"НАШИ БОЛЕЗНИ, ОНКОЛОГИЯ – ЭТО ТЕ ДЕНЬГИ, КОТОРЫЕ МЫ СЭКОНОМИЛИ НА ТАРИФЕ НА ПЕРЕРАБОТКУ МУСОРА"

25.06.16 

В целом и полигоны, и свалки сейчас занимают около 5% площади Украины. По сути, двадцатая часть страны занята отходами. И даже если все имеющиеся полигоны Украины работают по правилам, то остальные неконтролируемые 33 тысячи являются просто свалками, а вредные вещества, которые на них образовываются, попадают в почву.

Каждый год в Украине образуется где-то порядка 14 миллионов тонн отходов.

На данный момент, согласно статистическим данным, в стране существует более 6 тысяч санкционированных полигонов и свалок и более 32 тысяч несанкционированных.

Ввиду последних событий на полигоне в селе Грибовичи, подо Львовом, тема свалок стала невероятно актуальной, но гибель людей - это несчастный случай, а вот проблема захоронения отходов и отсутствие переработки - это общенациональная катастрофа.

ПОЛИГОНЫ И СВАЛКИ СЕЙЧАС ЗАНИМАЮТ ОКОЛО 5% ПЛОЩАДИ УКРАИНЫ

"Мини-Чернобыль" - так называют угрозу, которую несет за собой мусор в нашей стране, львовские экологи, с этим названием соглашается и директор полигона твердых бытовых отходов № 5 Василий Иванович Чирва.

Пятый полигон расположен в селе Подгорцы Обуховского района. Его построили в 1986 году. Территория хранилища разделена на 2 карты (локации, - ред.) площадью 19 и 17 гектаров.

В огромных резиновых сапогах я и активист, координатор общественной инициативы "Зелене Світло" Елена Колтык стоим на одной из карт полигона, наблюдая за тем, как экскаватор разгребает и утрамбовывает кучи мусора, над которыми кружит бело-серая стая птиц.

мусор
С одной стороны видны огромные объемы разноцветного мусора, с другой - серая гора - это уже захороненные отходы. Василий объясняет, что правильное захоронение - это утрамбовка отходов и пересыпание слоев необходимыми минеральными веществами.

"Сейчас там, где есть возможность, мы справляемся и покрываем мусор слоями, но нам не хватает техники и финансирования, для того, чтоб укрыть полностью всю карту полигона. В аренду технику не дают, потому что работа специфическая. Отходы при гниении создают щелочную среду, которая влияет на гусеницы, и они выходят из строя", - делится проблемами предприятия технический директор.

По словам руководства, 5-ый полигон - это убыточное предприятие. Работать приходится, исходя из его технических возможностей, которые были заложены 30 лет назад. Но количество мусора с тех пор очень выросло.

"В тело полигона на сегодняшний день захоронено 6,7 миллиона тонн отходов", - поясняет мне Василий Чирва во время того, как проводит ознакомительную экскурсию.

"На дне полигона уложен дренаж, по нему проходит жидкость - фильтрат, которая образовывается в слоях мусора, ввиду его гниения и попадания туда осадков. Насосная станция часть фильтрата перекачивает в озера-накопители, а часть на очистные сооружения. Почему часть? Потому что нам на количество мусора, которое есть, уже не хватает очистных сооружений", - продолжает Василий Иванович.

мусор
Система очистки

"Сейчас у нас перерабатывается порядка 200 кубометров фильтрата в сутки, и как минимум, эту мощность надо увеличить в 2 раза, но предприятие работает по тем старым тарифам, которые у нас есть. А в них не заложено ни обновление полигона, ни тем более переработка мусора."

Помимо Василия Ивановича состояние полигонов для захоронения отходов комментирует начальник управления благоустройства коммунального обслуживания Минрегионов Максим Александрович Баринов:

"Сейчас многие полигоны переполнены, а именно16% от общего количества - это порядка 967 полигонов, 24% не отвечают нормам экологической безопасности и 9 % требуют закрытия и рекультивации.

Мы проходим мимо озер с фильтратом - это заполненные коричневой жидкостью площади. Позже я услышу историю о том, как в одно из таких озер упала косуля, которую загнали собаки. Работники ее отмыли, но животное не выжило.

мусор

5-й полигон устроен таким образом, что фильтрат не попадает в землю. Директор показывает мне и установку по очистке фильтрата, и колодец, куда поступает очищенная и абсолютно безвредная вода. Ее спускают в яры, но остается концентрат, с которым пока что неясно, что делать. Василий объясняет, что, например, в Германии его связывают с обеззараживающим веществом и захоранивают без вреда для почвы или используют получившуюся смесь в строительстве дорог. Но у нас на это пока что тоже нет финансирования, поэтому фильтрат частично очищается, а частично перегоняется в озера-накопители.

мусор

Колодец с водой

В целом и полигоны, и свалки сейчас занимают около 5% площади Украины. По сути, двадцатая часть страны занята отходами. И даже если все имеющиеся полигоны Украины точно так же работают по правилам, то остальные неконтролируемые 33 тысячи являются просто свалками, а вредные вещества, которые на них образовываются, попадают в почву. Ведь на свалки вывозят и батарейки, и энергосберегающие или люминесцентные лампочки - предметы, которые, в принципе, должны не захораниваться, а перерабатываться.

"І ці майже 33 тисячі - це те, що порахували, а скільки їх є просто за містом, які не увійшли в жодну статистику?" - подмечает Елена.

"Лише 50% відходів Києва везеться на полігон в Підгірцях, ще 20% - потрапляє на завод "Енергія", який знаходиться на Харківському масиві. А куди діваються ще 20% сміття - це велика тема для розслідування".

Помимо перевозчиков, которые довозят мусор прямо по назначению, существует еще ряд тех, которые собирают его в городе, но куда он девается после сбора - неизвестно. Это так называемые "серые" перевозчики - предприятия, которые заключают договора с организациями или отдельными жителями, конкретными ОСББ, например. Их услуги по вывозу мусора - более дешевые, но при этом никто не контролирует, куда на самом деле они вывозят отходы.

По сути, всю ситуацию, которая сложилась в стране с отходами, можно назвать неконтролируемой. И самый главный момент, что даже санкционированное захоронение уже не решает проблемы засорения страны. Мусора становится все больше, а такого момента, как переработка отходов, в стране практически не существует.

"Основная проблема сложившейся ситуации в том, что не задействованы все ресурсы, которые можно было бы задействовать и со стороны местного самоуправления отсутствует стратегический подход", - делится мнением Максим Баринов.

По словам начальника управления, у нас в стране всего лишь 37% населенных пунктов имеют схему санитарной очистки, разработанной и утвержденной местными органами.

МНЕНИЯ ПО ПОВОДУ ВВЕДЕНИЯ ТАРИФА НА ПЕРЕРАБОТКУ МУСОРА И СОРТИРОВКИ, КАК СПОСОБА УМЕНЬШЕНИЯ ЭТОГО ТАРИФА

"У нас установлен тариф на сбор отходов по Киеву, на его перевозку и захоронение. Он был утвержден в 2010 году, когда топливо стоило 6 гривен, и тогда же был утвержден тариф на захоронение. Сейчас мы получаем компенсацию из городского бюджета за перевозку. За захоронение не получаем. То есть мы работаем себе в убыток", - описывает мне реальную картину Василий Иванович.

мусор

Василий Чирва

"Про переработку речи вообще нет. В Украине была попытка сделать тариф на тару. Постановление вышло в 2009 году, оно предусматривало, что все импортеры платят при таможенном оформлении груза налог на переработку тары. Тогда же создали госпредприятие "Укрэкоресурсы", которое собирало эти платежи, но куда шли эти деньги никто до сих пор не знает. Это предприятие закупило оборудование, которое лежит и ржавеет на складах, якобы для сортировки мусора. Сейчас действие этого постановления закончилось, исходя из его отрицательного опыта, а деньги, которые собирались 5 лет, просто исчезли".

Пока мы пьем кофе в одном из кабинетов предприятия "ТБО-5" и техдиректор и активист Елена постепенно раскрывают мне основную проблему относительно утилизации отходов, и самое важное - ее решение, оказывается, что осуществить его не так уж просто.

"Когда к нам приезжали иностранцы, для того, чтоб вложить инвестиции и построить завод по переработке отходов, первое, что они спросили - какой у нас тариф и какие принципы его формирования. Когда они перевели тариф, который уже не менялся много лет по курсу евро, задали следующий вопрос, какой у нас тариф на переработку - и выяснив, что его в принципе не существует, они развернулись и ушли", - досадует Василий Иванович.

Однако Максим Баринов уверяет, что у нас достатньо перерабтавающих заводов, но работают они не на полную мощь, а загружены всего лишь на 30-40%. И в связи с этим они закупают сырье и импортируют его. Если их загрузить, тогда будет создан рынок и решится проблема с финансированием.

Слушаю своих собеседников и ловлю себя на мысли, что никогда не задумывалась о том, что должен существовать тариф на переработку мусора. Да и о том, что такое захоронение и насколько хватит ресурса для такого процесса, - тоже.

"Мы походим к тому, что есть два пути, как исправить эту ситуацию", - заключает технолог, - "либо каждый житель населенного пункта должен платить за переработку, но это будет несправедливая уравниловка, либо каждый заплатит только за тот товар, который он использовал. То есть, если я покупаю в месяц 30 бутылок воды, а какая-то бабушка покупает в два раза меньше, соответственно она и платит меньше. А налог на переработку уже входит в стоимость продукта", - разъясняет мне Василий Иванович.

"Я називаю цей принцип "принципом соціальної справедливості", - дополняет его Елена.

"Произвел 100 тысяч бутылок - и за них заплати этот налог", - рассуждает Василий Иванович.Сейчас упаковщики ничего не платят, потому что у них есть печальный опыт "Укрэкоресурсов".

По словам техдиректора полигона и активиста Елены, налог помимо людей, должны платить еще и производители упаковки - в таком случае это будет правильное разделение суммы, необходимой для покрытия переработки мусора. То есть тариф необходимо разделить меж двух сторон, которые продуцируют появление отходов - потребителем и производителем.

У руководства Минрегиона на этот счет есть свое видение решения проблемы:

"На сегодняшний день у нас все пытаются решать за счет средств населения - и это неправильно. Если мы представим схему управления отходами, то у нас есть три источника финансирования этой системы: первое - платеж по тарифу от населения, сюда входят и предприятия, и так далее. Второе - средства от расширенной ответственности производителей - это касается тары и упаковки. И третье - это отходы электронного и электрического оборудования. Но из трех факторов работает только один. В первую очередь у нас финансируется сбор на местах и вывоз. И если бы эти вопросы закрывались за счет производителей тары упаковки, тогда дальше можно было бы рассматривать переработку.

мусор

"Упаковщики плачуться, що ніякого податку платити не хочуть, тому що виростуть ціни і це по них дуже вдарить", - посвящает меня в проблематику Елена. - Але звичайний споживач, враховуючи рівень інфляції, підвищення цін від екологічного податку не відчує. Тому що ціна підвищиться від 10 до 15 копійок, наприклад, за пляшку "Моршинської". І це дуже малі гроші, порівняно з іншими країнами. Ми рахували, що в Європі, в країнах, які не йдуть схемою екоподатку, тариф на переробку становить приблизно 150-200 грн на місяць - і це без перевезення і захоронення".

Однако, упаковщики уверены в обратном; свой комментарий относительно введения налога на упаковку мне дал глава исполнительного комитета Украинской Упаковочно-экологической Коалиции Владимир Григорьевич Слабый:

"Можливо, ми б погодилися платити цей податок, але в чому ми бачимо загрозу? Виходить, що з одного бізнесу, бізнесу пакувальників збирають гроші і передають іншому бізнесу. Тому що за цим збором коштів стоять люди, яки хочуть будувати заводи для перероблення побутових відходів. Ми не проти, таке є і в інших європейських країнах, але в тих країнах ті, хто хочуть будувати ці заводи ідуть в банки, беруть кредит і будують, а потім, виконуючи послуги, покривають кредит і свою операційну діяльність.

І ми абсолютно впевнені, що ці гроші зараз розійдуться по всій території України, і їх просто роздеребанять, буде та сама схема, що і з Укрекоресурсами, а упаковка як валялася по всіх посадках, так і буде валятися.

Выслушивая разные стороны, я понимаю, что все же решение вводить или не вводить эконалог принимают политики, но получаю ответ, что у них нет на это политической воли.

"Я уже предлагал на разных круглых столах, что упаковку можно заменить на экологически чистую, но меня не слышат", - развивает тему Василий Иванович.

Зато нас уже предупреждали экологические организации, что в 17-18 году все полигоны должны быть закрыты, и спрашивали при этом, что мы будем делать? Я отвечаю, что раз нужно будет, то закроем полигон, а мусор вы будете выносить и выбрасывать в подъездах. А когда нам говорят, что это наш мусор, мы отвечаем, что это отходы всех жителей".

Когда я спрашиваю, насколько решает проблему утилизации сортировка мусора непосредственно перед тем, как его выбросить, мне объясняют, что сортировка - это скорее сфера, где можно заработать деньги, но мусора от этого все равно не станет меньше.

"Я не скажу, що сортування - це погано, але глобально - це не вирішує проблеми кількості сміття навкруги. Сортування означає лише те, що можна з відсортованого зробити більш якісний продукт для вторинної сировини.

Сортування - це швидше здешевлення оплати за переробку. Чим краще ми його сортуємо, тим менше платимо", - поясняет активист.

По поводу того, что чем больше отсортируем, тем меньше платим, рассказал мне и начальник одного из управлений Минрегиона. А глава исполнительного комитета ассоциации упаковщиков считает, что сортировка имеет огромное значение, потому что, если мусор не сортировать, то на перерабатывающие заводы будет поступать не больше 5% отходов.

Помимо всего прочего есть продукты, которые просто необходимо сортировать ввиду их вредности - и это еще одна не менее серьезная проблема. Ни градусники, ни энергосберегающие лампы девать некуда - а ведь это предметы, которые требуют специальной утилизации, но в основном их привозят на полигоны или просто выбрасывают на свалки.

"Взагалі, ані політики, ані люди навкруги не розуміють, що те, що ми не платимо за переробку сміття - ми викидаємо потім на ліки. Бо наші хвороби, онкологічні в тому числі, - це ті гроші, які ми зекономили на тарифі на переробку".

5-ый полигон оснащен камерами наблюдения, специальными весами, которые контролируют груз в машинах перевозчиках и радиометрами - приборами, которые измеряют уровень радиации в мусоре, при въезде машин. Несколько раз были зафиксированы случаи, когда уровень радиации превышал допустимый в 10 раз. Когда начальство полигона стало разбираться, откуда поступает такой мусор, выяснилось, что из онкоклиник. После того, как полигону пришлось сдавать такие отходы и самостоятельно платить штраф, они выявили, кто именно, нарушая правила утилизации, выбрасывает радиологические отходы в обычные баки для мусора, и стали приезжать в эти клиники сами с радиометрами.

"Вот этот случай в Грибовичах показал, что проблема есть везде", - подводит итог темы немалой экологической угрозы техдиректор полигона. "И основная проблема в том, что мусор накапливается, и количество его не уменьшается. Сколько в таком ритме проработает полигон, сложно сказать - может, года три. У нас есть проект его реконструкции, который позволит увеличить объем, но когда его закончат, зависит от финансирования".

"Але збільшувати об'єм полігону - це не вихід, тому що його треба не збільшувати, а зменшувати і шукати можливості для переробки сміття", - делает вывод Елена.

мусор

Елена Колтык у аквариума с очищенной водой

Самая главная беда - это неготовность ни общества, ни власти ответственно подойти к существующей экокатастрофе.

В 2012 году полигон заключил договор с коммерческой организацией, она инвестировала в этот проект средства и сейчас получает электроэнергию и отправляет ее в общую сеть, там ее продают по "зеленому тарифу" (экономический и политический механизм, предназначенный для привлечения инвестиций в технологии использования возобновляемых источников энергии, - ред)

В результате гниения мусора получается биогаз. В составе биогаза 55% - метан. Биогаз собирается при помощи просверленных скважин в теле полигона и подается на газогенераторы, таким образом вырабатывается электроэнергия.

мусор

Этой информацией о пользе, которую можно извлечь из огромной горы отходов, поделился со мной Василий Иванович, пока мы прогуливались по огромным просторам полигона.

"Добывание биогаза по "Киотскому протоколу" (международное соглашение, принятое в Киото(Япония) в декабре 1997 года в дополнение к Рамочной конвенции ООН об изменении климата (РКИК). Оно обязывает развитые страны и страны с переходной экономикой сократить или стабилизировать выбросы парниковых газов, - ред.), которое было у нас до 2013 года, это способ уменьшения выброса в атмосферу метана. По этому протоколу нам за это еще и платились деньги, но срок его действия уже закончился, и сейчас это только добыча электроэнергии", - пояснил технолог.

Помимо выработки электроэнергии есть еще один позитивный момент в переработке метана - это уменьшение его выбросов в атмосферу и предотвращение возможности возгорания полигона.

После экскурсии по полигону в одной из киевских кафешек мы с Леной рассматриваем один из вариантов борьбы с отходами. Активист рассказывает мне про необходимые изменения в законодательстве - введение законопроектов, которые недавно были зарегистрированы ВР. В разработке этих законопроектов принимала участие и инициатива "Зелене Світло". Разработчики надеются, что путем их введения можно будет разрешить проблемы с переработкой мусора.

мусор

мусор

"В першу чергу необхідно створити умови, щоб сміття було доцільно переробляти, а не просто захоронювати, бо на даний момент дешевше його просто покласти в землю", - аргументирует Елена.

"Зараз люди платять по тарифу 0,14 євро за захоронення - це без вивезення. А планується його підняти хоча б до двох євро, і це ціна навіть не на рівні жодної з європейських країн.

В Іспанії та Португалії, а це країни, які вважаються одними з найбрудніших, тариф становить 4 євро".

Пока мы ждем ужина, после насыщенного дня проведенного на полигоне, активист по полочкам раскладывает мне, что тариф нужно повышать постепенно, а с 2025 года необходимо вообще запретить захоронение непереработанных отходов. Тогда появится стимул строить заводы и искать инвесторов, чтоб не оказаться перед дилеммой повышения тарифа и невозможности вывоза отходов.

Альтернативный законопроект про упаковку и отходы упаковки есть и у ассоциации упаковщиков. Основная идея - ввести расширенную ответственность производителей, но по иному принципу: производители должны построить систему сбора уже использованной упаковки, ее приема и передачи на утилизацию.

Когда я стояла посреди огромной кучи отходов на полигоне, разглядывая то ошметки синих пакетов для мусора, то вереницы птиц, то работу экскаватора, ни общая картина, ни запах, который оказался не таким уж едким, как я себе представляла, не показались мне настолько устрашающими визуально, насколько пугающей оказалась ситуация с отходами в целом. А после общения с людьми, которые давно изучают этот вопрос, я сначала подумала, что буду сортировать, потом, что обязательно буду платить по тарифу, пусть даже немаленькому - для меня это уже обязательно.

Текст и фото: Вика Ясинская, "Цензор.НЕТ"


На Прикарпатті вже понад 10 років обіцяють збудувати сміттєпереробні заводи

Полігон твердих побутових відходів поблизу Івано-Франківська. Фото: blitz.if.ua
Полігон твердих побутових відходів поблизу Івано-Франківська. Фото: blitz.if.ua

На Прикарпатті вже понад 10 років говорять про необхідність побудови сміттєпереробного заводу, і не лише для обласного центру, а й у інших районах Івано-Франківщини. Але попри загрозу потонути у смітті, далі слів процес не йде.
Танці з інвесторами навколо сміття

Спілкування з інвесторами на тему переробки сміття проходить майже за тим самим сценарієм, що і у Львівській області. Ну, принаймні, досі так було.

У обласній адміністрації влаштовують презентацію інвестиційного проекту, який пропонує одна з іноземних фірм, що вже роками спеціалізується на питаннях переробки сміття і збудувала не один завод.
Полігон твердих побутових відходів поблизу Івано-Франківська. Фото: blitz.if.ua
Полігон твердих побутових відходів поблизу Івано-Франківська. Фото: blitz.if.ua

Фірма нібито поважна і питань до неї не виникає. Профільні чиновники дуже детально розповідають, який позитив матиме Прикарпаття від співпраці з цими інвесторами. Вже пораховані нові робочі місця та екологічний ефект. Того ж таки дня підписують протокол чи якийсь інший документ про намір таки збудувати завод, і вже цього року. Присутні плескають в долоні. ЗМІ тиражують новину, що ось нарешті область матиме перший сміттєпереробний завод. Інвестори чи їх представники задоволені їдуть, адже бачать, що нібито проблем з реалізацією проекту практично нема і справа за малим – виділити землю.

Близько місяця ще триває інформаційний гул. Потім проходить ще один місяць – про інвестора згадують все менше і менше. І от непомітно минає приблизно рік,  приїжджає новий потенційний інвестор. І історія повторюється майже стовідсотково. Таке собі зачароване коло, виходу з якого навіть не видно. Проте, видно, що існують якісь непереборні перепони, що не дають словам стати реальними справами.

Хоча про необхідність сміттєпереробного заводу на Прикарпатті почали говорити ще десять років тому, після того як була прийнята Івано-Франківською облрадою програма розвитку області на період з 2006 до 2011 року. Тоді чиновники запевняли, що питання екології у ній стоять на першому місці, через гіркий досвід з калуськими хвостосховищами.

Один з найамбітніших проектів був оголошений у 2012 році. Тоді чиновники запевняли, що мають достатньо пропозицій від інвесторів, аби вибрати надійних та побудувати на Прикарпатті аж 4 заводи з переробки сміття. Йшлося про село Рибне, куди зараз вивозять сміття з Івано-Франківська, міста Калуш і Коломию та село Лоєва, що у Надвірнянському районі. Ще у трьох районах – Галицькому, Долинському та Тлумацькому мали збудувати сміттєсортувальні лінії. Встигнути реалізувати проект мали до кінця цього року. Наразі нічого не зроблено, точніше навіть не починали робити.
Сміття під охороною

У той день, коли після трагічних подій у Грибовичах, міський голова Львова відгородився від жителів силовиками, дещо знакове сталось і в Івано-Франківську.
Полігон твердих побутових відходів поблизу Івано-Франківська. Фото: blitz.if.ua
Полігон твердих побутових відходів поблизу Івано-Франківська. Фото: blitz.if.ua

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків на виконкомі заявив, що для того аби відволікти увагу від подій на Львівщині, існує велика ймовірність підпалу полігону у селі Рибному, куди вивозять сміття з міста.

Було вирішено направити туди не лише рятувальників, а й правоохоронців, які тепер несуть цілодобове чергування.

Звичайно, з одного боку це можна розцінювати як логічний крок, ніби міський голова дбає про безпеку, але з іншого – цією заявою він знімає з себе усю відповідальність.  Адже тепер, в разі якихось проблем на полігоні, все можна списати на стороннє втручання.
Полігон твердих побутових відходів поблизу Івано-Франківська. Фото: blitz.if.ua
Полігон твердих побутових відходів поблизу Івано-Франківська. Фото: blitz.if.ua

Ще одна цікава деталь. Оскільки увага журналістів постійно прикута до смітника, і не лише цього року, у ЗМІ постійно піднімають питання на який час вистачить його можливостей. Минулого року називалась цифра у близько 5 років. А от цього року, коли міський голова Івано-Франківська 15 червня перевіряв полігон, вже була озвучено, що сміття на нього планують вивозити до 2026.

Того ж дня Руслан Марцінків заявив і про те, що на полігоні обладнають сортувальну лінію, на якій працюватиме 45 людей.

Підтримав його у цій ідеї і керівник полігону Юрій Мороз, за його словами це дозволить переробляти щоденно близько 30 тонн, тоді коли щоденно з Івано-Франківська привозять 220 тонн.

А от екологи не підтримують такої ідеї. На їхню думку, це марнування коштів. Минулого року Володимир Красноштанов після відвідин смітника заявив, що влада має думати як закрити полігон та консервувати його і вирішити проблему з відведенням фільтратів, а не вкладати в нього гроші.
Екологічно небезпечні смітники

Загалом на території Прикарпаття наразі функціонує 27 полігонів твердого побутового сміття. Вони займають площу розміром 83 гектари і на них вже зберігається 25 мільйонів тонн сміття.

Як зазначив в одному з коментарів керівник управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА Ріяфет Гасимов, частина полігонів області не відповідає вимогам екологічної безпеки.

Деякі з них влаштовані на фільтруючих грунтах, без водонепроникного екрану. Йдеться про полігони у Бурштині, Верховині, Рожнятові та Заболотові. При потужних опадах це може спричинити потрапляння фільтратів у грунтові води.
Полігон твердих побутових відходів поблизу Івано-Франківська. Фото: blitz.if.ua
Полігон твердих побутових відходів поблизу Івано-Франківська. Фото: blitz.if.ua

За словами чиновника, більшість полігонів не обладнані ваннами для промивки ходової частини сміттєвозів.

Але найстрашніше те, що є достатньо полігонів, які вже вичерпали свої можливості або близькі до цього, а альтернативних їм наразі немає.

Ось дані останніх років. З 2013 року сміттєзвалище у Надвірній приймає сміття лише з міста. Така ж ситуація зі Снятинським полігоном. З0 червня 2014 року смітник закрити для сміття з району та інших територій. З 2015 році  сміттєзвалище у Коломиї закрите для сміття з інших територій, крім самого міста.

Це офіційні дані, але який стан справ реальний невідомо, бо сміття насправді немає куди вивозити. А результат повної заборони може лише сприяти утворенню стихійних сміттєзвалищ, побороти які буде дуже важко.

Андрій ВОЛИК, для ІА ZIK
http://zik.ua/news/2016/06/29/na_prykarpatti_vzhe_ponad_10_rokiv_obitsyayut_zbuduvaty_smittiepererobni_711954

Жителі Києва протестують проти утилізації львівського сміття


Жителі Києва протестують проти утилізації львівського сміття
Жителі багатомільйонного Києва в прямому сенсі слова страждають від наслідків ввезення на територію свого міста сміття зі Львова. Вони змушені дихати шкідливими випарами в ці надзвичайно спекотні дні літа.
Причиною стало рішення мера міста Віталія Кличка допомогти львівському колезі Андрію Садовому в питанні утилізації сміття, але в підсумку вийшла ще одна проблема.
Утилізація в Києві львівського сміття підняла кілька забуту тему щодо закриття сміттєспалювального заводу «Енергія» і винесення його за межі міста. Віталій Кличко не взяв до уваги той факт, що спалювання додаткового сміття влітку призведе до отруєння житлових масивів (найбільш страждає найближчий до заводу Харківський ж /м) продуктами горіння, а повітря буде тижнями забруднений їдким димом.
Еколог Тетяна Тимочко вважає, що на заводі застаріла і малоефективна система очищення викидів. Погіршення ситуації сприяють полімери, які привозили з львівською звалища. При горінні вони виділяють чадний газ, діоксини, сірководень, ціаністий водень, сірчистий газ, хлороводень і інші не менш небезпечні речовини.
Кияни вкрай обурені такою безтурботністю Кличко. Вони стурбовані здоров'ям своїх дітей, у яких зараз літні канікули, своїм здоров'ям, адже алергія, бронхіт і астма - перші супутники забрудненого середовища проживання. Жителі міста вказують на те, що у Львові потрібно негайно побудувати сучасний сміттєспалювальний завод.
http://kordon.com.ua/suspilstvo/33059-zhitel-kiyeva-protestuyut-proti-utilzacyi-lvvskogo-smttya.html

Що робити зі сміттям?


Що робити зі сміттям?
Правила «поведінки» від звалищ до домогосподарств Тетяна Тевкун
Трагічна ситуація з Грибовицьким сміттєзвалищем продемонструвала масштаби продукування нашим суспільством відходів. Щороку їхні обсяги збільшуються, а сміттєпереробні заводи не будують.
За даними Мінрегіонбуду, торік в Україні (без урахування даних АР Крим та м. Севастополь) утворилось близько 10 млн тон побутових відходів. Вони захоронювались на 6 тис. сміттєзвалищах і полігонах загальною площею понад 9 тис га. При цьому перероблено та утилізовано лише 5,93% побутових відходів, з них: 2,73% спалено, а 3,2% - потрапило на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні заводи.

Не важко здогадатися, що утворення відходів у таких обсягах і такими темпами, дуже скоро призведе до появи нових звалищ, які ми швидко наповнюватимемо відходами. І це безкінечний процес, якщо не змінити систему управління ними.
Свого часу, усвідомивши обсяги накопичення відходів та їхню небезпеку для навколишнього середовища, європейці виробили підходи до управління відходами. Ця система набула неформальну назву - ієрархія пріоритетів поводження з відходами. Згодом це було закріплено у Директиві Європейського парламенту та Ради. Цей документ відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС маємо імплементувати і ми.
Ієрархія пріоритетів у сфері поводження з відходами - це чітка структуризація дій щодо поводження з відходами. Ці дії потрібно запроваджувати у такій послідовності:
1. Запобігання;
2. Підготовка до повторного використання;
3. Переробка;
4. Інший тип утилізації, напр., для відновлення енергії;
5. Ліквідація (видалення).
Заходи із запобігання утворенню відходів мають на меті зменшити темпи утворення відходів. Зокрема, передбачається, що першочерговою метою має бути утворення якомога меншої кількості відходів. Такими заходами може бути стимулювання безвідходних технологій, технологій з утворенням найменшої кількості відходів.

Сенс підготовки до повторного використання полягає у заходах, які продовжують життя тих чи інших речей та дозволяють використовувати таку річ більше одного разу після її виготовлення. Це, наприклад, повторне використання пляшок, передача вживаних речей для використання бідним верствам населення тощо.
Якщо неможливо запобігти утворенню відходів, або повторно використати, то доцільно їх переробити для збереження сировини, з якої вони були зроблені та зменшити кількість відходів. Так, приміром, тонна переробленого паперу дозволяє зберегти 17 дерев, тонна переробленого скла економить 650 кг піску, 186 кг соди та 200 кг вапняку.
Якщо переробка і компостування відходів є недоцільною з технічних та економічних причин, в такому разі варто утилізувати сміття (в т.ч. шляхом відновлення енергії). Вироблену із відходів енергію можна також використовувати.
Сьогодні в Україні працює лише кілька сміттєспалювальних заводів. Частина з них (Київ, Дніпропетровськ) застаріли та шкодять довкіллю викидами в атмосферу. Нові заводи працюють не на повну потужність, або ж взагалі не працюють, оскільки тривалий час не вирішується питання встановлення тарифів на переробку побутових відходів. В результаті всі відходи складуються на полігонах або на стихійних звалищах.
Видалення (ліквідація) відходів на звалищах – це останній спосіб поводження з відходами і застосовуватися тоді, коли попередні способи вичерпано. Це пов’язано з тим, що відходи, які перебувають на звалищах, як відомо, негативно впливають на довкілля.
У Європі на ієрархії пріоритетів поводження із відходами побудовані всі програми та плани поводження з ними. Сподіваймося, в Україні скоро теж будуть впроваджені ці принципи. Система поводження цікава ще й тим, що вона добре працює, як на макрорівні, так і на мікрорівні.
Ієрархія пріоритетів у сфері поводження з відходами у домогосподарствах:
1. Відмовся від поліетиленового пакетика у магазині (запобігання).
2. Використовуй тару для зберігання продуктів кілька разів (повторне використання).
3. Здай скло, пластик і папір на переробку (переробка).
4. Віддай бабусі папір для розпалювання печі (відновлення енергії).
5. Лише те, що не вдалося застосувати у попередніх діях, викидай на смітник (видалення).
Отже поки розробляється відповідний проект закону, ми можемо застосовувати такий підхід у власних квартирах та будинках і таким чином вносити свій внесок в охорону довкілля.
Тетяна Тевкун, експерт з питань екологічної політики Інститут суспільно-економічних досліджень
 http://zaxid.net/news/showNews.do?shho_robiti_zi_smittyam&objectId=1395685
 
Сьогодні майже в кожній розвинутій країні світу сортування і переробка відходів поставлені «на конвеєр», часом досягаючи 99%
Так повелося, що питання екології мало турбують пересічних українців. І через це - і безліч наших проблем із сміттям: для нього вже давно немає місця, воно постійно горить, забруднює стічні води й грунт. Однак світовий досвід показує, що сортування і переробка відходів може не тільки зробити придатними для пиття річки і стічні води, а й суттєво зменшити споживання імпортних енергоресурсів, а також здешевити багато товарів і виробництва.
Фото: dpa
НІМЕЧЧИНА – ПРОТИ ПОЛІГОНІВ
Одним зі світових лідерів переробки відходів по праву вважається Німеччина. Ще в середині 80-х років країні пророкували потонути у смітті через надмірну захопленість одноразовим споживанням. Проте в 1990 році була прийнята нова державна система «Duales System Deutschland GmbH». Вона виявилася настільки ефективною, що в одному тільки Берліні майже 90% домогосподарств беруть участь у процесі роздільного збирання сміття. Це при тому, що жодних санкцій за порушення порядку система не передбачає.
Важливимвина. Однак навіть вони задія в історії переробки німецького сміття можна назвати 2005 рік. Саме тоді країна позбавилася від практики використання сміттєвих полігонів. Сьогодні з 300 полігонів, які функціонували у 2004 році, залишилося менш як половина лише для захоронення відходів, що не піддаються переробці.
У типовому німецькому дворі чи будинку можна зустріти як мінімум 5 різнокольорових контейнерів для збирання сміття. Чорний - для несортованого сміття, коричневий - для органічних відходів, синій - для паперу, жовтий - для упаковки і пластику, зелений - для кольорового скла, зелений з білою смугою - для безбарвного. Щорічно кожен житель Німеччини отримує поштою особливий лист - у ньому детально описується, як і куди потрібно викидати побутові відходи, є інформація про те, по яких днях буде вивозитися той чи інший тип сміття протягом наступних 12 місяців.
У Німеччині переробкою різного сміття займаються різні компанії, що робить процес більш децентралізованим.
Цікавою є ситуація з великогабаритними відходами. Якщо німцю потрібно викинути холодильник, він повинен замовити спеціальну машину або самостійно відвезти його в пункт прийому великогабаритного сміття. Однак не зроби він щось з перерахованого вище, а просто викинь обридлий холодильник на вулицю, то його не спіткає жодне покарання. Система працює виключно на особистій відповідальності громадян.
Цікавий факт - майже 90% склотари в Німеччині зроблено з переробленої вторинної сировини. Причому питання навіть не в економічному ефекті, як зізнаються самі німці, а виключно в екологічному. За кожну здану пластикову пляшку людина отримує купон на 50 центів. Між тим, в ціну будь-якого бутильованого напою окремо включені додаткові 50 центів як вартість тари. Якщо у вас є купон - можете цю суму не платити, а просто обміняти його на нову тару. І знову система не передбачає стимулів, вона нейтральна по відношенню до людини, але бережна до природи.
Більша частина сміття в Німеччині сьогодні спалюється. Пара надходить на електростанції, де змушує працювати генератори. Так, наприклад, в одному тільки Берліні майже 12% електроенергії, необхідної для домогосподарств, виробляється таким чином.
Інший варіант утилізації - ферментація, коли зі сміття отримують майже чистий метан. Їм, наприклад, заправляють сміттєзбиральні машини чи громадський транспорт.
Німеччина - приклад країни, яка за 25 років змогла піти від неминучого сміттєвого колапсу і прийшла до системи сортування та утилізації 95% відходів. Прекрасний кейс для України чи будь-якої іншої країни, яка володіє величезними переповненими сміттєвими полігонами, повною відсутністю культури роздільного викидання відходів, а також стоїть на порозі екологічної катастрофи.
Фото: brightside.me
ШВЕЙЦАРІЯ: 2 ФРАНКИ ЗА 5 КГ ВІДХОДІВ
Майже класичним можна назвати приклад системи збирання і переробки відходів у Швейцарії. Сьогодні це країна, в якій кожен пакет несортованого сміття коштуватиме його власнику кілька франків, а штрафи за «неоплачені» відходи досягають десятків тисяч франків.
Швейцарія вважається одним з лідерів щодо утилізації та переробки відходів у Європі. Вже у 2000 році у країні були заборонені сміттєві полігони, тому сьогодні більш як половина всього сміття йде на переробку, а решта спалюється.
Наприклад, на повторну переробку тут потрапляє до 90% склотари.
Те ж саме можна сказати про 60% всіх батарей, які люди не ризикують просто викидати в урни.
Також в країні переробляють 60% паперу, який необхідно здавати тільки окремо від картону (його переробка коштує дорожче, відтак лише 30% картону переробляється).
Що стосується алюмінію і жерсті, то 90% алюмінієвих банок і 70% бляшанок також знаходять друге життя.
У Швейцарії необхідно окремо викидати рослинне масло, а за утилізацію трупів домашніх вихованців взагалі стягується додаткова плата.
Також в країні не можна самостійно міняти машинне масло - його здача вимагає додаткових коштів, і міняти масло мають право тільки автосервіси. Вартість однієї процедури може досягати 50 франків.
Однак подібна ситуація не була характерною для країни аж до 80-х років минулого сторіччя. Тоді країна була класичним прикладом суспільства бездонного споживання - річки і озера були забруднені промисловими і сільськогосподарськими відходами, в грунтах перебувала величезна кількість штучних добрив, а тварини і рослини зникали з незавидною регулярністю. Нова політика, яку Швейцарія стала поступово вводити з 1981 року, призвела до помітного поліпшення екологічної ситуації.
Частину сміття, які не вдалося відсортувати, швейцарці просто спалюють, пускаючи енергію на опалення будинків і виробництво електрики.
Той факт, що швейцарці дбайливо ставляться до природи, багато в чому викликаний економічними чинниками. Будь-яка людина в Швейцарії може викидати скільки завгодно сміття, не сортуючи його. Але за кожні 5 кілограмів побутових відходів їй доведеться заплатити від 2 до 3 франків. З іншого боку, у спеціальних пунктах прийому у людини заберуть телевізор або старий холодильних безкоштовно. Те ж саме стосується макулатури і багатьох інших відходів. Подібні фінансові стимули створюють цілі черги в пунктах прийому сміття, змушуючи швейцарців не тільки дбайливо відсортовувати сміття, а й спеціально їхати в місце його прийому.
Фото: ville-coueron.fr
ФРАНЦІЯ ЛІБЕРАЛЬНІ ЗВИЧАЇ
Після Німеччини і Швейцарії, Франції можна назвати ліберальним раєм для тих, хто не любить перебирати свої побутові відходи.
Система сортування у Франції дуже проста - є всього два контейнери. Один служить для збирання вторинної сировини, що переробляється, інший для непереробного. До першого відносять пляшки, банки, спеціальні упаковки й папір. Решта сміття автоматично підпадає під другу категорію.
Також іноді сміття у Франції може бути відсортоване на чотири категорії. Побутові або харчові відходи складають у зелені баки. Контейнери жовтого кольору призначені для упаковки (металевої, пластикової та картонної), білі баки - тільки для скла (але туди забороняється викидати зіпсовані лампи), баки синього кольору - для газет, журналів, картону.
Французька система не передбачає покарань чи заохочень за сортування сміття. Виключно особиста відповідальність громадян.
У багатьох магазинах можна знайти пункти прийому батарейок, лампочок або дрібної побутової техніки.
Цікаво те, що на вулицях французьких міст окремо можна зустріти урни для одягу. В них людина викидає ті речі, які можна носити. Далі одяг перебирається і йде в благодійні організації, які займаються обслуговуванням таких контейнерів.
Фото: sweden.se
ШВЕЦІЯ - ПЕРЕРОБЛЯЄ 99% СМІТТЯ ТА ІМПОРТУЄ ЩЕ 700 ТИСЯЧ ТОН ВІДХОДІВ
Справді успішними у питанні переробки сміття можна вважати шведів. Сьогодні Швеція переробляє більш як 99% своїх відходів, ще й попутно імпортуючи майже 700 тисяч тон сміття з інших країн.
Все почалося у 70-х роках 20 століття. Тоді Швеція, що має суворий клімат і повністю залежна від поставок природного газу, вирішила змінювати енергетичну ситуацію. Вчені і політики вивчили, що кожен швед виробляв 1-1,5 кілограма сміття на день. З іншого боку, 4 тонни побутових відходів з лишком компенсує використання однієї тонни нафти. Нехитра логіка привела шведів до єдино правильного рішення. Країна серйозно зайнялася переробкою сміття.
На сьогодні у Швеції пріоритетом виступає не утилізація сміття, а його переробка. Шведські домогосподарства роздільно збирають газети, пластик, метал, скло, електричні прилади, лампочки і батарейки. Також в окремі мішки викидаються харчові відходи. Далі це все переробляється, використовується або знову йде на добрива.
Газети перетворюються на паперову масу, пляшки використовуються повторно або переплавляються на нові елементи, пластикові контейнери стають пластичною сировиною; їжа компостується і стає добривом чио біогазом. Саме таким газом потім заправляють громадський транспорт. Стічні води очищаються до такого ступеня, що їх можна пити. Спеціальні вантажівки їздять по місту і забирають електроніку та небезпечні відходи, хімічні речовини. Фармацевти беруть залишки ліків. Об'ємні відходи шведи відвозять у переробні центри на околицях міст.
Відходи - відносно дешеве паливо, а у Швеції вигадали ефективну та прибуткову технологію перетворення побутових відходів на електроенергію. Шведи навіть імпортують понад 700 тисяч тонн відходів з інших країн.
Утилізація твердих відходів забезпечуює 20% тепла у шведських будинках. Сьогодні таким чином опалюється майже 900 тисяч шведських домогосподарств.
Цікаво, що тонна перероблених пластикових пляшок дозволяють виробити достатньо енергії, щоб повністю забезпечити потреби одного домогосподарства.
У Швеції на відходах функціонує 30 електростанцій, що спалюють 5,5 млн тонн сміття на рік.
Ппопіл, що залишився, складає 15% від початкової ваги відходів, його сортують і знову відправляють на переробку. Залишки просівають, щоб витягти гравій, який використовується в дорожньому будівництві. На виході лише 1% відходів знаходить спокій на сміттєвих звалищах.
Дим від сміттєспалювальних заводів складається з 99,9 відсотків нетоксичних двоокису вуглецю і води, але їх досі фільтрують через сухий фільтр і воду. Шлак з фільтрів використовується для наповнення покинутих шахт.
Важливо, що сортування сміття у Швеції є добровільною справою. Уряд лише проводить інформаційні кампанії, спрямовані на популяризацію ідей роздільного збору відходів.
Одного разу шведи захотіли зробити свої країну не тільки чистою, а й незалежною в енергетичному плані. Як бачимо, вони досягли успіху в обох напрямках.
Ще 20-30 років тому проблеми надмірної кількості побутових відходів і забруднення навколишнього середовища були атрибутом розвинутих країн світу. Але з того часу провідні держави виконали чимало роботи у напрямку до екологізації та економізації своїх технологічних і побутових процесів. Сьогодні майже укожній розвинутій країні світу сортування і переробка відходів поставлено «на конвеєр», часом досягаючи вражаючих 99%. У цьому контексті Україні є куди рости, і з кого брати приклад.
http://www.ukrinform.ua/rubric-economics/2039097-dla-cogo-svecia-skupovue-smitta-svitovij-dosvid-borotbi-zi-zvalisami.html

«Сміттєва криза» у Львові: де вихід?

Львівське сміття везуть на звалища довколишніх міст 
Львівське сміття везуть на звалища довколишніх міст 
Львівське сміття везуть на звалища довколишніх міст
УКРОП запропонував невідкладні заходи для того, щоб львівські відходи перестали отруювати життя людей
Трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі, яка забрала життя трьох рятувальників, змусила хвилюватися всю Україну, адже свої «грибовичі» є чи не в кожній області. Втім, найбільший клопіт все ж має Львівщина. Відходи з обласного центру після закриття звалища в Грибовичах комунальники везуть на полігони довколишніх міст, чим дуже обурюють місцеві громади. Частину непотребу зі Львова влада домовилася переправляти до Києва. Та це – тимчасово, лише до 1 серпня. А далі що?
Гроші на вітер
Кожного дня Львів продукує, за різними даними, від 400 до 700 тонн сміття. 220 з них щодня везтимуть за 500 кілометрів – на столичний завод «Енергія», де відходи сортуватимуть та спалюватиму. Депутат міської ради з фракції УКРОП Любомир Босаневич порахував, що за літній період на це з бюджету Львова витратять 25 млн грн. Гроші «проїздять» замість того, щоб побудувати на них, наприклад, дороги. Решту сміття розвозять на п’ять звалищ у Львівській області. На які саме – у міськраді не кажуть, щоб не провокувати людей. Активісти вже не раз блокували львівські сміттєвози. Громаду можна зрозуміти, адже людям дихати цим непотребом, пити воду, яку воно забруднює. Крім того, полігони перевантажуються і своє сміття їм буде нікуди дівати. Не виключені й «позаштатні» ситуації: зсуви відходів, загоряння.
Щоб запобігти новому екологічному лиху, народний депутат зі Львівщини, голова політради партії УКРОП Тарас Батенко закликав керівництво районних та міських адміністрацій ретельно підходити до співпраці з обласним центром у питанні вивезення побутового непотребу. За його словами, в разі можливості прийняти відходи, слід укладати угоди зі Львівською міською радою, в яких чітко обумовлювати обсяги сміття, терміни прийому та відшкодування можливих негараздів, пов’язаних зі збільшенням навантаження на звалища.
Від розмов – до дій
Після трагічної загибелі рятувальників на Грибовицькому сміттєзвалищі минув майже місяць, та далі балачок справа поки не йде. Немає відповіді на найгостріші питання: хто винен і що буде далі? Куди подінуть львівське сміття після того, як Київ перестане приймати його значну частину? Де, коли і хто побудує сміттєпереробний завод на Львівщині?
Депутати Львівської міської ради з фракції «Українського об’єднання патріотів – УКРОП» запропонували своє бачення того, як розрубати «сміттєвий» гордіїв вузол. На їхню думку, найперше слід невідкладно створити спільну робочу групу з керівників фракцій всіх політичних партій, представлених у Львівській обласній та міській радах, членів комісій з екології, керівників громадських об’єднань та фахівців у галузі сміттєпереробки.
«Час переходити від політичних розмов до реальних дій, а не їхньої імітації. Це єдиний шлях до подолання важкої ситуації, яка склалась внаслідок Грибовицької трагедії», – заявив голова фракції УКРОП у Львівській міській раді Ігор Телішевський під час прес-конференції. Його колеги по фракції – Ігор Зінкевич, Іван Гринда, Любомир Босаневич та депутат Жовківської районної ради від партії УКРОП, голова комісії з екології Ігор Муравський наголошують, що міська та обласна влада не мають спільного бачення виходу з ситуації, а комісії, покликані розслідувати трагедію на звалищі в Грибовичах, працюють неефективно. Відтак, крім створення спільної робочої групи, депутати-укропівці закликають негайно відновити роботу Львівської міської ради для ухвалення необхідних місту рішень (під час останньої сесії там сталися сутички активістів та правоохоронців, а мер Садовий, який мав звітувати щодо ситуації в Грибовичах, не з’явився на засідання), а також притягнути до відповідальності високопосадовців Львівської міської ради, чия бездіяльність призвела до трагедії на сміттєзвалищі та подальших проблем зі зберіганням сміття.
Аби львівське сміття перестало отруювати життя мешканців області, укропівці закликають якнайшвидше звернутися по консультації до провідних зарубіжних фахівців у галузі сміттєпереробки й оголосити конкурс проектів на побудову сміттєпереробного заводу і рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища. Адже розвинені країни світу вже давно навчилися перетворювати сміття на електрику та тепло. Наприклад, у Швеції програма утилізації відходів набрала таких обертів, що країна навіть завозитиме 800 тисяч тонн сміття з сусідніх держав.
Укропівці також закликали владу провести інвентаризацію всіх звалищ області та звернути увагу на наявність можливих корупційних зв’язків між львівськими можновладцями та власниками фірм, які перевозять та утилізують сміття.
А ще, на думку представників УКРОПу, варто більше уваги приділяти тому, щоб привчати людей сортувати сміття перед тим, як його викинути: окремо пластик, папір, побутовий непотріб, адже так його буде простіше утилізувати.
http://galinfo.com.ua/news/smittieva_kryza_u_lvovi_de_vyhid_232135.html

Україна має навчитися не лише переробляти сміття, але й не виробляти його – експерт

«Питання навіть не в тому, щоб переробляти ці мільйони тонн, які вже десь там лежать 20 чи 100 років, отруюючи все навколо. Питання, щоб воно туди не потрапляло»
За те, що відбувається зі сміттям в Україні несуть відповідальність усі: від уряду до кожного окремого громадянина – і вирішувати цю проблему доведеться також усім разом, сказав Радіо Свобода голова Національного екологічного центру, експерт з питань екології Ярослав Мовчан. Він наголошує на тому, що вирішення проблеми сміття почнеться тоді, коли до того, що вважають непотребом почнуть ставитися як до вторинного ресурсу, використання якого є економічно вигідним.
Сміття розглядається як вторинний ресурс. І поки цей ресурс не набув ваги і ціни, на жаль, в умовах неекологічно мислячої владної верхівки ця проблема не є цікава
– Сміття, і це було сказано в українському законі про відходи, який був ухвалений уже років 15 тому, – достатньо непоганий вторинний ресурс. І поки цей ресурс не набув ваги і ціни, на жаль, в умовах неекологічно мислячої владної верхівки ця проблема не є цікава.
Ми маємо 30 тисяч оцих сміттєсховищ різного розміру – це те, що більш-менш обліковано. Є певна некультура суспільства, є певна інерція
І можна говорити про те, що швейцарці збирають фантики і фольгу з цукерок, можна говорити про те, що Швеція переробила все своє сміття і зараз купує за кордоном. На жаль, в Україні трошки інша ситуація. Грубо кажучи, ми маємо 30 тисяч оцих сміттєсховищ різного розміру: від маленьких до великих – це те, що більш-менш обліковано, є ще велика кількість необлікованих. Тобто є певна некультура суспільства, є певна інерція. Питання полігонів сміття ніколи не було в центрі уваги ні керівництва держави, ні профільних відомств, які мали цим займатися.
– Україна є лідером із вивозу непереробленого сміття у Європі. Разом з тим, як Ви говорите, сміття є великим вторинним ресурсом. Тобто це гроші, які валяються буквально під ногами. Що потрібно для того, щоб ці гроші підібрати?
Має бути державний підхід, має бути організація справи відповідна і має бути свідомість людей
– Я особисто думаю, що мають бути три речі. Має бути державний підхід, має бути організація справи відповідна і має бути свідомість людей.
Ми маємо зробити рамку, коли через стартапи було б вигідно почати роздільно збирати сміття
І якщо ми маємо розуміння, що це важливе і маємо відповідне законодавство, далі мають працювати дві речі: право – ми маємо зробити рамку, коли через стартапи було б вигідно почати роздільно збирати сміття. Бо питання навіть не в тому, щоб потім переробляти ці мільйони тонн, які вже десь там лежать 20 чи 100 років, загрожуючи, отруюючи все навколо. Питання, щоб воно туди не потрапляло.
Питання в тому, щоб ми, ухвалюючи закони, закладали, щоб будь-яка річ, яка виробляється, відразу ж виробником була запланована до переробляння
Питання в тому, щоб ми, ухвалюючи закони, закладали, щоб будь-яка річ, яка виробляється, відразу ж виробником була запланована до переробляння. Тобто, щоб ми знали, що буде чи з електростанцією, чи з цукеркою, чи з телевізором. І це має бути закладено.
На жаль, цього не робилося і оця інерція суспільна і те, що державою керують люди зі вчорашнім менталітетом, які теж не бачать перспективу на 50 років уперед з тим, щоб закладати, відповідно до стратегічної довкільної оцінки – уже є такий протокол, який, до речі, був підписаний у Києві в 2003 році, який передбачає, що ми маємо враховувати в стратегіях розвитку, в стратегіях виробництва, в програмах, законах відповідну діяльність. І вона має початися з малого і середнього бізнесу. Звичайно, це звучить так оптимістично, що можна побудувати два превеликі сміттєпереробні заводи, які наведуть лад. Воно не шкодить.
Початися має з ЖЕКу, з кварталу, з міста, з села, де б відповідно роздільно просто починали збирати окремо скло, окремо пластик, окремо метал, окремо папір – все це є економічно вигідні субстанції
Але початися має з ЖЕКу, з кварталу, з міста, з села, де б відповідно роздільно просто починали збирати окремо скло, окремо пластик, окремо метал, окремо папір – все це є економічно вигідні субстанції. Було зроблено кілька невеликих таких пілотних проектів. Я знаю на Івано-Франківщині є кілька районів, де люди збирають. Тобто є відповідні контейнери різного кольору, є підприємці, які вивозять щось окремо. Питання, щоб його було більше, щоб це торкалося і переробляння біосировини – вона теж абсолютно вигідна, переробляння дерев’яних речей тощо.
Має бути зрештою покарання за бездіяльність... Є проблема, яка потребує втручання Верховної Ради, яка потребує втручання уряду
Має бути зрештою покарання за бездіяльність. І тут дві речі. З одного боку, мери наших міст свого часу економили на смітті, розуміючи загрози, але думаючи, що вони їх переживуть і це буде пізніше. Ну ось, у Львові це не пережили. У Києві теж регулярно є проблема на 5-му полігоні, кілька з них закриті. Багато років не вирішується питання нового полігону, йде забруднення ґрунтів, води. Тобто є проблема, яка потребує втручання Верховної Ради, яка потребує втручання уряду, яка потребує рук і голів бізнесу і безробітних, бо тут могла бути і цікава програма громадських робіт, збору, сортування, переробляння. Можуть бути і цікаві речі і таке друге дихання для ресурсу.
– Коли відбудеться нарешті реформа місцевого самоврядування, чи вона не зашкодить вирішенню таких проблем? Адже потрібна буде співпраця міста, можливо, кількох міст, можливо, навіть кількох регіонів для того, щоб побудувати такий завод і вирішити, яким чином він буде працювати і куди будуть іти прибутки від його діяльності?
Найбільш реалістичний шлях – це мінімізувати утворення відходів. Плюс виробники продукції мають думати, що буде з їхньою продукцією
– Як на мене, найбільш реалістичний шлях – це мінімізувати утворення відходів. Плюс виробники продукції мають думати, що буде з їхньою продукцією. І звичайно, в умовах децентралізації, дерегуляції є загроза, що проблема буде зростати, якщо все залишити так, як є.
Досвід західних країн говорить, що 95 відсотків того, що ми називаємо сміттям – це вторинні ресурси, які можна використати. Питання в тому, щоб задіяти бізнес
Але досвід західних країн говорить, що 95 відсотків того, що ми називаємо сміттям – це вторинні ресурси, які можна використати. Питання в тому, щоб задіяти бізнес, щоб це дійсно стало ресурсом, щоб можна було використати чи на рівні влади муніципальної, чи громади.
Скажімо, до нас в університет зверталися вже кілька разів різні громади з Полтавщини, з Вінниччини, які просять дати їм окремі поради щодо переробляння чогось чи збирання чогось.
Це кілька людей, які об’єднані бажанням навести лад. І, з одного боку, потрібно, щоб була процедура, щоб кудись дівалися відходи, з другого боку, щоб були підприємства, які можуть це виробляти, і щоб це було економічно вигідно.
Має працювати також інспекція, яка має штрафувати
На жаль, це має бути все паралельно – і правова рамка, і відповідальність за те, що це не робиться. Тобто має працювати також інспекція, яка має штрафувати, і поліція чи екологічні інспектори, чи санітарні інспектори.
http://www.radiosvoboda.org/content/article/27815513.html

Сміттєвий колапс у Тернополі в 2010-му був продуманою акцією, – екс-мер міста


Окрім війни на сході, в Україні місяць тому розпочалися ще й сміттєві баталії. Після трагедії у Грибовичах, зусиль надзвичайників і мерії у Львові вони вщухли, але не закінчилися. Щось схоже 6 років тому пережили і тернополяни.
Сміттєвий колапс у Тернополі поставив тодішнього мера «на коліна», а разом з ним усіх, хто мешкав у місті. Кризу подолали, але очевидних змін, яких тоді обіцяли певні політичні сили, так і не досягнули.
Сьогодні на Малашівецькому сміттєзвалищі відпочивають лелеки і шукають поживи чайки. А більше тут ні душі. Їх спокій порушують лише вантажівки з тернопільськими відходами. А ще 6 років тому вони по кілька тижнів сюди не могли заїхати.
Сміттєві баталії в Тернополі тривали два роки. Малашівці тоді були невдоволені сусідством із сміттєзвалищем і вимагали закрити його, адже термін експлуатації давно вичерпався. Тоді місто ледь не захлинулося у смітті.
«У Тернополі такий сценарій розроблявся так. Буквально впродовж кількох днів створювалася комісія, яка мала визнати доведення до надзвичайного стану місто Тернопіль і далі рішенням комісії мала б бути заведена кримінальна справа на керівництво міста й усунення від влади», – розповів екс-мер Тернополя у 2006-2010 роках Роман Заставний.
Роман Заставний переконаний: все, що відбувалося у 2010-му – продумана акція. Екс-мер Тернополя не називає політичної сили відкрито, але запевняє, тоді ВО «Свобода» витрачала чималі зусилля, аби отримати крісло мера. І свого досягнули. Окрім того, Заставний зіткнувся не тільки з опором малашівців, але з тим, що сміття з міста не приймали на жодному полігоні області. Перешкоджали і вивозити за межі Тернопільщини.
«Навіть за наявності договору із Хмельницьким на вивіз сміття, до кордону нас супроводжували представники СБУ, а на кордоні зустрічала СБУ Хмельниччини. Це виглядало дуже дивно і доводилося вночі виїжджати, бути практично живим щитом, щоб могли проїхати сміттєвози», – додав Роман Заставний.
У 2010 році малашівцям пообіцяли: сміттєзвалище закриють за рік. Втім, минуло шість років, а воно досі діє. Тоді ж обласна адміністрація і придбала сміттєсортувальну лінію, яку місто не експлуатує досі. А малашівці і і далі нарікають на запах та якість води.
«Там накопичилося дуже багато речовин, які мають назву «інфільтрат», він проникає в ґрунт, це по-перше, по-друге, ця речовина отруює повітря навколо біогазом, який утворюється», – зазначив еколог Олександр Філь.
Тут зізнаються пікетувати чи перекривати дорогу до сміттєзвалища поки що не планують. Мовчать, і не задарма.
«Знаєте, ліпше цих грошей не було б і щоб вони забралися, що то є 100 грн на квартал. – А до 2010-го вам давали ці кошти на оздоровлення? – Та ніхто нічого нам не платив, ми перші не хтіли, то вони самі нам запропонували ці гроші», – розповів мешканець с. Малашівці Василь.
У Тернопільській міськраді також не заперечують: платять малашівцям. Але кажуть, що не за мовчання, а на оздоровлення. У селі офіційно мешкає 315 осіб. Тож в рік на руки тут отримують 1,5 млн грн, гроші, які платять перевізники у фонд розвитку Малашівців. А ще додатково з міського бюджету Тернополя, до прикладу, у 2015-му, додали 100 тис. грн. Тож у мерії Тернополя запевняють, що в них все під контролем – і будівництво заводу, і нове сміттєзвалище.
«Щоб ствердно пропонувати щось інвестору, найперше потрібна земельна ділянка. Із цього питання ведемо роботу, пройдено перший етап, ОДА пішла нам назустріч. Я думаю, що зовсім скоро за ЖКГ буде закріплена земельна ділянка біля полігону», – розповів секретар Тернопільської міської ради Віктор Шумада.
Та колишній мер Роман Заставний переконує: місто вже має ділянку – біля Миролюбівки. І навіть вирили котлован під можливе будівництво сміттєпереробного заводу. Проте в тернопільській мерії від неї чомусь відхрещуються.
http://zaxid.net/news/showNews.do?smittyeviy_kolaps_u_ternopoli_v_2010mu_buv_produmanoyu_aktsiyeyu__eksmer
_mista&objectId=1395700

Переробка сміття в Україні та ЄС: як екологічну катастрофу перевести у прибутковий бізнес


Грибовицьке сміттєзвалище
Грибовицьке сміттєзвалище / 24 Канал
Поки Україна не знає, що робити з мільярдами тонн сміття, Європа широко використовує відходи у найрізноманітніших сферах виробництва, заробляючи на цьому солідні гроші.

Сміттєвий "цвинтар" України

В Україні нараховується 6,5 тисячі законних і близько 35 тисяч незаконних сміттєзвалищ, загальною площею 7% території, а це можна прирівняти до площі цілої Данії (понад 43 тисячі кв. км). І з кожним роком ситуація лише погіршується. За підрахунками екологів, Україна накопичила 54 млн кубометрів відходів; щороку сміттєві полігони поповнюються приблизно на 15-17 мільйонів тонн. На переробку йде лише десята частина зібраного сміття.
На сьогодні у країні є 4 сміттєспалювальних заводи: у Києві, Дніпропетровську, Харкові та окупованому Севастополі. Але працює лише київський завод "Енергія".
Сміття нікуди подіти, адже воно розпадатиметься сотні років. І навіть якщо розпочати його сортувати та переробляти, величезні території родючих земель відновляться не швидше, ніж через 300 років.
У сільських населених пунктах відсутні схеми санітарної очистки, відсутні контейнери для збору твердих побутових відходів, відсутній збір та вивезення відходів. В районних центрах є одне або два санкціоновані сміттєзвалища, до яких, щоб довести відходи, необхідні кошти. Недієвий екологічний контроль щодо поводження з відходами, низька екологічна свідомість мешканців. Тому у селах люди вивозять сміття до лісу або до річки,
– розповідає еколог Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" Алла Войціховська.
Трагедія 28 травня на Грибовицькому звалищі під Львовом вкотре нагадала країні про глобальні екологічні проблеми. Ледь не в кожному населеному пункті існують труднощі з відходами, а сфери утилізації сміття як такої в Україні фактично не існує.
Щоб збільшити – клікніть на зображення

За матеріалами інтернет-видання "Слово і Діло"

"Революція" відходів у Європі

Поки українці думають – куди подіти сміття, у країнах ЄС інша халепа – де його взяти. Адже на переробці сміття можна мати дуже непоганий бізнес. У розвинутих країнах перероблені відходи давно стали повноцінним продуктом міжнародної торгівлі. З вторинної сировини отримують теплову та електроенергію.
У Європі в кожній країні є спеціальні контейнери для сортування сміття. Зазвичай, розподіляють відходи на кілька основних категорій: пластик, папір, скло, органічні відходи та метал.

Одним з лідерів переробки сміття є Швеція. Тут переробляють 99% усіх відходів країни. За допомогою вторинної сировини опалюють будинки, забезпечують їх електроенергією. А було б у них більше сміття – були б краще забезпечені власні енергетичні потреби. Таку проблему у Швеції вирішили імпортом сміття з інших країн.
Схожа ситуація і в Німеччині, Швейцарії та Австрії. У країнах полігони зі сміттям як такі взагалі закриті, адже 97 % відходів також переробляється. До слова, вся цементна промисловість у цих країнах працює на спалюванні сміття і автопокришок. У Німеччині навіть існує так звана "сміттєва" поліція, яка штрафує порушників.
Провідні країни світу прийшли до висновку, що найбільш ефективним шляхом для зменшення негативних наслідків дії відходів на довкілля буде покласти відповідальність на виробників, які випускають у вільний обіг товари, внаслідок використання яких утворюються відходи,
— каже Войціховська.
У Фінляндії зручні точки збору відходів мають як житлові будинки, так і магазини та підприємства. Також країна практикує систему заставної вартості упаковки – коли при купівлі продукту покупець платить ще й за упаковку.
Навіть сусідня Польща радикально підійшла до проблеми відходів у країні. Спеціальний закон поклав край нелегальним сміттєзвалищам, а люди почали сортувати відходи.
Та не всі країни Європи мають таку втішну ситуацію з переробкою сміття як Швеція чи Німеччина. Гігантськими звалищами і відсутністю відповідних заводів славиться Італія, Болгарія, Румунія та країни Балтії. Вони і є одними з постачальників відходів до лідерів переробки сміття.

Друге "життя" сміття у ЄС

З непридатної деревини, соломи і тд. виготовляють альтернативне органічне паливо — пеллети, якими опалюють будинки.
Величезним попитом користується вторинна сировина з переробленого пластику. З пляшок, які переробляють спочатку у гранули, виготовляють предмети домашнього побуду, корпуси побутової техніки, труби, іграшки та багато іншого. Особливо популярна сировина серед власників 3D-принтерів.
Якщо говорити про потенціал сміття, то його можна сортувати, переробляти, компостувати, спалювати, використовувати метан, що утворюється. Лише на львівському сміттєзвалищі утворюється 10 млн кубічних метрів метану щорічно,
— розповідає експерт.
Макулатуру переробляють на газетний і туалетний папір, тканину, руберойд, картон та інше.
Завдяки спеціальній обробці відпрацьованих шин, сировину потім використовують для виготовлення килимків, підлоги, підошов до взуття, покриття тенісних кортів та у будівництві доріг.
Листя з дерев, яке в Україні часто палять або ж просто вивозять на полігони, є чудовим добривом для землі.
Перероблену сировину зі скла можна продавати на спеціалізованих виробництвах цегли, плитки, водних фільтрів, кераміки та іншого.
Брухт, особливо з кольорових металів, також є дуже вигідним у сміттєвому бізнесі. Переплавлений метал може піддаватися багаторазовій переробці, не втрачаючи при цьому своїх властивостей.
Щоб збільшити – клікніть на зображення

Україна

В Україні проблема зі сміттям існує через законодавство, адже закони просто не зобов'язують його переробляти. Передбачений лише один спосіб утилізації – захоронення.
"Відсутня національна система поводження з відходами, яка починалась би із запобігання утворенню відходів, забезпечувала б роздільний збір сміття, його транспортування та перетворення у ресурс. Сучасна система поводження потребує ґрунтовно нової моделі врегулювання цих відносин в Україні – розподіл відповідальності за утворені відходи, модель фінансування збиткових етапів поводження з відходами (наприклад, транспортування), стимулювання громадян до більш екологічної поведінки у сфері поводження з відходами", — каже еколог ЕПЛ.
Тож спершу Верховна Рада має прийняти необхідні зміни до законодавства. Додамо, відповідний законопроект вже зареєстрований у парламенті.
За словами Алли Войціховської, на рівні держави відсутня стратегія поводження з відходами та бачення відходів як матеріальних чи енергетичних ресурсів. А охорона довкілля у провладних кабінетах не є пріоритетом.
Великі сміттєзвалища для мешканців є джерелом прибутку, за один день кожен "металошукач" має чималі доходи. Облдержадміністрації, органи місцевого самоврядування не працюють в напрямку вирішення альтернативного поводження з відходами, окрім захоронення на сміттєзвалищах,
— зазначає еколог.

Шанс на майбутнє

Аби вийти з екологічної катастрофи, Україні потрібні інвестори. На думку експерта, саме розширена відповідальність виробника буде найкращим міжнародним досвідом щодо цивілізованого поводження з відходами.
"Найкращими стимулюючими факторами для інвесторів, які мають намір вкладати кошти у сміттєпереробні заводи, є надання можливості пільгового кредитування та податкових канікул терміном 3-5 років, прозорий та спрощений механізм отримання дозвільних документів. На державному рівні потрібно заохочувати бізнес до інвестування екологічно безпечних технологій з переробки та утилізації відходів, інакше наша країна перетвориться на суцільне сміттєзвалище", — наголосила Войціховська.
Еколог додала, що досягнути рівня європейських держав у сфері переробки сміття і розвитку бізнесу цілком реально, але потрібен "господарський підхід, як на рівні держави, так і на місцях".
Необхідно закрити існуючі сміттєзвалища, які забруднюють атмосферу, підземні води, ґрунти та одночасно побудувати сміттєпереробні заводи, сміттєсортувальні лінії, побудувати полігони, які відповідатимуть екологічним стандартам та прийматимуть сміття, яке не підлягатиме переробці,
— додала вона.
Як розповіла фахівець, на законодавчому рівні необхідно обмежити обіг одноразових пластикових товарів – зокрема, пакетів та пластикових пляшок, що зменшить їх кількість та стимулюватиме збільшення кількості більш екологічних товарів.
А за 1-2 роки при наявності інвестора в Україні можливо збудувати сміттєпереробні заводи та сміттєсортувальні лінії.
"У Вінниці в рамках проекту державно-приватного партнерства збудовано 12 газозбірних свердловин на сміттєзвалищах, встановлено когенераційну установку потужністю 710 кВт/год, виробляється електроенергія", — зазначила Войціховська.
http://24tv.ua/pererobka_smittya_v_ukrayini_ta_yes_yak_ekologichnu_katastrofu_perevesti_u_pributkoviy_biznes_n698225

МСЗ - помойка на небе (Greenpeace) - відео