. http://www.dt.ua/3000/3320/64098/

Львів накриє діоксинами

Здавалося б, таке доленосне рішення, як будівництво в місті сміттєспалювального заводу і затвердження такого рішення на сесії міської ради не мало б залишитися непоміченим для екологів і громади міста. Однак 11 вересня на сесії міської ради депутати більшістю голосів вирішили: сміттєспалювальному заводу в місті бути... проте ніхто з захисників довкілля, представників преси чи депутатів із природоохоронних комісій і словом не обмовився.

Секрет успіху простий: основне — обмежити вживання фрази „сміттєспалювальний завод", а вдатися до більш поетичних і милозвучних фраз, на кшталт „енергокомплекс із переробки ТПВ" і „розв'язання проблеми комунальної енергетики та санітарної проблеми, пов'язаної зі складуванням на міському сміттєзвалищі ТПВ", а також сховати рішення про будівництво сміттєспалювального заводу там, де його ніхто з захисників природи не шукатиме — у схему теплопостачання.

Якби назвати щось „ концепція поводження з твердими побутовими відходами" — галасу б не уникнути! Бо сміття, зрозуміло, — справа брудна, і це доводять перипетії кількох останніх років із грибовицьким сміттєзвалищем. Якщо ж ідею побудови сміттєспалювального заводу вкласти в „Схему теплопостачання міста"... Коли надворі — аномально зимний вересень, без упину ллють дощі, слово „теплопостачання" просто приречене на умиротворене та позитивне сприйняття, бо натякає на „тепло" якого нині, до слова, львів'янам так бракує в їх оселях (не опалюють навіть Львівський тубдиспансер!). Дивно, що втратили пильність нині не лише пересічні львів'яни, але і люди, чиї посадові обов'язки мали б спонукати більш пильно та прискіпливо ставитися до документів і схем навіть із найсолодшими назвами...

„З метою оптимального вирішення проблеми охорони навколишнього середовища (! - авт.) і здоров'я населення міста і передмістя Львова, а також економічної ефективності та раціонального використання земельних ресурсів пропонується будівництво на території ТЦ „Північна" ЛМКП „Львівтеплоенерго" (ТЕЦ-2) енергокомплексу по переробці ТПВ. Основне призначення енергокомплексу полягає в знезараженні і утилізації ТПВ, по кінцевій меті метод є ліквідаційно-утилізаційним, за технічним принципом метод є термічним", — стверджує пояснювальна записка до схеми теплопостачання міста. Ти ба, яке солодке та красномовне означення сміттєспалювального заводу. Дивно однак, адже, керівництво нашого міста вже декларувало в програмних документах і „солодких обіцянках-цяцянках" відмову від ідеї сміттєспалювання. Львів'янам навіть обіцяли завод із сортування та переробки сміття на вторинну сировину — екологічно безпечний і прогресивний метод. Але нащо нам прогресивні технології, коли Львів — місто древнє?

„Наразі виглядає на те, що певним зацікавленим особам не вдалося запровадити ідею сміттєспалювання через програми з менеджменту поводження з твердими побутовими відходами, тож з'явилася спроба протягнути цю ідею через схему теплопостачання. В цьому документі під словами „екологічне паливо" та „сміттєпереробний комплекс, де будуть використовувати альтернативне паливо", нам пропонують побудувати банальний сміттєспалювальний завод", — переконаний керівник „Бюро екологічних розслідувань" Дмитро Скрильніков. За словами еколога, така „маніпуляція термінами — не винахід львівських спритників. „Віднедавна слово „альтернативне паливо" використовують власники заводів, аби уникнути протестів громадськості. Львів може стати заручником економічних інтересів тих, хто лобіює в місті побудову екологічно небезпечного заводу", — стверджує пан Скрильніков.

За словами керівника екологіч ної громадської організації „Бюро екологічних розслідувань" така схема вже була з Миколаївським цементним заводом, де під виглядом „альтернативного палива" та економії газу планували спалювати шини та відходи пластмаси: „На заводі постійно переконували про те, що технологія спалювання є абсолютно безпечною, і що відхід від цієї технології неможливий. Але нещодавно з'ясувалося, що цей завод екологічна інспекція оштрафувала на 69 тис. грн за те, що він працював із відключеними електрофільтрами". Натомість славне місто Львів піде ще далі. В нас спалюватимуть не лише сміття, але і ... практично все, що горить. Як гласить „схема теплопостачання": „Одним із основних заходів із оптимізації системи теплопостачання є серед іншого „впровадження нетрадиційних джерел енергії шляхом побудови на території ТЦ „Північна" енергетичного сміттєпереробного комплексу для переробки твердих побутових відходів (ТПВ) м. Львова, шламів очисних споруд МКП „Львівводоканал", торфу, відходів деревини та інших горючих матеріалів, в тому числі сезонного характеру".

„Львів просто може накрити діоксинами та важкими металами. В Україні сміття до спалювання абсолютно не підготовлене, адже окрім калорійних елементів, воно містить і токсичні елементи, ос кільки в нас відсутня система збору таких відходів, як лаки, фарби, побутова техніка, люмінесцентні лампи. А отже, це все потрапить спочатку в піч, а згодом — у повітря, таким чином, ми просто перенесемо сміттєзвалище в небо і будемо тим дихати. Нещодавно ми чули про сумний досвід італійців, які змушені були закрити близько 30 заводів із виробництва сиру через вміст в молокопродуктах діоксинів. Це попри те, що в Європі існує жорстка система контролю за вмістом у відхідних газах важких металів і діоксинів, які у нас наразі не контролюють. Те саме з мулом очисних споруд. У багатьох західних країнах законними і не зовсім законними методами намагаються вивезти мул із очисних споруд у країни третього світу, адже в ньому чимало токсичних речовин. У нас ситуація зі стічними водами іще трагічніша, адже багато дрібних підприємств незаконно скидають туди свої токсичні стоки. Якщо осад із очисних споруд спалювати, вся таблиця Мендєлєєва також може опинитися в львівському повітрі", — переконує Дмитро Скрильніков і оптимістично додав: „Хоча, всі такі програми мають проходити процес громадського обговорення та екологічну експертизу, тому сподіваюся, що „Схема теплопостачання" буде предметом розгляду і компетентних органів і громадськості".

Наталя ГОРБАНЬ, "Ратуша" 25 вересня 2008
Показати усе

Чи чекає львівські смітники доля неапольських? 

Про львівське сміття розмов було аж надто багато, бо де гострі проблеми, там неодмінно буде популізм і демагогія політиків. Яке ж майбутнє львівському сміттю пророкують експерти з твердих відходів і як радять з ним поводитися, ми намагались з’ясувати в екологічних громадських організаціях, у підприємців та влади. 

Основних методів поводження з твердими побутовими відходами є декілька: їх можна закопати десь за містом, спалити або використавши як вторинну сировину, зробити з них нові товари. Кожен із варіантів має свої переваги та недоліки. В одних, щоправда, значно менше переваг, в інших — недоліків. Скажімо, вивіз сміття на звалища екологи вважають найбільш застарілим, екологічно небезпечним і марнотратним, адже тут в ями закопують величезну кількість ресурсів, виводячи з обігу величезні площі землі. Також недоліком методу є фільтрати — нечистоти, які зі сміття вимивають дощі, тож вони просочуються в ґрунтові води та отруюють усе навколо. Ще один мінус звалища — метан, який утворюється під час гниття органічної маси і призводить до глобальної зміни клімату. Єдиним плюсом такого методу поводження зі сміттям є його простота та дешевизна. Не потрібно вкладати коштів в складні технології та наймати працівників — досить мати сміття, і землю для розбазарювання, а також не шкодувати мешканців прилеглих територій. Поки що, на жаль, українці користаються власне цим “динозаврівським методом” і вдовольняються його перевагами. 

Наступний метод — спалювання сміття. Його перевага — використання енергії, яка виділяється під час горіння відходів, а також збереження величезних земельних площ, що могли б зайняти сміттєзвалища. Однак цей метод має суттєві недоліки. Під час горіння в повітря потрапляє величезна кількість шкідливих речовин, які необхідно вловлювати дорогими фільтрами. Однак навіть найдорожчі фільтри, які може собі дозволити такий завод не зможуть вловити 100% сполук-забрудників, тому уникнути забруднення повітря неможливо. Особливо за грозливим такий метод є в країні, де результати будь-яких перевірок екологічних служб купити дешевше, аніж забезпечити належну очистку викидів. До поширених методів (щоправда, не в Україні) зараховують також сортування сміття, та його наступну переробку. Про широку популярність цього методу свідчать кольорові бачки призначені для різних видів сміття, що їх можна побачити вже за найближчими кордонами. Адже на Заході вже давно зрозуміли, що найбільш екологічно чистим та економічно вигідним є повторне використання відходів: скло переплавляти на скляні вироби, з пластмаси робити “синтетичну деревину”, метали переробляти на різноманітні деталі. Переробляючи сміття, можна незле заробити — понад 70% речовин придатні до повторного використання, стверджують екологи, отже, 70% сміття можна продавати (!). 

Керівник “Бюро екологічних розслідувань”, адвокат Дмитро Скрильніков: 

— Біль шість цивілізованих країн схиляються до нетермічних способів переробки відходів, хоча і не можуть повністю відмовитися від його спалення. В “екологічно просунутих” країнах намагаються переробити якомога більшу частину сміття, бо під час спалювання утворюється ціла низка отруйних речовин, серед них, зокрема, діоксин. А сортувати та переробляти відходи — досить прибутковий бізнес, адже тут фірма отримує гроші не тільки за вивіз сміття, але і може продавати посортовані відходи як сировину. Крім того, Україна до спалювання сміття просто не готова, бо в нас воно на порядок небезпечніше, ніж в Європейському Союзі — у нас туди потрапляє багато небезпечних відходів, до прикладу, ртуть, кадмій, люмінесцентні лампи. Ті, хто був в Європі знають — для збору, наприклад, батарейок там стоять окремі контейнери. Здавалося би, чим є одна батарейка. Однак в батарейках і акумуляторах містяться високотоксичні речовини. Якщо таке сміття підпалити — в процесі горіння утворюються небезпечні сполуки, що потрапляють згодом у наш організм. 

До того ж, аби порівняно безпечно спалювати побутові відходи — потрібні хороші фільтри та жорсткий контроль за дотриманням технології. А про який контроль можна говорити, якщо один аналіз на вміст в повітрі діоксину коштує тисячу доларів, а наші співвітчизники на деяких підприємствах додумуються до того, що наніч взагалі вимикають електрофільтри, аби економити електро енергію (!). Тому в наших умовах оптимальним є сортування відходів. Відсортувати можна від 30 до 70 відсотків сміття. Але для цього має бути система. 

Населення вже готове сортувати відходи. Однак для цього мають бути політичні рішення. Крім того, мусить бути система збору небезпечних компонентів, бо населенню просто нікуди викинути ту ж таки батарейку чи розбитий термометр, лаки, фарби тощо. 

Однак не всі радо погоджуються на такий метод поводження з відходами, бо якщо почати сортувати і переробляти сміття — почнуть вилазити токсичні відходи (ті ж таки батарейки). А за їх утилізацію треба буде платити гроші. Тому багато спритників кажуть — краще все те спалити, і його не буде видно. Звалища багато кому вигідні з подібних причин — там можна викопати ямку і закопати все що завгодно. Крім того, у Львові питання відходів не вирішується через конкуренцію між певними інвесторами та групами політиків, що лобіюють їх інтереси. Бо насправді багато фірм зацікавлені в тому, аби саме їх та їхні технології (не завжди найкращі) допустили до роботи з відходами. 

Директор ТзОВ “Еко-Львів Сервіс” Олег Гайовишин: 

— Спалювання сміття, на мою думку, є вчорашнім днем, і лобіювати такі методи можуть хіба що ті, кому вигідно, наприклад, продати комусь свій застарілий сміттєспалювальний завод — так іноді роблять європейські підприємства. Окремим людям це може і вигідно, але аж ніяк не пересічному українцю. 

Зараз спалювати сміття Україна просто не може собі дозволити. Бо для того, аби “екологічно безпечно” палити тверді побутові відходи, потрібні величезні кошти, тобто розмір плати за утилізацію сміття довелося б збільшити в 20 — 30 разів. Палити ж без дотримання норм — злочин. На жаль, наші мешканці не настільки свідомі, аби не викинути в сміття розбитий ртутний термометр чи люмінесцентну лампу — тож можна уявити, яке повітря виходитиме з труб сміттєспалювального заводу, і чим нам доведеться дихати. 

Нам не потрібні сміттєспалювальні заводи, які зараз демонтують в Європі та намагаються продати їх країнам третього світу. Оптимальний варіант — сортувати. Ми провели експеримент із сортування ще в 1998 році, і вже тоді 30% населення сортували (!). Ми тоді зверталися за підтримкою до влади — однак нікому це не було цікаво. Нині вже сортують сміття окремі райони Києва, Харкова та Полтави... ми могли б бути першими в Україні з такою ініціативою, та шкода — нам нічим похвалитися. 

Аби вирішити проблеми сміття, треба аби спільно працювали бізнес, влада і громада. На жаль, із тих трьох китів, на які все має опиратись, один пішов під воду — це влада. А громада в нас надто інертна. Заборгованість перед перевізниками побутових відходів зросла за останній рік втричі. Місто заборгувало нам 700 тис. грн — це однозначно з тим, що ми три місяці працюємо для громади Львова безкоштовно. Ми разом з іншими перевізниками намагалися зустрітись з міськими чиновниками, зокрема з паном Бабаком, аби обговорити ситуацію, що склалась і разом шукати вирішення проблеми, однак вперше за 
13 років ми просто поцілували клямку в міськраді, так ні з ким і не зустрівшись. Було прикро, адже це та влада, яка декларувала наміри тісно співпрацювати з бізнесом. Натомість вона просто самоусунулася від проблеми розрахунків за надані послуги. Це нонсенс — коли мешканці за комунальні послуги платять 90 — 100%, а борги влади перед перевізниками твердих побутових відходів ростуть. 

Однак не всі вірять у “європейськість”, цивілізованість і спроможність львів’ян розрізнити пластик, скло та папір. Ідею сортування відходів у Львові голова громадського об’єднання „Екофорум „Львів” Мирон Колодко вважає фантастикою: 

— При нашому безкультур’ї це — неможливо. В Німеччині, де люди мають високу культуру, витратили величезні кошти та багато часу на проведення рекламних кампаній, аби навчити людей сортувати. В Росії проводили схожі експерименти, але вони були невдалими, а український і російський народ схожі. Тому сортування сміття в нас — безнадійний варіант. Треба спалювати. Що ж до потенційної небезпеки, яку несе такий завод у наших умовах, то тут треба міняти владу — бо вона самі знаєте яка. Якщо влада буде така, як зараз, то ті, хто матиме заводи, будуть купувати владу і робитимуть все, що їм заманеться. 

Водночас питання, чи зможуть львів’яни, які, за прогнозами пана Мирона, не здатні розділити пластик, скло, папір та органіку по різних контейнерах, обрати собі добру владу, що поведе їх до світлого екологічно безпечного майбутнього, залишається нез’ясованим. 

P.S. Ще півроку тому, коли рекламувати “супер сучасні сміттєспалювальні заводи” було вигі дно, коментарі львів ської влади часто виринали в пресі. Нині ж влада затихла і відповідати на запитання не береться — журналіст “Ратуші” понад тиждень намагався через прес-службу Львівської міської ради зв’язатись з директором департаменту житлового господарства та інфраструктури паном Бабаком, чи з кимось із компетентних у цій сфері осіб, однак, ніхто з чиновників звітувати через пресу перед львів’янами не поспішив... 

До теми 

На сміттєзвалищах інтенсивно розвиваються мікроорганізми — збудники гепатиту, туберкульозу, дизентерії, аскаридозу, респіраторних, алергічних, шкірних та інших хвороб. Тут множаться стійкі до хімікалій таргани, мухи та пацюки. Дощі, які випадають на сміття, вимивають з нього важкі метали, пестициди, нітрати, нафтопродукти та інші хімікалії — ці нечистоти розчинені в воді потрапляють у підземні води, а далі — в криниці та річки, або в ґрунти, де випасають корів, вирощують овочі та пшеницю. Таким чином, бруд, вивезений із наших домівок, повертається до нас на стіл із брудною водою та продуктами з високим вмістом важких металів. 

Бездомних тварин стане вдвічі менше, якщо обладнати міські смітники кришками, адже тварини втратять доступ до харчів — засвідчив експеримент, який провели в Молдові. 

Заборона в Китаї на виробництво, продаж і використання пластмасових пакетів і мішків завтовшки менше 0,025 мм набирає чинності 1 червня 2008 року. Також тут запроваджують обов’язкову оплату за використання пластикових пакетів для упаковки товарів у магазинах. Про це йдеться у повідомленні Канцелярії Держради КНР, повідомляють на сайті Укрінформ. До таких дій влада Китаю вдалась, аби заохотити громадян повернутися до використання полотняних сумок і харчових кошиків, адже використання пластикових пакетів набуло загрозливих для навколишнього середовища масштабів. Шляхом Китаю має намір піти і Австралія, що планує запровадити схожий закон. 

Зменшувати об’єми відходів, спресовуючи пластикові упаковки і пляшки та розкладаючи картонні коробки, радять екологи та фірми, що займаються вивозом сміття. Адже розмір оплати за вивіз сміття встановлюють, зважаючи на об’єм. Через порожні пляшки та коробки, що займають багато місця, контейнери швидко переповнюються, машини-перевізники сміття змушені вивозити його частіше, тому піднімають плату, отже, нам доводиться платити більше за вивезене ними повітря. 

Цитата: „Щорічно населення планети викидає в атмосферу понад  150 млрд тонн рідких, твердих і газоподібних відходів. До них щорічно додається щонайменше 5 млрд тонн людських екскрементів, з переробкою яких не дають собі ради ані існуючі очисні споруди, ані природні системи” ( І. Алексєєнко, Л. Кайсєвіч „Остання цивілізація”) 

Наталія ГОРБАНЬ 

Ратуша, 24.01.2008

МСЗ - помойка на небе (Greenpeace) - відео