Удастся ли в Украине реализовать раздельный сбор мусора?

В развитых странах уже давно практикуют раздельный сбор мусора. Какие же перспективы такой практики в Украине, и реально ли это вообще?

По словам Дениса Павловского, координатора проектов по химической безопасности ВЭОО «МАМА-86», раздельный сбор мусора не является прибыльным для Украины прежде всего из-за неразвитости рынка сбыта вторичного сырья.
«Если, например, в Австрии, Германии и других странах ЕС ТБО делятся на семь-восемь фракций, - говорит эксперт, - то для Украины лучшим будет вариант разделения ТБО на две фракции: сухую (стекло, бумага, металл, пластик) и влагу (остатки пищевых продуктов, древесные отходы и растительные остатки). В стране нужно создать действенную инфраструктуру обращения с ТБО от их раздельного сбора к переработке и сбыту вторичного сырья (пластика, металла, бумаги, резины и т.д.), а это требует привлечения заинтересованного бизнеса, создания благоприятных инвестиционных условий и проведения информационно-просветительских кампаний для населения».
По данным статистики, обращение с ТБО в Украине еще очень далеко от европейских стандартов. Так, в Украине за 2012 г. было образовано около 13 млн тонн ТБО (или 59 млн м куб.). Около 94% этих отходов было размещено на 6,7 тыс. свалках и полигонах общей площадью более 10 тыс. га, остальные - переработаны или сожжены. В европейских странах аналогичный показатель составляет более 65% (сравните с 4% в Украине).

Печальным фактом остается и то, что государство не только не способствует развитию раздельного сбора мусора, но и часто подавляет в зародыше эту практику. Так, по информации пресс-службы Генеральной прокуратуры Украины, в 2013 году чиновники Львовского горсовета присвоили 2 млн гривен, которые были выделены на утилизацию ТБО в городе. В этом же году аналогичные случаи произошли в Запорожской, Донецкой, Винницкой, Волынской и Херсонской областях.
Кроме государственных средств, которые могут быть вызывающе «потрачены» не по назначению, есть еще деньги, взимаемые с населения за вывоз мусора, которые также могут быть использованы нецелевым образом.
«Деньги от населения получают коммунальные предприятия, которые распределяют средства между перевозчиками мусора выиграли тендер, - рассказывает Денис Павловский. - Перевозчики за эти средства обслуживают транспорт, компенсируют логистические расходы и рассчитываются с владельцами полигонов по захоронению мусора. В результате использования средств по такой схеме, мы имеем 5% (334 ед.) перегруженных свалок, 13% (878 ед.) полигонов, которые не соответствуют нормам экологической безопасности и миллионные долги перевозчиков перед владельцами полигонов».

По мнению экспертов, для создания эффективной сферы обращения с ТБО и избежания хищения средств, коммунальное предприятие должно быть единственным оператором, иметь собственную технику для перевозки ТБО и полигоны. Это позволит не только создать условия для эффективной переработки ТБО, но и сформировать прозрачность использования средств.

Говоря о перспективах раздельного сбора мусора в Украине, нельзя обойти решение проблемы влажной (органической) фракции. В Германии отходы органического происхождения компостируются и используются как удобрение для растений, как сырье для гидролизного процесса, в результате которого получают биогаз или твердое топливо для биокотла. В странах ЕС существуют примеры замены в производственных процессах угля и газа на биогаз или твердое топливо, 2 тонны которого в промышленности заменяют 1 тыс.м куб. природного газа.
Но, по словам Дениса Павловского, это довольно трудоемкий процесс, ведь для того, чтобы отходы были скомпостованы, нужно около трех-четырех недель. К тому же, переработка органических отходов в электроэнергию и газ не является прибыльным процессом. Тариф на зеленую энергетику в Украине очень низкий, его необходимо повышать.
Практика раздельного сбора мусора в Украине могла бы реализоваться, если бы она была комплексной, но для этого мало изменений только в теории. По мнению Дениса Павловского, в сфере обращения с ТБО должен работать принцип «загрязнитель платит». «Производители реализуют потребителям продукцию по цене, которая состоит не только из стоимости изделия, но и из стоимости его упаковки, поэтому они должны платить оператору за утилизацию тары и упаковки, - утверждает эксперт. - Если говорить об отходах электронного и электрического оборудования (бытовая техника, компьютеры, мониторы, телефоны и т.д.) и отработанные батарейки, которые являются опасными отходами в составе ТБО, здесь должен работать принцип расширения ответственности производителя, по которому производитель или импортер несут полную финансовую ответственность за утилизацию этого типа отходов».
По материалам портала «Великая Эпоха»

http://pik.ua/news/url/udastsja_li_v_ukraine_realizovat_razdelnyj_sbor_musora

 

Кому довірити генеральне прибирання на Закарпатті?

·         написав:  Василь Горват

hМимоволі стаєш фаталістом, коли намагаєшся знайти в Україні, зокрема й на Закарпатті, хоч один позитивний приклад ефективної переробки сміття. Немає жодного! Достатньо переглянути сторінки ЗМІ, як зауважуєш, що оптимістичні заголовки стосуються виключно майбутнього часу — «Буде зроблено», «Буде створено», «Буде перероблено»… Наголошую, мова йде саме про переробку, а не вивезення й захоронення сміття!

УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ. МРІЇ НЕ ЗБУВАЮТЬСЯ


Така важлива сфера, як переробка твердих відходів, уже багато років залишається на рівні проектів, хоч всілякі фонди, інвестиційні програми жертвують великі гроші на поширення новітнього досвіду на наших теренах. Відтак відбувається спалах ініціатив. Зокрема, вже звучали обіцянки будівництва сміттєпереробних заводів у Києві, Сумах, Харкові, Вінниці, Чернівцях, Полтаві, Тернополі, Кіровограді, Хмельницькому та Дніпропетровську.

Десь уже навіть було затверджено техніко-економічні обґрунтування будівництва сміттєпереробних заводів, десь оголошені конкурси для інвесторів, але далі цього справа поки що не пішла.

«ЕКОВЕРДЕ». ПЕРШ НІЖ ПРИЙТИ НА ЗАКАРПАТТЯ


У згаданому переліку перебуває ще один проект, який віднедавна стосується й Закарпатської області. Представники румунської програми управління відходами «Ековерде» запропонували місцевим радам Рогатинського та Калуського районів сусідньої з нами Івано-Франківської області інвестиційну програму з переробки ТПВ на умовах концесії. При цьому передбачається, що на території цих районів ТПВ будуть проходити тільки первинну переробку (сортування, тюкування), а для глибинної переробки відправлятимуться на завод у м.Бучач Тернопільської області. Однак на подібну інформацію відразу відреагував міський голова Бучача, мовляв, вона не відповідає дійсності.

З його слів, у Бучачі справді планується будівництво сміттєсортувального (підкреслюю, сміттєсортувального, а не сміттєпереробного) заводу без права спалювання і захоронення відходів. Він має працювати виключно на відходах, які будуть надходити з Бучацького району, що обумовлено в концесійному договорі, який на даний момент є чинним, і жодна зі сторін не має права його змінювати в односторонньому порядку. Тому якщо компанія «Ековерде» завозитиме в Бучач сміття з інших районів, міська рада погрожує концесійний договір розірвати, а отже, завод у цьому містечку на Тернопільщині будуватися не буде. Зважаючи на це, зрозуміло, чому в Калуші досі не реалізовано нашумілий проект від «Ековерде». Але це не зупинило ініціаторів проекту, і вони вирішили зацікавити сміттєпереробкою закарпатців…

БАГАТО «!» І ЩЕ БІЛЬШЕ «?»


Спочатку представник зацікавлених структур звернувся до депутатів Тячівської районної ради. Сама ідея, звичайно, припала до вподоби народним обранцям. У грудні 2013 року вже навіть була визначена фірма, яка безпосередньо займеться будівництвом сміттєпереробного заводу.

А через кілька місяців презентація проекту відбулася вже в Хусті й Хустському районі, де звернулися до депутатського корпусу з аналогічними пропозиціями про співпрацю, оскільки «найближчим часом», прозвучали запевнення, будуватиметься завод з утилізації ТПВ на Тячівщині, куди звозитимуть відходи з чотирьох районів – Хустського, Виноградівського, Міжгірського та Тячівського. (Цікаво, чи знають про ці задуми місцеві громади?).

Проте чим більше безхмарних перспектив описували автори проекту, тим настирливіше нагадували про себе всі аналогічні задуми в Україні, а також невтілені ідеї на Закарпатті. Скажімо, сміттєпереробний завод планувався у селі Яноші, де місцева громада під це навіть виграла євросоюзівський грант на чималу суму. Проте планам не судилося здійснитися. А ще раніше за участі австрійських інвесторів за таку ж справу бралася виноградівська районна рада. Були вкладені серйозні кошти в проектування, Київ виділив майже півмільйона для розбудови полігона з утилізації, а в перспективі й переробки сміття. Але навіть цей найбільш реалістичний проект спіткнувся на громадському обговоренні. Місцеві мешканці поставили своє вето на нього, після чого невикористані сотні тисяч гривень повернулися в столицю.

Тож калуський проект від «Ековерде» вже не перший, який пропагується в Україні. На його презентації, до речі, побував генеральний директор «АВЕ Виноградів» Адальберт Жидик. Вивозом та утилізацією сміття очолювана ним фірма займається майже десять років. Ситуацію в цій галузі він, мабуть, знає краще за інших, оскільки знайомий не лише з теорією, але й практикою в організації збору сміття.

— Чесно кажучи, — каже пан Адальберт, — під час презентації виникло чимало запитань. Особливо, коли у виступі зазвучали слова про десятки мільйонів євро на будівництво кожного із семи сміттєпереробних заводів. Викликали сумніви й орієнтовні ціни за послуги населенню. Даруйте, але вивезення відходів ніяк не може коштувати лише 4 чи навіть 10 гривень на місяць. Це буде надзбитково для підприємства. Є й питання до концесійних умов. Виходить, що підприємство матиме виняткове право працювати в регіоні без допущення конкурентів. Цікаво, як це узгоджується з антимонопольним законодавством?

Разом з тим, у ході презентації так і не було з'ясовано, де закладено хоча б фундамент одного з дев'яти обіцяних сміттєпереробних підприємств? Скільки коштів реально пішло на виконання проекту? Чи має калуське підприємство базу й досвід, що викликає довір'я у виконанні масштабного проекту? Ствердної відповіді на ці та інші запитання ніхто не дає.

Єдине, що не викликає заперечень, – європейський метод сміттєпереробки потрібно впроваджувати. Але робити це слід фахово, зі знанням справи та врахуванням рівня екологічної культури.

Василь ГОРВАТ, газета «Новини Закарпаття»



Источник: http://goloskarpat.info/zakarpattya/39079-komu-doviriti-generalne-pribirannya-na-zakarpatti.html#ixzz33RmFYZrm

МСЗ - помойка на небе (Greenpeace) - відео