§ TURTLE NEWS: [WASTE] Біля Вінниці на сміттєзвалищі почали добувати... газ


A A A
Размер шрифта:
Зі стадницького "сміттєвого" метану отримуватимуть електрику. Проби з шести пробурених свердловин показали, що кількість газу в глибинах сміттєзвалища достатня для промислового видобування. Зароблені кошти підуть на завершення рекультивації полігону.

Газ в глибині Стадницького сміттєзвалища утворився з побутових відходів, які протягом тривалого часу складували на полігоні. Роботи з експериментального видобування метану провели фахівці німецького підприємства HAASE разом із спеціалістами вінницького підприємства "ЕкоВін".

Про подальші плани у видобуванні полігонного газу розповів Ігор Корольчук, начальник управління комунального господарства та благоустрою Вінницької міськради.

- Роботи з пробного відбору метану з глибин сміттєзвалища почали ще у травні минулого року, - каже Ігор Корольчук. – Ідею нам підказали німці. За технологією підприємства HAASE рекультивуємо й пересипаємо полігон у Стадниці. Коли там побували фахівці із згаданого підприємства, то запропонували визначити запаси метану. Те, що його там зібралося немало, ні в кого не викликало сумніву. Треба було дізнатися, в якій кількості вимірюються запаси газу. По-друге, встановити його якість.

Робота непроста. На її виконання затратили літо й осінь. Протягом цього часу пробурили шість свердловин.

- У нас у Вінниці навіть нема машин для глибинного буріння, - каже Ігор Корольчук. – Довелося наймати у Києві.

Свердловини обладнали необхідними пристроями. І наприкінці року отримали перший газ. Метан не тільки відкачували. Його ще й спалювали на відповідних установках. Так перевіряли якість горіння. Тільки після того німецькі фахівці провели необхідні підрахунки і сказали: "Гут!"

- Нам дали зрозуміти, що наявного у надрах сміттєзвалища газу достатньо для промислового видобування, - говорить Ігор Корольчук. - Принаймні, за їхніми розрахунками, протягом години можна отримувати 300 кубометрів газу. Більше половини (65%) становить метан. За порадою німецьких фахівців, ми продовжуємо роботи. Плануємо до кінця першого півріччя пробурити визначену кількість експлуатаційних свердловин. Після чого приступити для промислового видобування газу.

- На які потреби буде використаний добутий газ?

- Там же, на полігоні, встановили газове обладнання, а також генератор для утилізації метану. З його допомогою отримуватимуть електрику.

Ігор Корольчук попросив заспокоїти жителів Стадниці: спалювання метану відбуватиметься закритим способом. Продукти горіння жодним чином не потраплятимуть в атмосферу.

- Дістаючи з глибин полігону газ, ми зменшуємо шкідливий вплив на атмосферне повітря, - каже Ігор Корольчук. – До того ж будемо мати додаткові кошти для завершення рекультивації.

Як не дивно, але на полігоні у Стадниці вже можна побачити, як росте трава.

За словами Ігоря Корольчука, територія полігону на 80% вже пересипана. Для цього протягом двох років завезли 17065 кубометрів землі та будівельних відходів. Під'їзні шляхи відремонтовані. Побутові відходи поки що продовжують сюди завозити з Вінниці. Але їх складують тільки на визначених майданчиках. Систематично відкачують фільтрат. Обов'язковими заходами стали роботи з дезінфекції території полігону. Так само виконуються інші роботи, пов'язані із забезпеченням санітарних норм. Зрештою, організовано охорону території.

На запитання, яким чином у перспективі може бути використана ця земельна ділянка, співрозмовник відповів, що для сільськогосподарського призначення грунт непридатний, хіба що для облаштування теплиць.

На Заході на таких полігонах здебільшого обладнують поля для гольфу, додав Ігор Корольчук. Гарна пропозиція для підприємців. Адже у Вінниці поки нема місця для такої гри.

http://vn.20minut.ua/news/10195052

§ TURTLE NEWS: [WASTE] 11 врагов мусоросжигательного завода

История со строительством мусоросжигательного завода в Донецке переживает новый скандальный всплеск – общественная группа из 11 инициативных дончан представила свое заключение по итогам изучения документации проекта. Вывод общественников однозначен – производство вредно для горожан.

На этом фоне тем более странными выглядят попытки местных властей разместить завод в густонаселенных районах города. Такая настойчивость объясняется желанием использовать энергию, производимую предприятием, для тепло- и энергоснабжения прилегающих жилых массивов. Однако едва ли такая экономия на энергоресурсах оправдывает неизбежность дышать ртутью, кадмием, диоксином, свинцом и прочими крайне опасными для здоровья веществами.

Жители областного центра оказывают вполне понятное сопротивление строительству такого производства начиная с 2009 года. Именно тогда вице-премьер министр Украины Юлия Тимошенко подписала соглашение о строительстве и управлении мусороперерабатывающими заводами в Украине с президентом шведской компании «Экоэнерджи» Ларсом Гуллстрандом. Кроме того, свои визы под соглашением поставили мэры 14 городов, где планировалось построить «объекты».

Юлия Тимошенко с президентом шведской компании «Экоэнерджи» Ларсом Гуллстрандом.

Интересно, что в самом меморандуме о взаимопонимании, копию которого корреспонденту «ОстроВ» предоставили представители общественной группы, Донецк не упоминается, в нем присутствует список из 13 городов, среди которых, кстати, нет ни одного областного центра. В конце документа написаны имена представителей местных властей 13 городов, а затем от руки довольно корявыми буквами вписан Донецкий городской голова Александр Лукьянченко.

Забавный способ подписания важных экологических документов.

Если же заглянуть на сайт шведской компании, то можно увидеть, что компания создана в Украине в том же 2009 году и среди проектов, информация о которых размещена на сайте, есть только Донецк. Попытки найти упоминания о строительстве мусоросжигающих заводов в городах Ковеле, Буче, Новой Каховке, Конотопе и других «остро нуждающихся» в утилизации ТБО, приводят только к ссылкам на сам меморандум, но ни слова ни о строительстве, ни об общественных протестах. И только сам Донецк постоянно взрывается публикациями о протестах.

«Как известно, с 2009 года происходят активные попытки расположить на территории города Донецка завод по утилизации твердых бытовых отходов, проще говоря, мусоросжигательный завод, который должен все отходы Донецка в количестве 470 тысяч тонн в год сжигать… Общественность не без оснований полагает, что этот завод может быть опасным для местных жителей. Проводилась попытка расположить этот завод на территории рядом с микрорайоном Текстильщик, в настоящий момент рабочая версия предполагает идею расположить данный завод рядом с поселком Чулковка в Пролетарском районе», - напоминает заместитель председателя общественной организации «Донецкое экологическое движение» Сергей Денисенко.

Этот важный для жизни города вопрос 22 января текущего года был рассмотрен на общественных слушаниях. Власти города пришли к выводу, что игнорировать мнение людей нельзя и создали специальную группу, в которую вошли представители общественности, горсовета и шведской компании-инвестора.

«Распоряжением господина Лукьянченко от 3 февраля 2011 года была создана согласительная рабочая группа, куда вошли 11 представителей общественности и 12 чиновников. Цель этого действия была в том, чтобы довести ситуацию до голосования и получить в результате голосования нужный мэру и шведским инвесторам вывод комиссии. Общественная группа фактически самостоятельно провела исследование, поскольку чиновники, которые включены в группу, не принимали в этом участия», - заявил Денисенко.

22 марта общественники представили свое заключение. Они детально изучили предоставленную техническую документацию и пришли к выводу, что информация о выбросах, представленная в официальных бумагах, неполная, а в некоторых случаях есть расхождения. Однако основной проблемой, по мнению инициативной группы, являются образующаяся в результате сжигания высокотоксичные зольный остаток (шлак) и зольная пыль, которых в общей сложности будет производиться около 100 тысяч тонн в год, то есть фактически треть от общего перерабатываемого объема отходов. Именно эти отходы производства представляют наибольшую угрозу для экологии, они не утилизируются и требуют специальной процедуры захоронения, по сути, еще одного специального предприятия, которое будет этим заниматься. Причем, шведская компания-инвестор в письме, которое также имеется в распоряжении «ОстроВ», признает, что «эти серьезные недостатки, которые остались неучтенными, необходимо будет решить без каких-либо задержек».

Денисенко подчеркнул: «Краткая суть выводов состоит в том, что данная технология сжигания мусора и идея строительства мусоросжигательного завода является неприемлемой для города Донецка, и может повлечь за собой крайне негативные последствия в случае ее реализации… Выводы будут переданы всем заинтересованным лицам – представителям горсовета, заказчика-инвестора. Все эти выводы будут размещены на сайтах», - отметил Денисенко. Стоит отметить, что упомянутые общественником сайты на данный момент недоступны, поскольку подверглись серьезной вирусной атаке.

Одним анализом документации 11 активистов-противников мусоросжигающего завода в Донецке не ограничатся.

«На сегодня по данной проблеме ведется работа в правовом поле. Направлено обращение в Генеральную прокуратуру относительно обоснованности строительства и подлинности тех сведений, которые содержатся в экологической экспертизе. Результатов проверки пока нет. Насколько я знаю, проверку проводит прокуратура Пролетарского района Донецка. На следующей неделе будет подан ряд исковых заявлений в судебные инстанции. Поводом для обращения в суд является то, что местные власти игнорируют не только конституционные и экологические права граждан, но и мнение общественности», - сказал адвокат Евгений Яковенко.

На уточняющие вопросы о том, от чьего лица будут подаваться иски, Яковенко отметил, что это будут физические лица, заинтересованные в этом деле. В свою очередь Денисенко заявил, что адвокат работает бесплатно и их общественную организацию никто не финансирует, все расходы оплачиваются – из кармана участников группы.

При этом члены общественной организации уверяют, что поддерживают работу властей области в части создания специальных полигонов для ТБО, внедрение раздельного сбора мусора и других инициатив, направленных на утилизацию бытовых отходов и считают, что строительство мусоросжигающего завода противоречит этим масштабным программам, реализуемым на Донетчине.

Красивый завод с некрасивыми последствиями?

«ОстроВ» задал вопрос начальнику Государственного управления охраны окружающей природной среды в Донецкой области Сергею Третьякову о том, действительно ли строительство мусоросжигающего завода противоречит программе по обращению с ТБО на 2011-2015 годы, которая была презентована в облгосадминистрации.

«Это инициатива города и мое отношение к этой инициативе в целом нормальное, потому что у меня нет недоверия к власти, а у населения есть недоверие к власти. И это понятно, потому что очень часто в практике нашей жизни власть не выполняла взятых на себя обязательств, но это вопрос таких отношений, которые предполагают, чтобы тот, кто инициировал строительство, шел и убеждал население. Без этого завода никогда не будет в Донецке, потому что это сегодня предусмотрено всеми законами Украины и наше управление контролирует данную ситуацию. Без договоренности между населением и властью завода в Донецке не будет», - сказал С. Третьяков.

- Является ли данное производство действительно вредным для экологии?

- Этот проект прошел экологическую экспертизу в Министерстве охраны окружающей среды. Поскольку сегодня к этой экспертизе есть вопросы, то, безусловно, они требуют определенной доработки. Я могу сказать, что в идеологии сжигания ничего страшного нет. Я думаю, что нужно прекратить разговоры о том, что сама система сжигания мусора наносит серьезный экологический эффект. Она, безусловно, вредная, но вредное у нас все, что имеет систему сжигания. Любую тепловую станцию можно назвать заводом по сжиганию угля, при сгорании угля в атмосферу тоже попадает большое количество различных веществ. Весь мир научился улавливать такие выбросы. Я на сегодня не верю в заводы по сжиганию, прежде всего, с экономической точки зрения. Сегодня любой инвестор хочет возвратить свои деньги, а в Украине на сегодня, на мой взгляд, нет экономических возможностей по решению данного вопроса. Завод по сжиганию мусора – многомиллионное удовольствие и основная часть расходов – природоохранные мероприятия.

- В целом область идет по пути создания полигонов для ТБО?

- Безусловно. Однако необходимо понимать, что вопрос в целом работы с отходами это вопрос и складирования, и переработки, и утилизации. Бытовые отходы являются сырьем для нашей промышленности – это и бумага, стекло, металл, ПЭТ-бутылка – все это можно использовать вторично. Говоря о Донецке, нужно отметить, что именно в центре области сконцентрировано 30% отходов региона, поэтому, естественно, здесь строится наиболее мощный перерабатывающий комплекс, комплекс складирования. Здесь необходимо проводить серьезную работу по раздельному сбору мусора и эта работа проводится уже несколько лет. Есть построенный полигон, есть производство по переработке ПЭТ-бутылки, по переработке бумаги, но это нужно серьезно активизировать, потому что этих производств крайне недостаточно.

- Нет ли конфликта в том, что наряду со строительством полигонов и производств по переработке планируется возведение мусоросжигающего завода?

- Ни один завод по сжиганию мусора не работает на 100% по переработке отходов. Даже то, что должно привезтись на завод по сжиганию, должно быть соответствующим образом отсортировано, чтобы оно стало сырьем для сжигания. Если кто-то думает, что в этом случае можно обойтись без полигона – мировая практика этого не знает, - заключил С. Третьяков.

В этом контексте интересной является информация документа «Оценка влияния на окружающую среду», составленного шведским инвестором. На странице 24 отмечается: «Главный вопрос возникает, каким образом на заводе будет обеспечено выполнение требований относительно качества топлива (отходов), поскольку в Донецке не производится предварительная сортировка отходов и опасные отходы могут попадаться в общей массе отходов». Таким образом, никто и не собирался предварительно сортировать мусор, даже учитывая угрозу попадания вредных веществ.

Технологическая схема завода.

В целом проект и документация к нему вызывает очень много вопросов даже при поверхностном знакомстве. Производство, которое из 470 тысяч тонн обычных отходов делает 100 тысяч тонн высокотоксичных отходов, которые непонятно куда девать, не говоря уже о выбросах вредных веществ в, и так не очень чистый, воздух Донецка, делает возможное соседство с мусоросжигающим заводом не самой приятной перспективой. Остается надеяться, что местные власти либо объяснят мотивы, которыми они руководствуются, либо откажутся от этой дурно пахнущей затеи.

Алена Васина, «ОстроВ».

http://ostro.org/articles/article-166861/

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Сміття віз. Кому не вигідна легальна переробка відходів

 

Чому в Україні досі не запроваджено роздільного збору сміття і повсюдної переробки відходів? Фокус з'ясовував, чи допоможе цьому національний проект "Чисте місто".

У родині директора невеликої будівельної компанії Олександра Литвинова вже чотири роки сміття складають у два відра. "Відтоді, як ми переїхали в новий будинок, це стало нашою повсякденною звичкою", - пишається глава сімейства. Старший син Литвинова 14-річний Сергій навчається в німецькому ліцеї й літні канікули традиційно проводить у Німеччині, де роздільний збір сміття був запроваджений ще у середині 70-х років. Батько каже, що одного разу син, будучи за кордоном, потрапив у неприємну ситуацію, викинувши пластиковий стакан не в ту урну. Коли з'явилася можливість розділяти сміття, він першим почав це робити, та ще й агітував батьків. "У нас біля будинку стоять кілька сміттєвих баків та сітка для пластикових пляшок. Ділити сміття не обов'язкова умова, але всі мешканці знають, що за вивезення контейнера з пластиковими пляшками ми платимо значно менше", - пояснює Олександр. Бізнесмен переконує Фокус: за декілька років роздільний збір сміття можна налагодити і в Україні. "Таких, як ми, десятки тисяч", - гарячкує він і приводить в приклад друзів, які з-поза меж міста везуть пластик і поліетилен до Києва, щоб викинути його в спеціальні контейнери.

Друге життя пластику

Щодня кожен працівник сортувальної лінії заводу "Грінко" відбирає зі сміття тонну сировини, з якого потім виготовляють будівельні труби Пластикова тара, яку в сім'ї Литвинова попередньо утрамбовують ногами - щоб більше помістилося в сітку, щотижня відправляється на сортувальний завод "Грінко-центр". Він в столиці поки що єдиний. З одного контейнера знаходить друге життя близько 90% пластику.

А ось з контейнера зі змішаним сміттям (тут його називають "мокрим") сировиною для вторинної переробки стає від 10%. "Мокре" сміття сортують вручну, і виглядає це так: у двох паралельних конвеєрів рухається вміст баків, звідки працівники в рукавицях моторними рухами вихоплюють пластик, поліетилен, плівку, папір і іншу упаковку. Щодня сортувальник лінії відбирає зі сміття близько тонни відходів, які потім використовуються як сировина. За рік завод збирає приблизно 70 тисяч тонн такої сировини. На інших підприємствах з нього виробляють, наприклад, будівельні пластикові труби. Такий сортувальний завод, як "Грінко-центр", в Україні всього один, є ще два - на 80 тис. тонн і близько двох десятків сортувальних ліній - як правило, це дрібний бізнес.

За оцінками Сергія Сокура, гендиректора компанії, в Києві сортується близько 2-3% сміття, в регіонах ця цифра ще менша. Та й столичний "Грінко-центр" завантажений лише на третину. На питання, чому завод не працює на повну потужність, в "Грінко-центрі" кивають у бік сусіднього полігону №6, який нависає над територією підприємства.

Полігон димить, немов вулкан, і час від часу спалахує. І хоча спеціалізація цього звалища - відходи будівельної та меблевої галузі, нелегально сюди потрапляє і органічне сміття, наприклад, прострочені продукти з супермаркетів і багато іншого. Все це гниє і виділяє метан, тому смітник періодично спалахує. Навіть чорні жирні ворони, які пасуться на полігоні, прилітають відпочивати на територію сусіднього підприємства. "Ще в травні минулого року полігон був на чотири метри меншим", - демонструє знімки директор з розвитку "Грінко-центр" Віктор Коваль. Те, що звалище переповнене, зрозуміло навіть неспеціалістам.

Сміття, звалище, бомж

Така ситуація, за словами члена Фонду дикої природи (WFF) Андрія Білоконя, характерна майже для всіх міських звалищ країни. Сортувальний завод - модель того, як можна було б розвантажити звалища.

Проте вигідна така система не всім. Перш за все в ній не зацікавлені власники полігонів - міськадміністрації. Наприклад, 51% акцій одного з найбільших підприємств столиці - "Київспецтранс" належить столичній владі, а 46,8% - компанії ТОВ "Геотрон". Поховання тонни сміття на полігоні приносить підприємству 105 гривень. А ось ту ж тонну змішаного сміття на заводі "Грінко-центр" чи сміттєспалювальному заводі "Енергія" беруть за 127 гривень. "Виходить, кияни стали заручниками цієї системи", - обурюється Білоконь.

На полігонах, до слова, теж існує роздільний збір сміття. "Моя адреса не дім і не вулиця, мій дім - полігон номер п'ять", - наспівує собі під ніс чоловік на ім'я Костя, схожий на зламану іграшку. Вже півроку він живе на міському звалищі, тут же працює, з нього ж годується. Одиниця виміру успішності кожного прожитого дня - мішок зі сміттям: 30 мішків - життя вдалося, 10 - Костя "з бодуна" або прихворів. Таких, як він, на полігоні №5 кілька десятків. Щоранку ці люди озброюються мішками і виходять "в поле" на прибирання. Все знайдене добро здають перекупникам, а ті везуть його на пункт прийому вторсировини. Так працює нелегальна система роздільного збору сміття.

Нечиста справа

Сергій Сокур, гендиректор "Грінко", стверджує, що роздільний збір сміття обходиться жителям дешевше, ніж утилізація змішаного. "Ми змушені створювати умови для будівництва за тими технологіями, які будуть працювати зі змішаним сміттям. Ніяка просвітницька робота проектом не передбачена", - говорить Фокусу керівник національного проекту "Чисте місто" Андрій Артазей.

За цим проектом, створеним урядом для вирішення проблем з відходами, до 2015 року в Україні має з'явитися десять сміттєпереробних заводів. Однак роздільний збір сміття, за який агітують екологи і для якого, здається, дозріло українське суспільство, поки що, на жаль, не входить до державної стратегії.

"Місцеві органи виділяють землю. Держава зі свого боку забезпечує фінансування та гарантує інвестору постачання сміття на весь термін окупності проекту, а також тарифи на утилізацію сміття, які дозволять окупити будівництво заводу за 7-8 років", - описує суть проекту Артазей.

Один з критеріїв, за якими буде оцінюватися проект заводу, - це переробка сміття до 70%. "Такий рівень переробки без роздільного збору сміття дає тільки сміттєспалювання. А це минулий вік. Більшу частину вмісту відра можна переробити і зовсім не потрібно спалювати", - обурюється Андрій Білоконь. На зустріч з Фокусом він приніс буклет німецької компанії, яка будує сміттєпереробні заводи в Європі. Технологія передбачає, що з відходів добувають не тільки сировину для переробки, але і роблять компост і виробляють біогаз. "Така технологія значно дешевше сміттєспалювання, - пояснює еколог. - Спалювання може бути екологічно чистим лише у випадку, якщо відбувається при високих температурах. А такі технології коштують мільярди гривень".

Керівництво приватного сміттєпереробного комплексу "Укрвторенергоресурси", розташованого під Вишгородом, де побував кореспондент Фокуса, теж планує побудувати невеликий сміттєспалювальний завод, для того щоб утилізувати перероблене сміття. Компанія вже має свою сортувальну лінію і полігон - глибокий рів, встелений спеціальною плівкою, яку клали на глиняний ківш, щоб фільтрат (токсична рідина, що утворюється в результаті гниття) не пішов у ґрунт.

"Нам вигідно якомога ретельніше сортувати сміття, щоб не завантажувати полігон. А залишки, "хвости", ми плануємо в майбутньому спалювати", - ділиться планами заступник директора підприємства Роман Підобід.

"Укрвторенергоресурси" за законом має право на пільгове оподаткування. Але довести це компанії не вдається вже кілька років. За минулий рік тут побувало 12 комісій з перевірками. "Знаєте, яке питання їх найбільше хвилює: "На якій підставі до вас везуть київське сміття?"- Обурюється Підобід. За його словами, якби чиновники справді хотіли вирішити проблему з відходами, то в першу чергу почали б із роздільного збору сміття, а не з пошуку інвесторів.

Анастасія Рінгіс

За матеріалами Фокус
http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2011/03/13/230599

§ TURTLE NEWS: [WASTE] На Виноградівщині спланували проект по утилізації відходів

Проблема утилізації твердих побутових відходів на Виноградівщині, як і на Закарпатті у цілому, не нова, вона назріла давно і потребує негайного вирішення.

На  Виноградівщині спланували проект по утилізації відходів

Жителі цього району зітхнули з полегшенням, коли кілька років тому тут прописалася австрійська фірма «АВЕ-Виноградів». Люди визнають, що місто і ряд населених пунктів нині завдяки їй стали значно чистішими. Однак ніяк не вирішувалася проблема з полігоном для утилізації відходів. Попервах розроблявся план побудови такої споруди поблизу села Широкого, однак сільська громада була невмолима і таки відмовилася від зведення такого об'єкта. «А шкода, бо вони дуже багато втратили, -- зауважив голова районної ради Олег Любімов. – Фірма «АВЕ» — потужний інвестор, який надавав селу чимало преференцій».

Нині питання утилізації сміття постало дуже гостро і зволікати з вирішенням цієї проблеми уже нікуди. Саме тому місцева райдержадміністрація на чолі з головою Карлом Резешем розробила план зведення такого полігона поблизу села Гудя. 
Карло Карлович зазначає, що, за даними санітарної служби, об'єкт має знаходитися за п'ятсот метрів від населеного пункту, а до запланованого полігона в Гуді — рівно один кілометр. Тобто фактична відстань удвічі більша. «Повірте мені, —провадить далі голова РДА, — це питання я вивчив докладно і побував на подібному об'єкті у місті Мішкольц в сусідній Угорщині. Побачивши, як працює завод, упевнився, що боятися будувати таке підприємство у нас не варто. Виробництво зовсім нешкідливе. А якщо ще взяти до уваги ті численні преференції, які отримають Гудя та Теківська сільрада, то взагалі потрібно радіти, а не протестувати. Там я мав розмову з керівником одного з населених пунктів Угорщини, який нам позаздрив, що маємо такого потужного іноземного інвестора, і дуже здивувався, коли почув про наших багатьох незгодних зводити такий об'єкт. Угорські селяни раді б мати такі інвестиції, та їм ніхто не пропонує».

Дійсно, за тими умовами, які забезпечує інвестор, на Гудю посиплеться золотий дощ у повному розумінні цього слова. Зокрема, райрада гарантує сільраді субвенцію на п'ятирічний термін, а це мільйон(!) гривень щорічно. Такий, до речі, є річний бюджет Теківської сільської ради! Крім того, на полігоні місцеві жителі отримають робочі місця, що також важливо, адже роботи у Гуді та Текові катма. Інвестор обіцяє будівництво та експлуатацію підприємства з переробки й утилізації твердих побутових відходів проводити у чіткій відповідності до будівельних, екологічних, санітарних норм та стандартів України і Європейського Союзу.

«Нам закидають, мовляв, на полігон звозитимуть відходи й з інших районів, і він перетвориться на величезне сміттєзвалище, — каже керівник Виноградівської районної ради Олег Любімов. – Авторитетно заявляю, що це вигадки. Сесія райради прийняла відповідне рішення 27 серпня 2009 року за № 488, де чітко розписано, що згідно із Законом України «Про відходи» органом самоврядування встановлюється заборона на ввезення сміття з інших районів, а отже, цього не буде».

Налякані попервах Чорнобилем, а далі бактянськими преміксами, наші люди нині мало кому довіряють. Саме у цьому вся сіль проблеми. Однак у даному випадку дійсно боятися немає чого, бо такі полігони уже діють у шести державах ЄС і жодних проблем там не виникає. Вже хто-хто, а європейці не потерпіли б на своїй території шкідливих підприємств. «Грінпіс», який ретельно стежить за всім, давно добився б закриття такого виробництва.

«Звідки там візьмуться якісь отрути та хімікати, коли всі утилізовані відходи ретельно сортуються, переробляться на гумус, біогаз та інші речі, котрі нам так необхідні. А самого сміття як такого взагалі не буде, воно не гнитиме просто неба, як це є нині, і не виділятиме страшенного смороду. Там не блукатимуть зграї собак, котів, гризунів, не порпатимуться волоцюги, бо все буде у закритих ангарах», — резюмував Олег Любімов.

«Щоб переконати людей, — розповідає керівник райдержадміністрації К.Резеш, — ми сформували групу депутатів Теківської сільради та інших жителів і вже минулого четверга вони вирушили в Угорщину, щоб на власні очі побачити, як працює такий полігон. Там буде вестися відеозапис, який ми плануємо показати гудянській громаді. Гадаю, що після цього прихильників проекту стане набагато більше. Фірма «Аве» обіцяє зробити полігон у Гуді зразковим, аби показувати на його прикладі, як можна навести елементарний порядок та чистоту в наших містах і селах. З часом саме до нас возитимуть на екскурсії скептиків з інших регіонів України».

Розвіяти останні сумніви недовірливих можна ще одним документом. Зведення полігона береться фінансувати Світовий банк. Ця фінансова установа не викидає гроші на вітер. Вона працює за принципом: сім разів міряй. Отож експерти цього банку прискіпливо вивчали проект будівництва, який виготовила одна угорська компанія з Будапешта, що має великий досвід роботи у цій царині і якій довіряють. Одна з вимог Світового банку, яка була поставлена розробнику проекту, – повна екологічна безпека. І вона буде, це вже точно!

Віталій ПУМПИНЕЦЬ

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Турецькі технології в Харкові: зі сміття будуть робити газ і світло

 

Знищувати сміття, яке зараз харків'яни вивозять за місто на звалища, будуть за турецькою технології. Мерія спільно з турецькою компанією "ITC" працюють над проектом будівництва сміттєпереробного заводу на території нинішнього полігону в Дергачах.

"Ми бачили багато заводів у всьому світі, наприклад, в Росії сміття спалюють на заводах, але це дорога технологія, яка до всього завдає шкоди навколишньому середовищу. А за пропозицією турків, переробка сміття може приносити вигоду", - розповів "Сьогодні" радник мера з економічних питань Фазіль Аббасов.

За проектом, всі відходи розділять на три частини. Для початку з загальної купи виберуть папір, метал, скло і пластик, які можна буде продати іншим підприємствам для вторинної переробки або ж заново пустити у виробництво прямо на полігоні. Приміром, з вторсировини зроблять папір для книг, газет, журналів і зошитів, зі скла - банки та пляшки. А ось з харчових відходів планують виробляти метан. Для цього відходи помістять в спеціальні камери, де під впливом температури і буде виділятися органічний газ, який можна буде використовувати для виробництва електроенергії або ж направити на теплопостачальні підприємства, які зможуть гріти воду і опалювати все місто, не боячись, що газівники перекриють вентиль. З появою заводу значно знизяться і комунальні тарифи, адже органічний газ будемо отримувати безкоштовно, кажуть у мерії.

У третій групі залишаться відходи, які неможливо переробити, але це всього-лише 10% від усього сміття.

Правда, побудувати завод за прикладом таких, що вже кілька років успішно працюють в Анкарі та Адані, в Харкові не можна, оскільки наше сміття відрізняється від турецького. "У них левову частку відходів складають органічні відходи, у нас же дуже багато будівельного сміття - цегли і піску, які складно використовувати ще раз, тому до кінця березня представники компанії повинні розробити проект будівництва заводу з урахуванням особливостей нашого сміття", - говорить радник.

Велике будівництво поки що лише обговорюють, але у заводу вже з'явилися супротивники: жителі прилеглих селищ прийдешньому будівництву не раді, адже кожен день сотні сміттєвозів проїжджають повз їх будинки. "Коли на полігоні закінчилося місце, ми зітхнули з полегшенням, адже через запах тут просто неможливо жити, окрім того, сміття постійно летить до нас у двір. А якщо з'явиться ще й завод, ми просто приречені жити поруч зі сміттям", - нарікає мешканець села Черкаська Лозова Михайло Примин.

Прогнозувати, коли наше сміття будуть переробляти по-новому, чиновники не беруться, в Європі таке будівництво обходиться в 300 млн євро, що перевищує річний бюджет Харкова, а значить доведеться шукати інвесторів. Поки ж сміття з міста вивозять на Дергачівський і Роганський полігони, останній планують закрити у зв'язку з розширенням території аеропорту та будівництвом нової злітно-посадочної смуги.

Разом зі сміттєпереробним заводом, харків'яни отримають і нові розцінки на вивезення побутових відходів. "Зараз вартість послуги для харків'ян становить 6,30 грн. в місяць, тоді коли кожен європеєць платить 120 євро на рік за вивезення та утилізацію сміття, а це відчутна різниця", - говорить радник Фазіль Аббасов. У харківському тарифі на вивезення ТПВ закладені послуги навантажувача, вивіз сміття на полігон, його утрамбовування і закопування. Не виключено, що утилізувати сміття в Харкові будуть за європейськими цінами.

За матеріалами Сьогодні
http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2011/03/07/229519

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Відходи в Україні «не відходять», а накопичуються – щороку на 20 відсотків

Майже 4 відсотки території України зайняті побутовими та іншими відходами. Про це повідомив глава парламентського комітету з питань екології Анатолій Семинога. В Україні є близько 800 офіційних звалищ, де накопичилося понад 350 мільйонів кубометрів відходів. Щороку їхні обсяги зростають у середньому на 20 відсотків, а сміттєпереробних заводів та полігонів в Україні бракує, заявляють екологи. Куди дівати відходи без шкоди довкіллю та як їх переробляти? Як просувається ідея сортування сміття в Україні?
Більшість офіційних звалищ в Україні переповнені, забруднють довкілля. Водночас ростуть, як гриби, звалища стихійні – прямо у лісосмугах та полях, констатують екологи.

Відходи хімічної промисловості, побутові відходи, а також багато інших видів відходів…Усе це «добро» насправді нікуди не «відходить», а накопичується. Адже переробка не встигає за цими приблизно 70 мільйонами кубометрами різноманітного сміття, які щороку додаються до звалищних «засіків» країни. Вже зараз вони окупували 4% всієї території України, розповів у коментарі Радіо Свобода глава парламентського комітету з питань екології Анатолій Семинога.

«За останні 20 років, та й до цього, Україна практично не переробляла відходи. Вона просто їх накопичує на своїй території. Якщо не мати на увазі невелику кількість тієї вторинної сировини, наприклад, скло і металолом, яке сьогодні переробляється. А більшість відходів просто накопичуються і зберігаються», – поінформував Анатолій Семинога.

Повна картина відходів

Натомість директор Департаменту екологічної безпеки Мінприроди Олександр Соколов не підтверджує дані, наведені Анатолієм Семиногою. Олександр Соколов по-своєму порахував відходи в Україні і зазначив, що для повноти картини і вирішення проблеми варто передусім провести повну інвентаризація відходів.

«У нас у країні 35 мільярдів тонн відходів (так буде легше зрозуміти), в тому числі 2,5 мільярди – токсичні, небезпечні. Ми повинні здійснити інвентаризацію разом із балансом усіх відходів в Україні. Виявити якісний склад, геологічне та географічне розташування цих видів відходів. І тоді, коли ми, припустімо, поділимо небезпечні відходи на 26 видів, а всі – на 54, тоді зможемо сказати: тут споруджуємо заводи, які ліквідують ці відходи, тут будуємо необхідні полігони. А зараз на таке запитання ніхто вам не відповість», – зазначив Олександр Соколов.

Сміттєспалювальний завод у Донецьку – будувати чи не будувати?

Одне з українських міст, для якого проблема сміття є дуже актуальною, – Донецьк. Потужності місцевих сміттєсховищ вистачить лише на 7 років, стверджують експерти-екологи. Рецепт вирішення проблеми від місцевої влади – побудувати сміттєспалювальний завод. Але екологічні організації протестують проти цього будівництва, вважаючи його небезпечним для довкілля, повідомляє донецька кореспондентка Радіо Свобода.

Всупереч протестам донецьких екологів, міська рада на останній сесії включила будівництво сміттєспалювального заводу в Програму соціально-економічного розвитку на найближчі два роки. Екологи закидають владі відсутність повноцінних громадських слухань, а також приховування інформації про економічну і головне – екологічну доцільність будівництва, говорить голова Донецького екологічного руху Сергій Денисенко.

«За сміттєспалювальний завод, власне, як і сам процес спалювання сміття заплатять жителі міста Донецька за період окупності. За 5-10 років вони заплатять ці 400 мільйонів євро, а потім ще заплатять безпосередньо за процес спалювання сміття. Ніхто просто так не подарує Донецьку прекрасний заводик», – сказав Сергій Денисенко.

Між тим, проект заводу швейцарської фірми «Екоенерджі» узгоджений з керівництвом країни. Попри бурхливі протести жителів місцева влада намагається довести необхідність будівництва заводу, говорить начальник головного управління благоустрою Донецької міськради Костянтин Савінов.

«У місті лише два полігони, які працюють з приймання і схову сміття. Один розташований у Петровському районі і його ресурс практично на 75 відсотків вичерпаний. І один у селищі Ларино – він вичерпав свій ресурс на 60 %. Тому перед містом стоїть проблема: або будувати нові полігони, або шукати нові методи утилізації сміття», – каже Костянтин Савінов.

На думку Савінова, сортувати і переробляти сміття варто у Донецьку, в обласному центрі немає місця для нових полігонів.

Сортування сміття в Україні – все ще мрія

Один із шляхів вирішення проблеми відходів в Україні – сміттєпереробні заводи, підтверджують експерти. У різних регіонах України ламають списи навколо економічної та екологічної доцільності будівництва таких заводів. У будь-якому разі таке будівництво – недешеве задоволення, а по-друге, воно не приносить миттєвих прибутків. Сергій Курикін зауважує, що переробку відходів можна здійснювати на підприємствах, які вже діють.

«У нас є склозаводи, які можуть приймати скло. У нас є підприємства, які переробляють макулатуру. У нас є підприємства, які спроможні здійснювати сьогодні переробку таких небезпечних забруднюючих чинників, як використані елементи живлення. Хоча взагалі ця проблема є складнішою, тому що питання не лише у використаних елементах живлення, а взагалі в наявності так званого високотехнологічного сміття, яким на сьогоднішній день ніхто практично не займається. Адже у кожної людини, у кожної сім'ї виникає питання, скажімо, що робити із зіпсованим телевізором або холодильником, який не підлягає ремонту, або куди подіти комп'ютер, який вийшов з ладу. Відповідно, для переробки таких високотехнологічних виробів, які стали сміттям, звичайно, потрібні спеціальні підприємства», – пояснив Сергій Курикін.

І екологи, і чиновники, відповідальні за охорону довкілля вже не один рік намагаються реалізувати в Україні ідею сортування сміття (скло, тара – окремо, харчові відходи – окремо). Таку ідею активно втілюють у Європі, а Україна пасе задніх, констатує екс-міністр охорони довкілля Сергій Курикін. Влада у цьому питанні бездіяльна, а бізнесменів не стимулюють.

«Перешкодою, мені здається, є насамперед пасивність місцевої влади і відсутність стимулюючих законодавчих норм, які б спонукали бізнесменів вкладати в цю справу гроші і, відповідно, одержувати прибуток. Це все можна організувати, але це вимагає поправок до чинного законодавства і, зрозуміло, політичної волі з боку влади. На сьогодні ані того, ані того ми не бачимо. Тому якісь проекти сортування і глибокої переробки відходів, що є життєво-необхідним для України, є екологічно й економічно виправданим, сьогодні здійснюється виключно лише з пілотних ініціатив», – наголосив Сергій Курикін.

Щороку пересічний українець викидає на смітник близько 250 кілограмів побутових відходів. До половини з них становлять харчові відходи. Плюс папір і картон,скло, метали, будівельне сміття тощо.

Із цих 250 кілограмів мінімум 50, якщо не лінуватися, можна відправляти не на смітник, а на пункти прийому вторинної сировини. Якби так учинив кожен українець, кількість твердих побутових відходів скоротиться на 10 мільйонів кубометрів, кажуть екологи. Якщо ці 10 мільйонів ліквідованих кубів завантажити у залізничні вагони, такий «потяг» простягнеться через всю Україну із Заходу на Схід.
04.03.2011

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Сміттєві війни Бориславського мера

Сміттєві війни  Бориславського мера

Міська влада Борислава вирішила будувати сміттєспалювальний завод, замість сміттєпереробного. Власті готові запустити екологічно шкідливий проект, тільки щоб вигнати неугодну мерові фірму з ринку.

Збір, вивезення та переробки твердих побутових відходів (тобто сміття) є високоприбутковим бізнесом, а в Україні це ринок парадоксів. Хороша рентабельність разом з дорого затратними технологіями призвели до того, що «чужих» влада сюди не пускає, а «свої» не мають відповідних ресурсів для старту роботи. Про перипетії з Грибовицьким сміттєзвалищем під Львовом Вголос писав вже неодноразово, хоча цей полігон є не єдиним проблематичним в області. Борислав, який наприкінці 19 століття завдяки нафтовидобуванню був економічним центром регіону, зараз «хворіє» тими ж сміттєвими проблемами, що і сучасний центр регіону, тобто Львів.

З 2009 року вивозом сміття в Бориславі займається компанія «Ком-Еко-Львів», яка в Бориславі створила філію «Ком-Еко-Борислав». Жодних нарікань на роботу фірми не було, навпаки, про неї позитивно відгукувалась місцева преса

«Ком-Еко» налагодило вивіз сміття. Після кропіткої роботи фахівців «Ком-Еко-Борислав» оплата послуг з вивезення ТПВ була відокремлена з квартирної плати. Мешканці отримали можливість оплачувати ці послуги напряму «Ком-Еко-Борислав» в обхід застарілої системи ЖЕКів. За рік дії такої системи вдалося охопити договорами 90% мешканців та підняти рівень оплати послуг з 38 до 92%. Наголосимо, що все це відбувається у кризовий 2009 рік. Більше того, компанія нарощує штат працівників і постійно збільшує заробітні плати – і це у період застою в депресивному регіоні. Щороку «Ком-Еко-Борислав» сплачує понад 1,5 млн. грн. в рік податків у бюджети усіх рівнів.

Також ТзОВ облаштувало сміттєзвалище і приступило до погодження проекту будівництва сміттєпереробного заводу. «Сміття на заводі розділятимуть на папір, метал, скло, пластик, а потім перероблятимуть. Решту пресуватимуть у блоки, що дозволить у шість разів зменшувати площу, яку займатиме сміття на полігоні», - розповів в інтерв'ю «Львівській пошті» Олександр Василянський, директор ТзОВ "Ком-Еко – Львів".

Але всі плани компанії зупинились зі зміною влади. Новий міський голова Володимир Фірман заявляє про наміри будувати сміттєспалювальний завод, а проект сортування сміття, запропонований «Ком-Еко-Львів» чомусь раптово і безапеляційно визнав безперспективним. «Це позавчорашній день, а нам потрібні тільки сучасні технології», - сказав Фірман. 

Європейські та й українські екологи з керманичем Борислава не згідні. Від методу звичайного спалювання сміття в Європі вже відмовляються, розповідає газеті «День» голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко, бо шкода від нього для довкілля та людини значна. 

Спалювання однієї тонни побутових відходів дає викид в атмосферу до восьми тисяч метрів кубічних шкідливих димових газів. «Із кожної тонни спаленого сміття утворюється 250—400 кілограмів шлаків, 50—100 кілограмів золи, яка також містить токсичні речовини. А самі гази (оксиди вуглецю, сірки, альгіди, діоксини) — надзвичайно шкідливі й токсичні речовини для організму людини», — зазначає Т. Тимочко і додає, що, наприклад, діоксин провокує виникнення злоякісних пухлин.

Тож в Європі спеціальною директивою заборонили використання сміттєспалювальних заводів і перейшли на часткове спалювання відсортованого сміття. Крім того, європейських виробників побутової техніки змушують утилізувати стару техніку власного виробництва.

Відомий львівський еколог Дмитро Скрильніков, керівник ГО «Бюро екологічних розслідувань», також критично виступає щодо роботи саме сміттєспалювальних заводів. «Є кілька причин говорити про небезпеку таких заводів. По-перше, в нас немає можливості контролювати вміст діоксинів, які можуть виникати внаслідок роботи заводу. По-друге, в Європі нині встановили більш жорсткі вимоги для сміттєспалювальних установок, тож є небезпека, що ті заводи, які застаріли в Європі і не відповідають сучасним нормам, захочуть продати в країни, де таких обмежень немає», - розповів він в інтерв'ю газеті «Ратуша»

Можна припустити, що про «просунутість» сміттєспалювання Володимир Фірман почав говорити зважаючи не на екологію, а намагаючись просто не допустити до реалізації проектів компанією «Ком-Еко».

Те, що фірму виганяють з бориславського ринку, свідчать й інші факти. Зокрема, компанію фактично вигнали на вулицю з території комунального підприємства «Комбінат Комунальних Послуг». Ці приміщення «Ком-Еко», згідно договору, орендує до кінця 2012 року. Тим не менше, 17 лютого влада Борислава в грубій формі «викинула» фірму з цих приміщень.

Окрім того, представники комунальних служб Борислава тиснуть на працівників «Ком-Еко-Борислав», а місцеві телеканали, залежні від мера, наголошують, що компанія вже скоро в місті нафтовиків працювати не буде. Як наслідок – різко впали обсяги оплати за послуги мешканцями.

Процес будівництва сміттєперероблювального заводу Бориславська міська рада «завалила» на останній стадії (так звана «друга ухвала») – погодження містобудівного обґрунтування (МБО). Хоча, рада би мала затвердити МБО, оскільки рішення пройшло погодження профільних комісій і голосування в сесійній залі вже є формальністю. А ще раніше проект отримав усі необхідні погодження. Відзначимо також, що цей проект наразі є єдиним у Львівській області, який впритул наблизився до реалізації.

Чим керується міський голова Борислава, можна лише здогадуватись, але очевидно, що інтереси мешканців міста та захист екології він ставить далеко не на перше місце.

§ TURTLE NEWS: [WASTE] В Ялте появится новый полигон ТБО и мусороперерабатывающий завод, – Псарев

В настоящее время ведется работа по созданию в Ялте нового полигона твердых бытовых отходов. Об этом сообщил заместитель главы Совета министров – министр курортов и туризма АРК Георгий Псарев на пресс-конференции в рамках ХХ международной туристической выставки-ярмарки «Крым. Курорты. Туризм-2011», передает пресс-служба Минкурортов.

«Что касается свалки в Ялте: об этом много говорили, но только при правительстве Джарты (глава Совета министров АРК Василий Джарты – КИА) выделили деньги на ее рекультивацию. На сегодняшний момент разрабатывается место, я пока не буду говорить где, под новый полигон», – сказал Георгий Псарев.
Он добавил, что также планируется построить на указанном полигоне мусороперерабатывающий завод. В строительство будут вложены средства иностранных инвесторов.
При этом вице-премьер подчеркнул, что строительство мусоросжигающего завода на ЮБК недопустимо по экологическим причинам. «Мусоросжигание – это очень спорная технология. В Европе от нее отказываются. Мы не будем перенимать худшее, мы должны использовать новые технологии», – пояснил Георгий Псарев.

Напомним, действовавший в Большой Ялте полигон твердых бытовых отходов, расположенный близ поселка Гаспра, исчерпал свой ресурс. В связи с этим было принято решение о закрытии объекта.

http://www.kianews.com.ua/node/30455

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Экологическая необходимость?

В Донецке все-таки  появится мусороперерабатывающий завод. Его собираются построить в  поселке...
В Донецке все-таки появится мусороперерабатывающий завод. Его собираются построить в поселке Чулковка Пролетарского района. Напомним, год назад городские власти планировали возведение этого объекта в микрорайоне «Текстильщик». Местные жители высказались «против». В муниципалитете решение отменили. Но от идеи строительства завода не отказались. Считая, что мегаполису он все равно нужен. Как относятся к такой идее местные жители?

Когда-то на этом пустыре были динамитные склады. Теперь от них остались только развалины. Скоро все изменится, и здесь появится мусороперерабатывающий завод. Решение о его строительстве уже принято.

В двух километрах от места будущей застройки - поселок Чулковка с населением около 30 тысяч человек. Местные жители категорически против того, чтобы возле их домов появился мусороперерабатывающий завод. Говорят, что воздух здесь и так загрязненный: две нефтебазы, мусорная свалка, очистные сооружения. Считают: «Если построят завод, кроме неприятных запахов появятся еще и вредные выбросы».

Татьяна Сафронова - жительница донецкого поселка Чулковка:
«Наши дети хотят чем-то дышать. Да и мы, вообще-то, еще нестарые. Хотим морщин попозже».

Юрий Васильев - житель донецкого поселка Чулковка:
«Все прекрасно понимают, может первый год или два будет соблюдаться эта технология. А потом это все будет сыпаться на головы нам, нашим детям и всем жителям нашего района».


Люди рассказывают, что в январе в поселке проводились общественные слушания. Им показывали проект нового объекта, убеждали в его необходимости. Однако решение о возведении завода никто из посельчан не поддержал.

Владимир Носуленко – житель донецкого поселка Чулковка:
«Мы - поселок Чулковка, 12/18, капитальная, даже представители были с Буденовского района. Ну, наотрез полностью. Население против. Подписали, собирали списки. Потому что все бутылки, банки, мусор - все сжигается. И когда южный ветер, все здесь, а расстояние здесь где-то 2,5 километра».


Видеть рядом со своими домами дымящийся завод посельчане «не желают». Говорят, что могли бы мириться с таким соседством, если бы мусор перерабатывали, а не сжигали. В муниципалитете не отрицают: «Переработка - самая экологически чистая технология. Но и самая дорогая». Таких денег у города нет.

Николай Левченко - секретарь Донецкого городского совета:
«Технология сжигания была выбрана самая передовая, самая последняя, которая есть в мире, это технология шведская. Сегодня эти заводы стоят в Швеции - одной из самых экологически чистых стран в мире. И именно шведская технология и оборудование будет в Донецке. Также приемлемая цена утилизации для бюджета и для дончан».


«Необходимость строительства мусороперерабатывающего завода в городе не вызывает сомнений», - считает Николай Левченко. Полигоны Донецка переполнены и через несколько лет может произойти экологическая катастрофа. Выносить его за несколько километров от города - не эффективно. Это увеличит транспортные расходы на доставку ТБО. Также будут большие потери теплоэнергии, которую планируют получать в результате переработки мусора.

Видео к статье


Автор: Наталья Некрасова

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Не лякайте Людавку полігоном

Фотокопія проекту заводу у німецькому місті Любек, такий само  завод планують збудувати у Людавці - Ядерні ракети під Людавкою були у  сто разів страшніші, ніж полігон із сучасними технологіями, - каже Ігор  Корольчук

У Людавці буде такий полігон, як у німецькому Любеку. З відходів там вироблятимуть... електрику. Втім, з огляду на Стадницький "Чорнобиль" місцеві жителі у запевнення чиновників поки не дуже вірять.

Німецька фірма HAASE, з якою міськрада уклала угоду на спорудження полігону твердих побутових відходів і сміттєпереробного заводу, - європейський лідер у таких питаннях. Так каже начальник управління комунального господарства та благоустрою Вінницької міськради Ігор Корольчук. Але так просто вінничан не заспокоїти.

- У нас буде точно такий полігон і завод, як у місті Любек в Німеччині, - каже Ігор Корольчук. – Приблизно такої ж потужності. З такими ж технологіями. До того ж, у них об'єкт так само знаходиться в оточенні дерев...

Відходи будуть переробляти

Особливість технології нового заводу - те, що відходи будуть переробляти на спеціальних лініях.

- Схема роботи виглядатиме приблизно так, - розповідає Ігор Корольчук. – Доставлені відходи спочатку сортуватимуть. Для цього в тому числі буде задіяна уже придбана сміттєсортувальна лінія. Далі відбуватиметься переробка. Органічні частини не йтимуть у повітря. З них видобуватимуть біогаз, а з нього вироблятимуть електричну енергію. Ще раз наголошую, що задіяна складна технологія з максимальним захистом впливу на навколишнє середовище.

На запитання, для чого тоді полігон, співрозмовник каже, що "з коліс" переробляти відходи не вдасться.

За його словами, цей полігон буде не такий, як у Стадниці. По-друге, відходи складуватимуть не на тривалий час. По-третє, кожен з тих, хто виробляє відходи, зможе прискорити процес їх переробки.

Уроки сортування сміття

За словами Ігоря Корольчука, у Вінниці планують запровадити систему роздільного збирання побутових відходів.

- Щоб одразу не звести нанівець цю непросту справу, - каже Ігор Корольчук. - Спершу маємо добре підготуватися до неї. Починати її можна тоді, коли вже буде працювати сортувальна лінія. До того ж, треба буде підготувати матеріальну базу. У першу чергу збільшити кількість контейнерів – окремо для кожного виду відходів. Та й техніки для їх вивезення також знадобиться додаткова кількість. Коли все це забезпечимо, тоді звернемося до жителів міста з проханням проявити європейську свідомість. Думаю, якщо люди знатимуть, що від них залежить багато, вони з розумінням поставляться до роздільного збирання відходів.

Хоча для більшості громадян потрібно запроваджувати уроки. Це підтвердили експерименти, які вже провели у Києві. Дається взнаки низький рівень культури, навіть у столиці. До речі, навчати сортувати сміття доведеться не тільки тих, хто живе у Вінниці...

Не тільки для Вінниці

Об'єкт, який планують збудувати у Людавці, стане регіональним. Сюди доставлятимуть відходи з Жмеринки, навколишніх населених пунктів.

- Наскільки нам відомо, в окрузі немає жодного сміттєзвалища, - каже Ігор Корольчук. – Крім стихійних, їх вистачає. Навіть у тій же Людавці, де людей підштовхують до спротиву, ми побачили купи сміття на околицях того ж лісу. Щоб не бути голослівними, зафіксували таку "красоту" об'єктивом фотоапарата.

Чиновник каже, що питання створення полігонів для побутових відходів "болить" не тільки Вінниці. Відомо, що воно актуальне для багатьох міст, селищ і сіл держави. Уже й президент зайнявся ним. Видав указ про спорудження регіональних полігонів. На жаль, поки що кожна територіальна громада змушена самотужки "сушити голову" над цим питанням. Хоча воно мало б вирішуватися на державному рівні. Як, скажімо, у наших сусідів.

- Ми були в російському Бєлгороді, - каже Ігор Корольчук. – Дивилися, як у них поставлена ця справа. Там законодавством передбачене відведення земель під полігони, так само, як і під кладовища. У нас у Земельному кодексі це не передбачено. Змушені самотужки шукати такі території. А це дуже складні питання. Згадаймо ситуацію зі Стадницею. Або що було торік у Тернополі...

Щоб віднайти місце для нового полігону, представники міської влади провели переговори з керівниками різних територіальних громад, оглянули більше десяти ділянок, де можна б збудувати полігон. Жодна з них не підійшла для цього. Причини – різні. Тепер пошуки припинили.

- Територія колишньої військової частини у Людавці підходить за всіма параметрами, - каже Ігор Корольчук. – Такими є висновки фахівців. Їх вони відобразили у документі - містобудівне обгрунтування розміщення об'єкта.

Щоправда, у представників територіальної громади думка інша. Вони вважають, що будувати такий об'єкт у лісовій зоні, та ще й поруч з дендрологічною ділянкою – це очевидне порушення закону.

Нехай покажуть акт

- Проблема з дендрологічною ділянкою справді існує, - каже Ігор Корольчук. – Ділянка ця невелика. Чинне законодавство дає право коригувати межі полігону. Це передбачено у Державних будівельних нормах. Що й буде зроблено під час розробки проектної документації.

Земельна ділянка, де буде полігон, уже передана у власність управлінню комунального благоустрою міськради. Підтвердженням цього є Державний акт.

- Якщо військові стверджують, що це їхня земля, - каже пан Корольчук. - Нехай підтвердять це документами.

Проект - до кінця року

Питання відведення землі вирішувалося на рівні Кабміну.

- Ми заради цього передали військовим 15 гектарів землі у межах міста, - говорить пан Корольчук. – Зроблено це на прохання військового міністерства, щоб мали де будувати житло для військових Вінницького гарнізону.

Проектну документацію на спорудження полігону твердих побутових відходів планують виготовити до кінця нинішнього року. Після чого розпочнуть роботи із спорудження заводу. На новому об'єкті буде створено сто робочих місць. Ігор Корольчук каже, що працюватимуть там місцеві жителі. За його словами, на чергову сесію міськради планується винести питання про співпрацю з територіальною громадою.

- Місто візьме на себе зобов'язання допомагати у питаннях соціально-економічного розвитку громади Людавки та навколишніх сіл так само, як допомагаємо громаді Стадниці, - каже Ігор Корольчук.

Довідка

Попередня вартість майбутнього полігону й заводу – 250 мільйонів гривень. Німецька фірма HAASE уже збудувала такі підприємства у ряді країн світу. У нашій державі це буде перше підприємство з такими технологіями переробки побутових відходів. Кошти німці вкладають під гарантію нашого уряду.

Читайте також:

Стадниця-2: гори сміття височітимуть… у лісі

Сміттєзвалище для Вінниці під Людавкою - незаконне

Вінниця завалить сміттям каскад ставків і дендрарій

http://vn.20minut.ua/news/10193223

МСЗ - помойка на небе (Greenpeace) - відео