«Питання навіть
не в тому, щоб переробляти ці мільйони тонн, які вже десь там лежать 20
чи 100 років, отруюючи все навколо. Питання, щоб воно туди не
потрапляло»
За те, що відбувається зі сміттям в Україні несуть
відповідальність усі: від уряду до кожного окремого громадянина – і
вирішувати цю проблему доведеться також усім разом, сказав Радіо Свобода
голова Національного екологічного центру, експерт з питань екології
Ярослав Мовчан. Він наголошує на тому, що вирішення проблеми сміття
почнеться тоді, коли до того, що вважають непотребом почнуть ставитися
як до вторинного ресурсу, використання якого є економічно вигідним.
Сміття розглядається як вторинний
ресурс. І поки цей ресурс не набув ваги і ціни, на жаль, в умовах
неекологічно мислячої владної верхівки ця проблема не є цікава
– Сміття, і це було сказано в українському законі про відходи, який
був ухвалений уже років 15 тому, – достатньо непоганий вторинний ресурс.
І поки цей ресурс не набув ваги і ціни, на жаль, в умовах неекологічно
мислячої владної верхівки ця проблема не є цікава.
Ми маємо 30 тисяч оцих сміттєсховищ
різного розміру – це те, що більш-менш обліковано. Є певна некультура
суспільства, є певна інерція
І можна говорити про те, що швейцарці збирають фантики і фольгу з
цукерок, можна говорити про те, що Швеція переробила все своє сміття і
зараз купує за кордоном. На жаль, в Україні трошки інша ситуація. Грубо
кажучи, ми маємо 30 тисяч оцих сміттєсховищ різного розміру: від
маленьких до великих – це те, що більш-менш обліковано, є ще велика
кількість необлікованих. Тобто є певна некультура суспільства, є певна
інерція. Питання полігонів сміття ніколи не було в центрі уваги ні
керівництва держави, ні профільних відомств, які мали цим займатися.
– Україна є лідером із вивозу непереробленого сміття у
Європі. Разом з тим, як Ви говорите, сміття є великим вторинним
ресурсом. Тобто це гроші, які валяються буквально під ногами. Що
потрібно для того, щоб ці гроші підібрати?
Має бути державний підхід, має бути організація справи відповідна і має бути свідомість людей
– Я особисто думаю, що мають бути три речі. Має бути державний
підхід, має бути організація справи відповідна і має бути свідомість
людей.
Ми маємо зробити рамку, коли через стартапи було б вигідно почати роздільно збирати сміття
І якщо ми маємо розуміння, що це важливе і маємо відповідне
законодавство, далі мають працювати дві речі: право – ми маємо зробити
рамку, коли через стартапи було б вигідно почати роздільно збирати
сміття. Бо питання навіть не в тому, щоб потім переробляти ці мільйони
тонн, які вже десь там лежать 20 чи 100 років, загрожуючи, отруюючи все
навколо. Питання, щоб воно туди не потрапляло.
Питання в тому, щоб ми, ухвалюючи
закони, закладали, щоб будь-яка річ, яка виробляється, відразу ж
виробником була запланована до переробляння
Питання в тому, щоб ми, ухвалюючи закони, закладали, щоб будь-яка
річ, яка виробляється, відразу ж виробником була запланована до
переробляння. Тобто, щоб ми знали, що буде чи з електростанцією, чи з
цукеркою, чи з телевізором. І це має бути закладено.
На жаль, цього не робилося і оця інерція суспільна і те, що державою
керують люди зі вчорашнім менталітетом, які теж не бачать перспективу на
50 років уперед з тим, щоб закладати, відповідно до стратегічної
довкільної оцінки – уже є такий протокол, який, до речі, був підписаний у
Києві в 2003 році, який передбачає, що ми маємо враховувати в
стратегіях розвитку, в стратегіях виробництва, в програмах, законах
відповідну діяльність. І вона має початися з малого і середнього
бізнесу. Звичайно, це звучить так оптимістично, що можна побудувати два
превеликі сміттєпереробні заводи, які наведуть лад. Воно не шкодить.
Початися має з ЖЕКу, з кварталу, з
міста, з села, де б відповідно роздільно просто починали збирати окремо
скло, окремо пластик, окремо метал, окремо папір – все це є економічно
вигідні субстанції
Але початися має з ЖЕКу, з кварталу, з міста, з села, де б відповідно
роздільно просто починали збирати окремо скло, окремо пластик, окремо
метал, окремо папір – все це є економічно вигідні субстанції. Було
зроблено кілька невеликих таких пілотних проектів. Я знаю на
Івано-Франківщині є кілька районів, де люди збирають. Тобто є відповідні
контейнери різного кольору, є підприємці, які вивозять щось окремо.
Питання, щоб його було більше, щоб це торкалося і переробляння
біосировини – вона теж абсолютно вигідна, переробляння дерев’яних речей
тощо.
Має бути зрештою покарання за бездіяльність... Є проблема, яка потребує втручання Верховної Ради, яка потребує втручання уряду
Має бути зрештою покарання за бездіяльність. І тут дві речі. З одного
боку, мери наших міст свого часу економили на смітті, розуміючи
загрози, але думаючи, що вони їх переживуть і це буде пізніше. Ну ось, у
Львові це не пережили. У Києві теж регулярно є проблема на 5-му
полігоні, кілька з них закриті. Багато років не вирішується питання
нового полігону, йде забруднення ґрунтів, води. Тобто є проблема, яка
потребує втручання Верховної Ради, яка потребує втручання уряду, яка
потребує рук і голів бізнесу і безробітних, бо тут могла бути і цікава
програма громадських робіт, збору, сортування, переробляння. Можуть бути
і цікаві речі і таке друге дихання для ресурсу.
– Коли відбудеться нарешті реформа місцевого самоврядування,
чи вона не зашкодить вирішенню таких проблем? Адже потрібна буде
співпраця міста, можливо, кількох міст, можливо, навіть кількох регіонів
для того, щоб побудувати такий завод і вирішити, яким чином він буде
працювати і куди будуть іти прибутки від його діяльності?
Найбільш реалістичний шлях – це
мінімізувати утворення відходів. Плюс виробники продукції мають думати,
що буде з їхньою продукцією
– Як на мене, найбільш реалістичний шлях – це мінімізувати утворення
відходів. Плюс виробники продукції мають думати, що буде з їхньою
продукцією. І звичайно, в умовах децентралізації, дерегуляції є загроза,
що проблема буде зростати, якщо все залишити так, як є.
Досвід західних країн говорить, що 95
відсотків того, що ми називаємо сміттям – це вторинні ресурси, які можна
використати. Питання в тому, щоб задіяти бізнес
Але досвід західних країн говорить, що 95 відсотків того, що ми
називаємо сміттям – це вторинні ресурси, які можна використати. Питання в
тому, щоб задіяти бізнес, щоб це дійсно стало ресурсом, щоб можна було
використати чи на рівні влади муніципальної, чи громади.
Скажімо, до нас в університет зверталися вже кілька разів різні
громади з Полтавщини, з Вінниччини, які просять дати їм окремі поради
щодо переробляння чогось чи збирання чогось.
Це кілька людей, які об’єднані бажанням навести лад. І, з одного
боку, потрібно, щоб була процедура, щоб кудись дівалися відходи, з
другого боку, щоб були підприємства, які можуть це виробляти, і щоб це
було економічно вигідно.
Має працювати також інспекція, яка має штрафувати
На жаль, це має бути все паралельно – і правова рамка, і
відповідальність за те, що це не робиться. Тобто має працювати також
інспекція, яка має штрафувати, і поліція чи екологічні інспектори, чи
санітарні інспектори.
http://www.radiosvoboda.org/content/article/27815513.html
Немає коментарів:
Дописати коментар