За два роки побудують завод із переробки сміття


Автор: WWW.KYIVCITY.GOV.UA
Петро Пантелєєв: ”Вартість такого підприємства становить майже 40 мільйонів євро. Ціна може коливатися, залежно від потужностей”
Петро Пантелєєв: ”Вартість такого підприємства становить майже 40 мільйонів євро. Ціна може коливатися, залежно від потужностей”
Із 28 серпня почався конкурс між охочими збудувати для столиці завод із переробки сміття. Потенційний інвестор має показати технологію, наявність землі під завод, надати 1 млн євро гарантії. Конкурс триватиме до 28 вересня.
— Місто гарантує тривалий контракт, забезпечує необхідні для виробництва обсяги сміття й тарифи на послуги, — каже заступник київського мера Петро Пантелєєв, 43 роки. — Умови конкурсу суворі. Але ще на першому етапі повинні відсіяти компанії, які не мають потрібного досвіду й ресурсу. Щодо мільйона застави, то інвестор, який має намір вкласти в завод десятки мільйонів — зможе забезпечити таку суму.
Чому досі в столиці не збудоване жодне сміттєпереробне підприємство? Не було інвесторів?
— Проблема не в цьому. Останні два роки ми вели переговори із багатьма іноземними компа­ніями. Але наше законодавство не сприяє залученню інвестора в бізнес із переробки сміття в Україні. Закон "Про житлово-комунальні послуги" відповідальність за переробку непотребу покладає на перевізників, що його вивозять. Натомість інвестори хочуть мати гарантії не від комерційних підприємств, а від міської влади.
Яка технологія переробки сміття найбільш оптимальна?
— У першу чергу, це потужне підприємство механіко-біологічного циклу. На такому відходи спершу відсортовують люди й механізми. Скло, папір, пластик і все, що можна переробити чи використати повторно — відбирають. Із органічного сміття добувають газ метан. Маса, що лишається — компост, можна використовувати як добриво. Вартість такого підприємства приблизно 40 мільйонів євро.
Потужності підприємства вистачить для щорічної переробки третини київського сміття. Що робити з рештою?
— Сміття, яке не можна переробити, можна захоронити або спалити. Потрібні спеціальні підприємства, теплові електроцентралі на альтернативному паливі. Вони набагато безпечніші за нинішні ТЕЦ. Бачив такий завод у Баку. Його потужність — 500 тисяч тонн сміття в рік. У такий спосіб міста не лише вирішують проблеми сміття, але й перетворюють його на паливо для обігріву будинків. Київ має централізовану систему теплопостачання й також міг би використовувати ТЕЦ на альтернативному паливі. Це здешевило б вартість послуги теплопостачання.
Підприємство "Київспецтранс", що вивозить сміття із Києва, надало окремо пропозицію щодо будівництва заводу. Чому поза кон­курсом?
— Там ідеться про державне-приватне партнерство (51% акцій "Київспецтрансу" належить місту, 46,83% — приватному інвестору. — ГПУ). Тому заявка не підпадає під критерії конкурсу. Зрештою, це дає нам змогу почати будівництво підприємства механіко-біологічної переробки на 450 тисяч тонн сміття на рік, незалежно від результатів конкурсу. А якщо й там буде гарна пропозиція, то і її реалізуємо.
Хочемо створити повноцінний сміттєпереробний сегмент у Києві. Для цього потрібно три речі: інвестиційна модель, реалізована через конкурс, розвиток таких компаній як "Київспецтранс" і побудова підприємств за власний рахунок. Чи теж із залученням іноземних партнерів.
Хто буде фінансувати завод за проектом ­"Київспецтрансу"?
— Місто й приватний партнер разом. Підприємство зведемо за два роки.
Зараз Київ звозить третину відходів на полігон у село Підгірці Обухівського району. Чи буде це звалище функціонувати після відкриття заводу?
— Ні. Дата відкриття підприємства стане датою закриття полігону в Підгірцях. За домовленістю з тамтешньою громадою 2016 року ми мали закрити це звалище протягом двох років. Але тоді не знали, наскільки це дорого. Полігон потрібно вивести спершу з аварійного стану й правильно рекультивувати. Аби в подальшому ця територія була безпечною. Уже готовий проект реконструкції. Скоро покажемо план рекультивації.
Загалом закриття звалища обійдеться в майже мільярд гривень. 330 мільйонів цьогоріч вже заплановано на реконструкцію. 500–600 будуть витрачені в найближчі два роки на рекультивацію.
1,2 мільйона тонн сміття в середньому вивозять із Києва щороку. Приблизно 450 тис. т викидають на полігоні в селі Підгірці Обухівського району Київської області. Ще до 270 тис. т спалюють на спеціалізованому київському заводі "Енергія". Решту приймають інші полігони.

«Україна без сміття» запускає утилізацію проблемного пластику за європейськими цінами

Ті, хто бажає утилізувати неперероблюваний пластик, мають оплатити безпечне спалювання – від 20 грн до 50 грн за пакет.
Прозорі пакети для неліквідного пластику. Фото: facebook.com/NowasteUkraine
Ініціатива «Україна без сміття» анонсувала експериментальну програму прийому неліквідного пластику, тобто такого, що не підлягає повторній переробці.
Ті, хто бажає утилізувати такі відходи, мають оплатити безпечне спалювання за цінами, які є в Австрії чи Швейцарії. Наприклад, завод у Відні спалює тонну неліквідного пластику за 150 євро, а у Швейцарії утилізація пакета зі сміттям коштує два франка (більше 50 грн).
«Ці гроші, сплачені за проблемне сміття, є гарантією максимально безпечного для довкілля знешкодження пакунку – високотемпературного спалювання за температури від 1200 градусів Цельсія», – йдеться у повідомленні.
Пластик прийматимуть із першого вересня на громадській станції глибокого сортування вторсировини No Waste Recycling Station, розташованій біля метро «Васильківська», вулиця Михайла Максимовича, 8.
Проблемний пластик слід здавати лише у відповідних прозорих пакетах, які можна придбати в організації «Україна без сміття»: 20 літрові по 30 шт у рулоні за 30 грн або 120-літрові по 10 шт у рулоні за 50 грн.
Вартість утилізації кожного наповненого пакета коштуватиме 20 грн за 20-літровий та 50 грн за 120-літровий.
Вага пакету не може перевищувати 10 кг. У пакет можна вкласти тільки сухий пластик, без залишків їжі та жиру. З іграшок слід виймайти батарейки.
Наразі на сортувальних станціях приймають лише певний пластик, маркований РЕТ, HDPE, LDPE, PP тощо. Такий пластик, як упаковки від чіпсів і морозива, вакуумна упаковку від сира та м’яса, пакети від котячого й собачого корму, соломинки тощо, на станціях не приймають.
Нагадаємо, наразі в Україні переробляють всього 3% сміття.
https://hmarochos.kiev.ua/2018/08/30/ukrayina-bez-smittya-zapuskaye-utilizatsiyu-problemnogo-plastiku-za-yevropeyskimi-tsinami/

В Україні спалюється тільки 2,7% сміття, а переробляється 3% – Зубко

Для порівняння: у країнах ЄС перероблюється 43% відходів

В Україні спалюється тільки 2,7% сміття, а переробляється 3% – Зубко
Фото: pixabay.com
В Україні спалюється тільки 2,7% сміття, а переробляється 3%. Про це з посиланням на слова віце-прем'єр-міністра – міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадія Зубко пишеУкрінформ.
«На сьогодні в Україні спалюється 2,7% відходів, а якщо взяти за приклад Європейський союз, то там ця цифра доходить до 26%. Якщо говорити про переробку, то ситуація набагато гірша. 43% відходів в ЄС переробляється і повертається до споживання, а в Україні ця цифра – всього 3%», – повідомив він.
На думку Зубка, для змін необхідно реалізувати Національну стратегію управління відходами в Україні до 2030 року.
Раніше, 22 липня, стало відомо, що сміттєспалювальний завод «Енергія» призупинив прийом сміття через закінчення 31 липня дії угоди київської влади з компанією «Київенерго».
Разом з цим повідомлялось, що запасів твердих побутових відходів (близько 10 тонн) достатньо для забезпечення планової роботи до 31 липня.
Пізніше НКРЕКП видала ліцензію «Київтеплоенерго» на переробку сміття на заводі «Енергія».
https://mind.ua/news/20187770-v-ukrayini-spalyuetsya-tilki-27-smittya-a-pereroblyaetsya-3-zubko

Роздільне збирання сміття, нова карта звалища чи смітєсортувальна станція – що і за чим будуть впроваджувати у Володимирі-Волинському


У Володимирі-Волинському активно обговорюють тему збирання та сортування сміття. Раніше по місту були встановлені контейнери для роздільного збору, однак не скрізь. А за відгуками у соціальних мережах – все сміття всерівно вивозять разом.
14-го серпня міський голова Петро Саганюк повідомив, що оголошений тендер на роботи щодо облаштування третьої карти полігону твердих побутових відходів і наразі є два претенденти. Зокрема мер наголосив, що обирати будуть не тільки по ціні, але й по досвіду роботи. Кошти для початку робіт надійшли з держбюджету за сприяння нардепа Ігоря Гузя в розмірі понад 5 мільйонів гривень. За умови спіффінансування, місто виділило свою частку в сумі 500 тисяч гривень.
Термін подачі заяв на участь в торгах тривати буде до 3-го вересня. Міський голова припускає, що вже з кінця вересня буде визначений виконавець робіт.
В цей же час на брифінгу журналісти поцікавилися, як у місті проходить роздільне збирання сміття. Саганюк повідомив, що на КП “Полігон” зібралася значна кількість пластику, який немає куди збути.
“Нам потрібно буде купити пресувальну установку. Ніякі заводи не хочуть брати пластик таким, як він є зараз. Їм потрібно пресувати у брикети і тоді можна збути. З цим у нас є моменти, бо немає куди поки що відправити, те що назбирали,” – уточнив мер міста.
Зазначимо, що біля ящиків для роздільного збирання сміття, часто помітні “нелегальні сортувальники”. Люди витягують пластик та скло і йдуть здавати в точки прийому.
Ще одне питання підняли місцеві журналісти – а чи планують встановити на існуючому звалищі станцію із сортування сміття? Петро Саганюк повідомив, що такі дії можна лише планувати у майбутньому, бо вимагають значних бюджетних затрат. Додав, що нова карта сміттєзвалища загалом буде коштувати понад 12 мільйонів гривень, наразі є лише частина коштів. Спершу прагнуть довести до завершення роботи по новій карті, а також з тим, куди збути зібраний пластик.
http://bug.org.ua/news/volodymyr/rozdilne-zbyrannya-smittya-nova-karta-zvalyscha-chy-smitjesortuvalna-stantsiya-scho-i-za-chym-budut-vprovadzhuvaty-u-volodymyri-volynskomu-248621/

У Києві оголосили конкурс на будівництво сміттєпереробного заводу

Комунальне підприємство Київської міської держадміністрації Київкомунсервіс оголосило конкурс із визначення виконавця послуг із перероблення та захоронення побутових відходів, що утворюються у Києві.

Про це повідомили на офіційному порталі Києва.

Конкурс проходитиме у два етапи: на першому етапі здійснюється оцінка відповідності учасників кваліфікаційним вимогам, на другому – розгляд та оцінка пропозицій.

Учасниками конкурсу можуть бути суб’єкти господарювання усіх форм власності. Кількість учасників конкурсу не обмежується.

Заявки на участь у конкурсі розпочнуть приймати з 28 серпня 2018 року. Проведення першого етапу конкурсу відбудеться через тридцять днів після старту прийому заявок.
https://zik.ua/news/2018/08/13/u_kyievi_ogolosyly_konkurs_na_budivnytstvo_smittiepererobnogo_zavodu_1385339

Новий проект рекультивації Грибовицького сміттєзвалища (відео)



















Відео: Львівський прес-клуб
9 серпня об 11.00 у Львівському прес-клубі – відеотрансляція засідання на тему «Як новий проект реконструкції (рекультивації) Грибовицького сміттєзвалища вирішуватиме стару екологічну проблему у Львові?».
Учасники:
Алла Войціховська, еколог МБО “Екологія-Право-Людина”;
Дмитро Скрильніков, голова ГО “Бюро екологічних розслідувань”.
До участі в засіданні також запрошені:
Вадим Ноздря, директор ЛКП “Зелене місто”;
Сергій Сало, директор департаменту з питань поводження з відходами Львівської міської ради;
Віталій Пугач, директор ЛКП “Збиранка”;
Роман Желих, директор департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області.
На засіданні будуть оприлюднені та обговорені відповіді ЛКП “Зелене місто” та ЛКП “Збиранка” на запити Львівського прес-клубу і ДАБІ - на запит МБО “Екологія-право-людина”.
https://dailylviv.com/news/ekonomika/novyi-proekt-rekultyvatsiyi-hrybovytskoho-smittiezvalyshcha-video-61820

УТИЛІЗАЦІЯ НА СТАРТІ: ЧАС РОЗКИДАТИ СМІТТЯ В УКРАЇНІ ЗАКІНЧИВСЯ

Утилізація на старті: час розкидати сміття в Україні закінчився
Час розкидати сміття закінчився. Настав час його утилізувати. (Фото з сайта tvoemisto.tv.)
Можна скільки завгодно дивитися, як палає вогонь на переповненому сміттєзвалищі, затягуючи небо чорною кіптявою.

Можна скільки завгодно спостерігати, як карпатськими річками несе цілі острови пошматованого поліетилену і пластику, провокуючи транскордонні скандали з європейськими сусідами.

Можна скільки завгодно вернути носа від відстійників, на які перетворилися колись зарослі пахучими лікарськими травами ярки на узліссі.

Доки не з’явиться не лише міністерство, а й цілком конкретні мешканці міст-сіл-посадових кабінетів, яким від таких видовищ очі на лоба полізуть. І захочуть вони простір, у якому народилися і тепер дітей своїх виховують, перетворити на щось придатніше й природніше...

Навіщо накопичуємо бруд?

Звісно, обтічні узагальнення і заклики мало кого схвилюють. Конкретика прагматичніша. Наприклад, тільки за сміття, яке маленька Тиса постійно «транспортує» своїми водами з України в Угорщину, де його виловлюють і переробляють, ми щороку сплачуємо штрафи на десятки тисяч євро.
 
На благословенному Закарпатті досі пручаються побудові сміттєпереробних заводів, а тим часом увесь непотріб скидають у ріки або закопують уздовж берегів. Це звична картина чи не для всього південного узбіччя Карпат. Від витоку і до Рахова Чорна Тиса тече майже 40 кілометрів.
 
За цей час вона вимиває з берегів тонни непотребу. І жодного полігону або сміттєпереробного заводу. Які б інвестори не приходили, — неможливо провести громадські слухання.
 
Міське сміттєзвалище Рахова розташоване просто над Чорною Тисою, нависаючи над річкою. У 2005 році його офіційно мали закрити, але досі його експлуатують, щомісяця завозячи сюди понад 200 тонн непотребу.
 
У мерії Рахова якось попросили дозволу розширити сміттєзвалище, натомість отримали кримінальне провадження. Хоча й зізнаються: полігон дуже небезпечний саме через близкість до річки. 
 
Проте ті, хто таки хоче жити у спільному чистому просторі, знаходять способи його організувати.
 
Недавно в селі Квасове на Берегівщині вдванадцяте пройшла унікальна толока — День Дунаю. Це спільний пан’європейський захід, який відзначається щорічно у середині літа в чотирнадцяти країнах басейну цієї річки.
 
В Україні до басейну Дунаю належать басейни річок Тиси, Пруту та Сірету та дельта самого Дунаю.
 
Цього року обрали тему «пластикові пірати і лицарі». Нові пластикові пірати замість золота збирали пляшки. Як розповіла Олена Марушевська, організатор заходу, національний експерт у Міжнародній комісії із захисту річки Дунай від України, точно обсяги засмічення Закарпаття ще ніхто не знає. Але найпроблемнішими лишаються сезони паводків:
 
«У 2013 році ми організували акцію, щоб порахувати, скільки сміття пливе через Латорицю, — натягнули сітку через ріку. За п’ять днів назбирали пластику на 10 вантажівок! Угорщина щороку виставляє Україні штраф 30 тисяч євро за пляшки, які вона збирає на своїй території. Але це не тільки проблема України, — пляшки на Тисі пливуть і з Румунії...».
 
«Будувати на річках стаціонарні конструкції, які б збирали пластик, нереально, — переконаний Олег Кисіль, керівник Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса. — Вода знесе такі споруди. Доцільніше робити так, щоб пластик не потрапляв туди. Вихід — встановлювати сміттєсортувальні та сміттєпереробні заводи у низинних районах». 

Разом прибирається швидше

Цього року на толоку до Квасова з Угорщини разом з іншими волонтерами приїхав Міклош Голой-Корпош. За минулий рік волонтери витягли з Тиси 10 тисяч тонн пластикового непотребу.
 
Андрій Бублик, представник «Кока-кола Беверіджиз Україна», яка щороку підтримує свято, переконаний, що настане той день, коли Тиса не принесе в Дунай жодної пластикової пляшки і в Чорному морі не знайдеться пластикового сміття. Адже Україна цього року вже почала адаптувати своє екологічне законодавство до цивілізованих європейських параметрів.
 
«Ми переходимо до Басейнового принципу управління водними ресурсами, — пояснив Павло Гвозденко, заступник Голови Державного агентства водних ресурсів України. — Раніше управління здійснювалося за адміністративно-територіальним принципом. У кожній області й раніше проводили окремі заходи, — чи то за місцеві кошти, чи державні. Але програми області мали кожна свою: хтось річку очищує, інший забруднює — і ефекту немає. Тепер прийнято рішення: якщо оздоровлюємо, то весь басейн річки. Всі європейські країни так працюють, і ми мусимо міняти підходи».
 
На рівнинній Україні смітники до сусідів водою не відносить, тут інша проблема: що робити з переповненими сміттєзвалищами. Епопею з львівськими сміттєвозами-«далекобійниками», сподіваємося, таки закриють закордонні інвестори, з якими нарешті домовилася тамтешня влада.
 
А, скажімо, на Полтавщині дилему «бути чи не бути» новим сміттєвим териконам на родючих чорноземах, разом iз міжнародними консультантами вирішують місцеві науковці.
 
«Субрегіональна стратегія поводження з відходами для Полтавської області» розроблена за підтримки Deutsche Gesellschaft f?r Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH у рамках міжнародного проекту «Реформа управління на сході України». За офіційними статистичними даними, у Полтавській області щорічно утворюється близько 3 мільйонів кубічних метрів ТПВ, які видаляються на санкціоновані звалища і полігони. Станом на початок минулого року в області налічувалося 674 організовані звалища та полігони твердих побутових відходів. За даними проведеної інвентаризації, тільки 71 (близько 10 відсотків) з усіх звалищ і полігонів паспортизовані й є контрольованими місцями видалення відходів.
 
Решта ж створена й функціонує без належного проектного обґрунтування та паспортизації. Більшiсть сміттєзвалищ експлуатуються без необхідного інженерного забезпечення та моніторингових досліджень їх впливу на довкілля. 
 
Цього літа в рамках розробленої в області спеціальної програми (її, до речі, готували фахівці Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка) почали реконструкцію одного з найпроблемніших сміттєзвалищ області — Пирятинського.
 
Щоб налагодити систему збору твердих побутових відходів на території Пирятинської ОТГ, передбачено облаштування трьох котлованів, які вимостять геомембрани плівкою з пошаровим похованням (шар сміття — шар землі), вивільнення майданчика під сортувальну лінію для вторинної переробки сміття, яке не підлягає захороненню, і облаштування господарської зони (санітарний бар’єр, контрольні свердловини, пожежні резервуари).
 
Після реалізації проекту, який планується завершити вже до кінця цього року, буде реалізовуватися наступний етап: придбання та встановлення сміттєсортувальної лінії на умовах співфінансування з обласного бю­джету — з фонду охорони навколишнього середовища і бюджету міської ОТГ.
 
Останніми роками за рахунок власних бюджетних коштів із залученням коштів обласного бюджету, місцевого сироробного заводу (за соціальною угодою) та місцевих підприємців тут ліквідували несанкціоноване звалище на проїзді до полігону, облаштували асфальтований заїзд, огорожі в’їзду, шлагбаум та вагончик для працівників сміттєзвалища.
 
Ці роботи стали піготовчим етапом для реалізації сучасного проекту «Будівництво полігона твердих побутових відходів для міста Пирятин Пирятинського району Полтавської області на місці існуючого невпорядкованого сміттєзвалища».
 
Загальна кошторисна вартість проекту становить понад 14 мільйонів гривень. Цього року планують виконати роботи на суму близько 6 мільйонів гривень за рахунок обласних коштів та бюджету міської ОТГ.
 
Це — будівництво першого котловану з облаштуванням гідроізоляційного екрана та дренажної системи з укладанням у нього всього наявного сміття, продовження асфальтованої під’їзної дороги, облаштування господарської зони (дезбар’єр, приміщення для складування вторинних ресурсів), опоряджувальні роботи (пожрезервуари, під’їзна дорога до пожрезервуарів, майданчик для миття контейнерів, огорожа території, озеленення, спостережні свердловини).
 

Зверніть увагу: від початку до кінця в усіх реалізованих з утилізації сміття роботах беруть участь як міжнародні, обласні та міські структури, так і місцеві підприємці. Швидше за все, без ініціаторів «з народу» з конкретними іменами та прізвищами жоден наймасштабніший проект не те що реалізувати — навіть запланувати не вдалося б. 
http://www.umoloda.kiev.ua/number/3340/188/125259/

Кличко повідомив, коли у Києві планують збудувати новий сміттєпереробний завод

Міський голова Києва Віталій Кличко. Фото: kyivcity.gov.ua
Новий завод із переробки твердих побутових відходів у столиці планують побудувати протягом наступних двох-трьох років.

Про це в одного з телеканалів заявив міський голова Києва Віталій Кличко, повідомляє прес-служба міської влади.

«Сміття – це сьогодні проблема не тільки Києва, це проблема всієї країни. Зараз у столиці працює один сміттєспалювальний завод – «Енергія». Нам потрібен новий завод саме із переробки сміття. Протягом двох-трьох років такий завод повинен бути побудований», – сказав Кличко.

За словами мера, щорічно у Києві накопичується майже 1,2 млн тонн сміття. Наразі ухвалене важливе стратегічне рішення – відмовитись від практики захоронення відходів і розпочати їх переробку.

«Ми детально вивчили досвід інших країн. Уже працює конкурсна комісія, оголошено конкурс на будівництво сміттєпереробного підприємства», – зазначив мер.

За його словами, потужність заводу, який планують побудувати, повинна становити понад 420 тисяч тон перероблених відходів на рік. До прикладу, приблизно таку потужність має полігон № 5.

Відповідаючи на запитання журналістів щодо подальшої долі цього полігону, Кличко зазначив, що в майбутньому його буде закрито.

«Скоро розпочнуться роботи з реконструкції полігону № 5. Буде укріплено дамби, збільшено потужність обладнання з переробки фільтрату. Ми укріпимо полігон, встановимо систему дегазації, і після цього закриємо його», – зазначив мер.
https://zik.ua/news/2018/08/01/klychko_povidomyv_koly_u_kyievi_planuyut_zbuduvaty_novyy_smittiepererobnyy_1377479

МСЗ - помойка на небе (Greenpeace) - відео