Сьогодні майже в кожній розвинутій країні світу сортування і переробка відходів поставлені «на конвеєр», часом досягаючи 99%
Так повелося, що питання екології мало турбують пересічних українців. І через це - і безліч наших проблем із сміттям:
для нього вже давно немає місця, воно постійно горить, забруднює стічні
води й грунт. Однак світовий досвід показує, що сортування і переробка
відходів може не тільки зробити придатними для пиття річки і стічні
води, а й суттєво зменшити споживання імпортних енергоресурсів, а також
здешевити багато товарів і виробництва. 
Фото: dpa
Одним зі світових лідерів переробки відходів по праву вважається Німеччина. Ще в середині 80-х років країні пророкували потонути у смітті через надмірну захопленість одноразовим споживанням. Проте в 1990 році була прийнята нова державна система «Duales System Deutschland GmbH». Вона виявилася настільки ефективною, що в одному тільки Берліні майже 90% домогосподарств беруть участь у процесі роздільного збирання сміття. Це при тому, що жодних санкцій за порушення порядку система не передбачає.
Важливимвина. Однак навіть вони задія в історії переробки німецького сміття можна назвати 2005 рік. Саме тоді країна позбавилася від практики використання сміттєвих полігонів. Сьогодні з 300 полігонів, які функціонували у 2004 році, залишилося менш як половина лише для захоронення відходів, що не піддаються переробці.
У типовому німецькому дворі чи будинку можна зустріти як мінімум 5 різнокольорових контейнерів для збирання сміття. Чорний - для несортованого сміття, коричневий - для органічних відходів, синій - для паперу, жовтий - для упаковки і пластику, зелений - для кольорового скла, зелений з білою смугою - для безбарвного. Щорічно кожен житель Німеччини отримує поштою особливий лист - у ньому детально описується, як і куди потрібно викидати побутові відходи, є інформація про те, по яких днях буде вивозитися той чи інший тип сміття протягом наступних 12 місяців.
У Німеччині переробкою різного сміття займаються різні компанії, що робить процес більш децентралізованим.
Цікавою є ситуація з великогабаритними відходами. Якщо німцю потрібно викинути холодильник, він повинен замовити спеціальну машину або самостійно відвезти його в пункт прийому великогабаритного сміття. Однак не зроби він щось з перерахованого вище, а просто викинь обридлий холодильник на вулицю, то його не спіткає жодне покарання. Система працює виключно на особистій відповідальності громадян.
Цікавий факт - майже 90% склотари в Німеччині зроблено з переробленої вторинної сировини. Причому питання навіть не в економічному ефекті, як зізнаються самі німці, а виключно в екологічному. За кожну здану пластикову пляшку людина отримує купон на 50 центів. Між тим, в ціну будь-якого бутильованого напою окремо включені додаткові 50 центів як вартість тари. Якщо у вас є купон - можете цю суму не платити, а просто обміняти його на нову тару. І знову система не передбачає стимулів, вона нейтральна по відношенню до людини, але бережна до природи.
Більша частина сміття в Німеччині сьогодні спалюється. Пара надходить на електростанції, де змушує працювати генератори. Так, наприклад, в одному тільки Берліні майже 12% електроенергії, необхідної для домогосподарств, виробляється таким чином.
Інший варіант утилізації - ферментація, коли зі сміття отримують майже чистий метан. Їм, наприклад, заправляють сміттєзбиральні машини чи громадський транспорт.
Німеччина - приклад країни, яка за 25 років змогла піти від неминучого сміттєвого колапсу і прийшла до системи сортування та утилізації 95% відходів. Прекрасний кейс для України чи будь-якої іншої країни, яка володіє величезними переповненими сміттєвими полігонами, повною відсутністю культури роздільного викидання відходів, а також стоїть на порозі екологічної катастрофи.
Фото: brightside.me
Майже класичним можна назвати приклад системи збирання і переробки відходів у Швейцарії. Сьогодні це країна, в якій кожен пакет несортованого сміття коштуватиме його власнику кілька франків, а штрафи за «неоплачені» відходи досягають десятків тисяч франків.
Швейцарія вважається одним з лідерів щодо утилізації та переробки відходів у Європі. Вже у 2000 році у країні були заборонені сміттєві полігони, тому сьогодні більш як половина всього сміття йде на переробку, а решта спалюється.
Наприклад, на повторну переробку тут потрапляє до 90% склотари.
Те ж саме можна сказати про 60% всіх батарей, які люди не ризикують просто викидати в урни.
Також в країні переробляють 60% паперу, який необхідно здавати тільки окремо від картону (його переробка коштує дорожче, відтак лише 30% картону переробляється).
Що стосується алюмінію і жерсті, то 90% алюмінієвих банок і 70% бляшанок також знаходять друге життя.
У Швейцарії необхідно окремо викидати рослинне масло, а за утилізацію трупів домашніх вихованців взагалі стягується додаткова плата.
Також в країні не можна самостійно міняти машинне масло - його здача вимагає додаткових коштів, і міняти масло мають право тільки автосервіси. Вартість однієї процедури може досягати 50 франків.
Однак подібна ситуація не була характерною для країни аж до 80-х років минулого сторіччя. Тоді країна була класичним прикладом суспільства бездонного споживання - річки і озера були забруднені промисловими і сільськогосподарськими відходами, в грунтах перебувала величезна кількість штучних добрив, а тварини і рослини зникали з незавидною регулярністю. Нова політика, яку Швейцарія стала поступово вводити з 1981 року, призвела до помітного поліпшення екологічної ситуації.
Частину сміття, які не вдалося відсортувати, швейцарці просто спалюють, пускаючи енергію на опалення будинків і виробництво електрики.
Той факт, що швейцарці дбайливо ставляться до природи, багато в чому викликаний економічними чинниками. Будь-яка людина в Швейцарії може викидати скільки завгодно сміття, не сортуючи його. Але за кожні 5 кілограмів побутових відходів їй доведеться заплатити від 2 до 3 франків. З іншого боку, у спеціальних пунктах прийому у людини заберуть телевізор або старий холодильних безкоштовно. Те ж саме стосується макулатури і багатьох інших відходів. Подібні фінансові стимули створюють цілі черги в пунктах прийому сміття, змушуючи швейцарців не тільки дбайливо відсортовувати сміття, а й спеціально їхати в місце його прийому.
Фото: ville-coueron.fr
Після Німеччини і Швейцарії, Франції можна назвати ліберальним раєм для тих, хто не любить перебирати свої побутові відходи.
Система сортування у Франції дуже проста - є всього два контейнери. Один служить для збирання вторинної сировини, що переробляється, інший для непереробного. До першого відносять пляшки, банки, спеціальні упаковки й папір. Решта сміття автоматично підпадає під другу категорію.
Також іноді сміття у Франції може бути відсортоване на чотири категорії. Побутові або харчові відходи складають у зелені баки. Контейнери жовтого кольору призначені для упаковки (металевої, пластикової та картонної), білі баки - тільки для скла (але туди забороняється викидати зіпсовані лампи), баки синього кольору - для газет, журналів, картону.
Французька система не передбачає покарань чи заохочень за сортування сміття. Виключно особиста відповідальність громадян.
У багатьох магазинах можна знайти пункти прийому батарейок, лампочок або дрібної побутової техніки.
Цікаво те, що на вулицях французьких міст окремо можна зустріти урни для одягу. В них людина викидає ті речі, які можна носити. Далі одяг перебирається і йде в благодійні організації, які займаються обслуговуванням таких контейнерів.
Фото: sweden.se
Справді успішними у питанні переробки сміття можна вважати шведів. Сьогодні Швеція переробляє більш як 99% своїх відходів, ще й попутно імпортуючи майже 700 тисяч тон сміття з інших країн.
Все почалося у 70-х роках 20 століття. Тоді Швеція, що має суворий клімат і повністю залежна від поставок природного газу, вирішила змінювати енергетичну ситуацію. Вчені і політики вивчили, що кожен швед виробляв 1-1,5 кілограма сміття на день. З іншого боку, 4 тонни побутових відходів з лишком компенсує використання однієї тонни нафти. Нехитра логіка привела шведів до єдино правильного рішення. Країна серйозно зайнялася переробкою сміття.
На сьогодні у Швеції пріоритетом виступає не утилізація сміття, а його переробка. Шведські домогосподарства роздільно збирають газети, пластик, метал, скло, електричні прилади, лампочки і батарейки. Також в окремі мішки викидаються харчові відходи. Далі це все переробляється, використовується або знову йде на добрива.
Газети перетворюються на паперову масу, пляшки використовуються повторно або переплавляються на нові елементи, пластикові контейнери стають пластичною сировиною; їжа компостується і стає добривом чио біогазом. Саме таким газом потім заправляють громадський транспорт. Стічні води очищаються до такого ступеня, що їх можна пити. Спеціальні вантажівки їздять по місту і забирають електроніку та небезпечні відходи, хімічні речовини. Фармацевти беруть залишки ліків. Об'ємні відходи шведи відвозять у переробні центри на околицях міст.
Відходи - відносно дешеве паливо, а у Швеції вигадали ефективну та прибуткову технологію перетворення побутових відходів на електроенергію. Шведи навіть імпортують понад 700 тисяч тонн відходів з інших країн.
Утилізація твердих відходів забезпечуює 20% тепла у шведських будинках. Сьогодні таким чином опалюється майже 900 тисяч шведських домогосподарств.
Цікаво, що тонна перероблених пластикових пляшок дозволяють виробити достатньо енергії, щоб повністю забезпечити потреби одного домогосподарства.
У Швеції на відходах функціонує 30 електростанцій, що спалюють 5,5 млн тонн сміття на рік.
Ппопіл, що залишився, складає 15% від початкової ваги відходів, його сортують і знову відправляють на переробку. Залишки просівають, щоб витягти гравій, який використовується в дорожньому будівництві. На виході лише 1% відходів знаходить спокій на сміттєвих звалищах.
Дим від сміттєспалювальних заводів складається з 99,9 відсотків нетоксичних двоокису вуглецю і води, але їх досі фільтрують через сухий фільтр і воду. Шлак з фільтрів використовується для наповнення покинутих шахт.
Важливо, що сортування сміття у Швеції є добровільною справою. Уряд лише проводить інформаційні кампанії, спрямовані на популяризацію ідей роздільного збору відходів.
Одного разу шведи захотіли зробити свої країну не тільки чистою, а й незалежною в енергетичному плані. Як бачимо, вони досягли успіху в обох напрямках.
Ще 20-30 років тому проблеми надмірної кількості побутових відходів і забруднення навколишнього середовища були атрибутом розвинутих країн світу. Але з того часу провідні держави виконали чимало роботи у напрямку до екологізації та економізації своїх технологічних і побутових процесів. Сьогодні майже укожній розвинутій країні світу сортування і переробка відходів поставлено «на конвеєр», часом досягаючи вражаючих 99%. У цьому контексті Україні є куди рости, і з кого брати приклад.
http://www.ukrinform.ua/rubric-economics/2039097-dla-cogo-svecia-skupovue-smitta-svitovij-dosvid-borotbi-zi-zvalisami.html
Немає коментарів:
Дописати коментар