ЗАКРИТИ 5-Й ПОЛІГОН НЕМОЖЛИВО, СМІТТЯ КИЄВА БІЛЬШЕ НЕМАЄ КУДИ ВИВОЗИТИ

Керівник компанії-оператора полігону ТПВ №5 у Підгірцях розповів, чому влада не зможе закрити небезпечне звалище, куди скидає сміття половина столиці.

Переповнений полігон твердих побутових відходів №5 у селі Підгірці, куди звозиться половина сміття киян, працюватиме й надалі, незважаючи на рішення КМДА про його закриття 1 жовтня 2018 року.

Чому так відбувається, в інтерв'ю ТСН.ua розповів директор ПрАТ "Київспецтранс" Андрій Грущинський.

"Київспецтранс" – це приватне акціонерне товариство, найбільшим акціонером якого (51%) є столична адміністрація. Саме до "Київспецтрансу" спрямували журналістський запит, надісланий департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА.

Андрій Грущинський перетелефонував журналісту наступного ж дня. Він наполягав на зустрічі віч-на-віч, а під час інтерв’ю одразу ж перехопив ініціативу, почавши розповідь про проблеми сміттєпереробної галузі в Україні, точніше її відсутності. Грущинський виклав своє бачення того, як ця галузь мала би функціонувати, хто має за це платити і чому Україна так запізнилася з її утворенням.
Андрій Грущинський_3

ТСН.ua
Директор "Київспецтрансу" Андрій Грущинський
Коли ж мова зайшла про самий полігон №5 у Підгірцях, градус розмови одразу ж підскочив. Особливо напруження зросло, коли Грущинський почув неприємні запитання про негативний вплив полігону на довкілля. Зокрема, директор "Київспецтрансу" безапеляційно заявив, що витоків фільтрату у довколишні підземні води немає, додавши, що забруднення ґрунтів та води можуть бути спричинені іншими факторами.

Водночас Грущинський запевнив, що не захищає полігон як безпечне місце і взагалі виступає за те, щоб його було закрито та рекультивовано. Проте, на його думку, зробити це буде можливим лише за умови створення альтернативи – сміттєпереробного заводу, з чим влада поки що не квапиться.

До того ж часу полігон працюватиме, заявив директор "Київспецтрансу".

ТСН.ua наводить цитати директора ПрАТ "Київспецтранс" Андрія Грущинського.

ПРО СМІТТЯ В УКРАЇНІ

У киян і жителів Підгірців складається враження, що всі проблеми через полігон, і, відповідно, той, хто займається полігоном, заздалегідь є людиною, яка робить злочин. Але важливо розуміти: сміття утворюється не на полігоні. Сміття утворюється у домівках і в громадському просторі. Генераторами сміття є не компанії, які вивозять відходи, а ми з вами, громадяни.

Для багатьох громадян питання сміття закінчується, коли вони викинули пакет, пляшку чи недопалок до сміттєвого баку. Ми вважаємо, що виконали свій громадянський обов'язок, не замислюючись над тим, що далі відбувається з цим сміттям. Ми як суспільство, як територіальна громада міста Києва смітимо тим, що свої відходи не переробляємо, а відвозимо на полігон і там складаємо.

Систему поводження з відходами ми отримали у спадок ще від радянських часів, коли не було переробки, а були лише полігони для захоронення. Але тоді практично 90% усіх відходів складала органіка. Я застав час, коли поліетиленовий пакет був дефіцитом. Ці пакетики прали, сушили і знову використовували. Тоді продукти не реалізовували у пластику та упаковках, створених з неорганічних складників. Полігон тоді був кращим виходом. По суті, це була велика компостна яма, де все перегнивало. Так, був поганий запах, але жодних небезпечних відходів там не було. У наш час все змінилося. 50% відходів – це різноманітні упаковки.

Полігон №5, Підгірці, сміттєзвалище_2
УНІАН
Полігон ТПВ №5 у селі Підгірці
ПРО ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

Ми дивимося на цивілізовані країни, які переробляють свої відходи, і у нас набирає популярності міф, що переробка відходів – це надприбутковий бізнес. Але сміття – це не сировина, якою є, наприклад, нафта. І так воно не працює ні в Європі, ні деінде в іншому місці, де є сміттєпереробка.

Для того, щоб переробити сміття, потрібно витратити більше коштів, ніж ми отримаємо від реалізації того, що дістанемо в процесі перероблення – електроенергії, вторсировини чи альтернативного палива.

Так, в Європі діють переробні заводи. Вони використовують різні технології, але кожна з них передбачає, що споживач сплачує за послугу перероблення його сміття. Просто наші європейські сусіди давно дійшли до думки, що дешевше переробити відходи зараз, аніж складати його на полігонах і потім вирішувати питання з утилізацією куп сміття.

СКІЛЬКИ МАЄ ПЛАТИТИ СПОЖИВАЧ

Для споживача послуга, яка називається "поводження з відходами", складається з вивезення, перероблення і захоронення сміття. В Україні існує тільки два складники – вивезення і захоронення. Зараз ми сплачуємо за це по 20 грн на місяць й очікуємо, що хтось з нашим сміттям щось зробить.

В Європі вартість перероблення тонни твердих побутових відходів складає від 80 до 150 євро за тонну. За рік людина утворює близько 500 кг сміття. Відповідно, що європеєць сплачує близько 40 євро на рік за те, щоб його сміття перероблялося (за найдешевшою технологією). Це трохи більше 3 євро на місяць.

Для європейця ця сума невелика, а для України додаткові 100-150 грн на місяць на особу (не на квартиру) викличуть спротив. Крім того, несправедливо, якщо людина, яка створює багато відходів, платитиме стільки ж, скільки й пенсіонерка, що заощаджує.

Вихід з цієї ситуації – оплата через споживання, тобто у момент, коли ми купуємо. Половина сміття – це упаковка, тому, закладаючи в ціну товару екологічний податок на упаковку, ми можемо згенерувати фінансовий ресурс, достатній для оплати послуг з переробки. Це призведе до незначного подорожчання товарів. Умовно кажучи, півлітрова пляшка води подорожчає на 15 копійок.

Полігон №5, Підгірці, сміттєзвалище_1
УНІАН
Полігон ТПВ №5 у селі Підгірці
 ЧОМУ В УКРАЇНІ НЕМАЄ ЗАВОДІВ З ПЕРЕРОБЛЕННЯ ВІДХОДІВ

Сміття потрібно переробляти, а не захоронювати на полігонах. І за це потрібно платити. Але чинне законодавство у сфері поводження з відходами недосконале і не дає відповіді на запитання, яким чином територіальній громаді отримати послугу з перероблення і як забезпечити сміттєпереробний завод гарантованими обсягами відходів та оплатою за перероблення.

Зараз, до прикладу, підприємець, який захоче залучити кошти для будівництва такого заводу (за європейськими цінами це 60-70 млн євро), прийде в банк за кредитом. Банк запитає: "Як ти його повертатимеш? Покажи техніко-економічне обґрунтування". Він покаже документи, де видно, що якщо він переробить за рік 300-400 тонн, його економічний результат буде мінус 15 млн доларів. І ніхто не дасть йому грошей.

Інша ситуація, якщо підприємець покаже техніко-економічне обґрунтування, де ці 15 млн доларів заплатить територіальна громада чи місто за рахунок екологічного податку.

Екологічний податок надходитиме до спецфонду бюджету та розподілятиметься між територіальними громадами пропорційно кількості населення. Так кожна громада отримає фінансовий ресурс, з яким вона самостійно зможе шукати інвесторів для будівництва заводів з перероблення відходів.

Зараз єдиним рішенням проблеми сміття в Україні є ухвалення Верховною Радою законодавства, яке дасть змогу створити галузь з перероблення твердих побутових відходів. Відповідні законопроекти (№4835Д, №4836, №4837) вже давно були зареєстровані у парламенті і навіть розглядалися на комітеті, проте вже рік нічого не відбувається.

ЧИ ЗАКРИЮТЬ ПОЛІГОН №5 У ПІДГІРЦЯХ

Затягування з ухваленням цих важливих рішень призвело до того, що ситуація з п'ятим полігоном досі не вирішена. Є необхідність його якнайшвидшого закриття і створення альтернативної точки – не захоронення, а перероблення сміття.

2016 року Київрада ухвалила рішення закрити полігон 1 жовтня 2018 року. Але за цей час, на жаль, не було створено сміттєпереробних потужностей. Тому 2 жовтня сміттєвози точно так само заїдуть, заберуть сміття, яке утворили кияни, і привезуть його на полігон.

З усіх відходів Києва (1 млн 200 тисяч тонн на рік) на полігоні №5 захоронюється більше 400 тисяч тонн. Сміття приїжджає сюди не тому, що ми так хочемо. Полігон не закривається не тому, що якийсь злий демон сидить і думає, тільки б людям побільше смерділо і тільки б побільше пошкодити довкілля. Його просто немає куди більше вивозити. Закрити полігон неможливо, доки немає альтернативи, куди везти сміття.

Андрій Грущинський_2
ТСН.ua
Місто зверталося до області з проханням знайти ділянку для будівництва нового полігону чи сміттєпереробного заводу. Але таких місць в області немає.

Проте за ці два роки робота все одно велася. Київ готується найближчим часом оголосити конкурс, до участі в якому запросять компанії, які мають досвід будівництва й експлуатації сміттєпереробних підприємств. Засідає конкурсна комісія, затверджує конкурсну документацію.

Вони розраховують на те, що знайдеться інвестор, який навіть в цих умовах робитиме ризиковані кроки і почне будівництво до того, як законодавство буде ухвалено. Плюс – місто візьме на себе додаткові зобов’язання з оплати роботи цього заводу.

ПРО ВПЛИВ ПОЛІГОНУ НА ДОВКІЛЛЯ

Полігон ТПВ №5 збудований саме як полігон. Це не сміттєзвалище, як у Грибовичах (у Львівській області, – ред.), де історично так склалося, що туди скидали сміття.

В Києві на початку 80-х років було ухвалено рішення про будівництво цього полігону, відведена земля, виготовлений проект відповідно до будівельних норм і стандартів того часу. Був зроблений котлован, укладена шарами глина, захисна плівка (протифільтраційний екран), дренажна система, труби.

Зараз на тілі полігону є три величезні фільтратні озера. Якщо цей фільтрат стоїть, а не йде в землю, значить ця плівка працює. Мені невідомо про факти проникнення фільтрату до води, особливо колодязної.

Перед полігоном розташована свиноферма. Щонайменше дві тисячі голів свиней щодня виробляють відходи, які скидають в якусь яму. Це, мабуть, також шкодить довкіллю? Крім того, це населений пункт, де 90% хат мають вигрібні ями. А це, на вашу думку, впливає на стан колодязної води?

Ми щоквартально робимо аналізи води і ґрунту, які показують відсутність негативного впливу безпосередньо на воду. Проте є небезпека, яку представляє фільтрат в тілі полігону, оскільки дамби нестійкі, а питання з розширення потужностей очистки фільтрату поки що не вирішується. Ми подали проект, провели конкурс і чекаємо, коли Київрада виділить на це гроші. Тоді ми добудуємо ще одну станцію з очистки фільтрату.

Полігон №5, Підгірці, сміттєзвалище_3
УНІАН
Устаткування з переробки фільтрату на полігоні твердих побутових відходів №5
Ми докладаємо всіх зусиль у рамках своїх можливостей, щоб не сталося трагедії, щоб не витік фільтрат. Перекриваємо схили ґрунтом, коли його привозить хтось із будівельних організацій...  Плюс є програма з ліквідації аварійних схилів, яку фінансують з бюджету Києва. Третій рік поспіль бюджет виділяє 3-4 млн грн, на які ми наймаємо організацію, що робить схили більш пологими, накриває глиною.

Я в жодному разі не захищаю полігон як безпечне місце. Але я не хотів би, щоб усі екологічні проблеми, які є у нас в країні, списувались на п'ятий полігон.

Якщо ви запитаєте мене, чи несе полігон шкоду для довкілля і чи можна захоронювати сміття без переробки, моя відповідь однозначна: сміття потрібно переробляти, його не потрібно захоронювати.

Якщо ви запитаєте мене, чи потрібно закривати п’ятий полігон, я скажу: "Так, звісно потрібно". Потрібно провести реконструкцію, наростити дамби, припинити захоронення, зробити рекультивацію і максимально зменшити його негативний вплив на довкілля.

РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ПОЛІГОНУ

Говорячи про закриття полігону, ви згадуєте лише про один пункт рішення КМДА. А йому передує ще десять пунктів, які спочатку мають бути виконані. Зокрема, має бути зроблена реконструкція, зупинено захоронення на першій карті полігону і здійснено перехід на другу. Також потрібно виготовити проект рекультивації. На жаль, не все так швидко йшло, як би нам хотілося, але ми на цьому шляху. Ми працюємо над тим, щоб він був закритий.

Ми зараз стоїмо на порозі реалізації трьох важливих проектів. Перше - це реконструкція полігону, нарощення дамб, відновлення дренажної системи, утеплення станції з очистки фільтрату. Тобто речі, які мають вплинути на підвищення безпеки. Зараз вирішується питання, щоб нам передати функцію замовника і виділити кошти на це.

Друге. У нас готовий до реалізації проект розширення потужностей очистки фільтратів, який дасть можливість радикально зменшити кількість фільтрату в тілі. Також потребує тільки вирішення питання фінансування.

Третє. У нас на виході проект рекультивації, який дасть нам відповіді на запитання, яким чином сформувати купол після того, як буде зупинено захоронення, і якими шарами накрити полігон, щоб його було не видно і не чутно. Цей проект рекультивації буде готовий буквально за декілька тижнів і буде презентований громаді. А від Київради ми також чекатимемо, що вона профінансує.

Коли ми почнемо реалізацію цих проектів, будемо максимально людей інформувати про те, як це рухається і скільки часу залишилося для того, щоб привести його до ладу.

Розмовляла Ольга Скичко Більше читайте тут: https://tsn.ua/interview/zakriti-poligon-u-pidgircyah-nemozhlivo-doki-nemaye-alternativi-1193787.html

Чому досі мільйони кубометрів українського сміття гниють на сміттєзвалищах?

Чому досі мільйони кубометрів українського сміття гниють на сміттєзвалищах?




Першому  і досі єдиному в Україні сміттєспалювальному заводу вже 30 «з хвостиком». Ми підібрали добірку прикладів того, де і що розумні люди зі сміття роблять…
22 липня, Київенерго повідомило, що єдиний (!) діючий в Україні сміттєспалювальний завод “Енергія”  призупиняє прийом сміття. Це пов’язано із завершенням контракту між Київрадою та Київенерго, компанією, яка і опікується заводом. Проте, судячи з усього, це не назавжди — коли стосунки між київською владою та Київенерго нормалізуються, “Енергія” знову перероблятиме столичні відходи.
А тепер трохи з історії: завод “Енергія”, працює з 1987 року, і він є єдиним в Україні підприємством такого профілю. Електроенергія, яку виробляє завод, забезпечує потреби трьохсот житлових будинків масиву Позняки в опаленні та теплій воді.
За тридцять з лишком років в Україні, хоча весь цей час йдуть розмови про те що це єдиний шлях вирішення проблеми, що треба будівати, інвестувати, створювати для цього умови, не побудовано жодного (!) такого підприємства. Чому усе лишається на словах? Адже і технологія переробки сміття на енергії нова, і давно відомо, що сміттєзвалища не гумові. І шкода від них екології колосальна, і народ, який біля цих «полігонів ТПВ» мешкає – протестує. І приклад є з кого брати: розвинені країни вже давно перетворили обробку сміття на дуже прибутковий бізнес. То чому, що заважає?
Про це багато можна говорити. Але головна зав’язка, схоже, як завжди, в грошах. Щорічно міські і селищні бюджети передбачають сотні мільйонів, мільярди гривень на збір сміття і перевезення його на полігони ТПВ. Наприклад, Львів після пам’ятної “сміттєвої кризи” передав повноваження управління твердими побутовими відходами разом з підприємством “Львівспецкомунтранс” (яке забезпечує перевіз сміття) Львівській ОДА, і заплатить за це 300 000 000 грн за 2019 рік. Тобто, десь в стільки обходиться місту збір відходів та їх перевезення на сміттєзвалище. Київ, де-факто, не менш ніж рази в 4 більший за Львів, тож і гроші на кону стоять відповідні. Їх заробляють не надто складним способом структури, які комусь належать, про які хтось просить… Ну, ви розумієте.
...А в Європі боротьба йде не за гроші, а за сміття. Сміттєпереробні заводи його використовують не лише для видобутку енергії, але й для виробництва —будівельних матеріалів, одяг та взуття, упаковки… Та навіть ідеальні тамтешні дороги містять в собі частку того, що раніше уже використала людина. І зрозуміло, що поняття “сміттєзвалище” давно як відсутнє в лексиконі людей, які живуть в цих нормальних країнах.
Укрінформ, відштовхуючись від вищенаведеного інформприводу, зібрав добірку відомостей про те, на що перетворюється сміття там, де думають не лише про себе і свою кишеню.
Японія: сміття стає будинком, а іноді навіть і... островом
Японці використовують сміття як сировину для теплоелектростанцій, так і для подальшого виготовлення з того ж таки скла різних будівельних матеріалів, посуду тощо. Це не було б можливим без сортування відходів, за чим пильно стежать. Машини, що збирають сміття біля будинків, їздять лише у визначені дні, наприклад, у вівторок збирають пластик, у четвер – скло, у суботу – стару побутову техніку. Якщо ж винести сміття на вулицю не в той день і бригада наглядачів за сміттєвозом помітить “підставу” - увесь житловий кооператив заплатить величенький штраф.
Отже, частина сміття – сировина для теплоелектростанцій. Використаний пластик та поліетилен японці направляють на виробництво одягу (зокрема, спортивної форми), взуття, килимів тощо.
Втім, і після спалення "життєвий шлях" сміття не закінчується – шлак, що лишається, добряче пресують в блоки, які згодом використовують замість цегли для будівництва житлових будинків, а деколи навіть і островів. Наприклад, в Токійській затоці плаває купа сміття – острів Одайба, на якому, між іншим, розташований елітний житловий комплекс. “Японська Конча-Заспа”, умовно кажучи.
Індія та Ізраїль: з відходів – високоякісні дороги
Ще з десяток років тому Індія мала великі проблеми з використаним пластиком. Але в 2014 році індійські хіміки винайшли формулу, за якою пластик можна додавати в суміш бітуму (асфальту), тобто будувати з нього дороги. Наразі частка пластику в індійських дорогах – 15%. І це призвело до того, що пластик став товаром, який уряд викуповує у громадян для будівництва доріг.
Натомість в Ізраїлі в асфальтну суміш додають крихти, отримані від переробки автомобільної гуми. За допомогою спеціальних станків із шин “виривають” металевий дріт, який іде на переплавку, а очищену  гуму перемелюють, отримуючи гранули не більш як два міліметра, яку додають до асфальто-бетонної суміші.
фото: The Times of Israel
фото: The Times of Israel
Наразі в Ізраїлі майже дві третини використаних шин йдуть на будівництво доріг. В середньому, для будівництва 1 км покриття треба 2000 шин. Автомобілісти стверджують, що покриття стало значно м’якішим і міцнішим за те, що без домішок. Крім того, ця подрібнена гума є таким собі дренажем – дороги, зроблені за такою технологією, майже не бувають вологими.
Швеція та Британія: відходи “живлять” не один район енергією
В той час як більшість країн добувають енергію зі сміття через спалювання, Британія розвинула технологію так званого “анаеробного розщеплення” харчових продуктів. Суть її полягає в тому, що бактерії розщеплюють харчові залишки в ємності без кисню, утворюючи при цьому біопаливо. Така технологія дозволяє виробляти 200 кВт-год енергії з однієї тонни сміття. А загалом в Британії цю технологію використовують понад 200 заводів, які постачають енергію понад 500 тис будинків.
Загальновизнаним лідером в “розумному” використанні сміття є Швеція, де 99% сміття стає сировиною для електростанцій, а, наприклад, 60% потреб міста Мальме покриває енергія як раз з переробленого сміття. За рік в країні йде на енергетику близько 2,5 млн тон сміття. Втім, шведи стільки не виробляють, тому сміття завозиться з інших скандинавських країн та Німеччини. І не просто так, а за відповідну компенсацію, які платять... не шведи, а ті ж таки німці. Отже, Швеція крім того, що покриває власні енергетичні потреби, отримує прибуток від інших країн за переробку їхнього сміття.
SYSAV waste-to-energy plant
SYSAV waste-to-energy plant
...А на українських сміттєзвалищах, під порожні розмови уже кількох поколінь чиновництва та владців, досі гниють мільйони кубометрів відходів, які, як бачимо, можна було б використати з користю. А вартість будівництва заводу з огляду на його віддачу не така вже й велика – сміттєспалювальний обійдеться в 150 млн євро, а завод механіко-біологічної переробки – ще дешевше, в 50-60 млн євро. Тобто, один найдешевший завод можна збудувати за півтора мільярди гривень, тобто за таку суму грошей, яку Київ витрачає на вивіз і захоронення відходів за півтора роки. Ймовірно, була б така можливість – не неї відгукнулися б сотні приватних компаній. Адже краще від того буде усім – і бізнесу, і нам з вами, тим, хто продукує сміття, і місцевій владі менше роботи. Ось тільки ті, хто харчується зі сміттєвої “корупційної годівнички”, обуряться.
Микола Романюк, Київ
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2504868-comu-dosi-miljoni-kubometriv-ukrainskogo-smitta-gniut-na-smittezvalisah.html

Єдиний в Україні сміттєспалювальний завод призупинив роботу

ZIK
Єдиний завод в Україні зі спалювання відходів наразі зупинив свою роботу. Відтепер непотріб будуть відправляти на місцеві полігони. Та експерти непокояться, мовляв, кількість стихійних звалищ може збільшитися.

Про це йдеться в сюжеті інформаційного проекту «Перші про головне» на телеканалі ZIK.

Щоденно спеціальний котлоагрегат, у якому згорало близько 250 тонн сміття, забезпечував теплом і гарячою водою близько 300 житлових будинків.

Експерти кажуть, що в Києві та області сміття вистачить на щонайменше ще один такий завод. З такою допомогою запаси природного газу можна було би непогано заощаджувати.

«Коли ми виробляємо тепло, то Київ економить тридцять мільйонів метрів кубічних газу в рік», – каже директор заводу Сергій Крикун.

Та про економію газу поки не доводиться говорити. Єдиний нині робочий завод днями припинив приймати сміття. Це вимога нового власника теплових електростанцій і сміттєспалювального заводу.

«Ми вирішили призупинити прийом нового сміття, аби переробити усе, що залишилося у резервуарах на заводі «Енергія»», – пояснює директорка з правового забезпечення підприємства Ольга Ієвлева.

Поки на підприємстві запасу відходів лишилося на тиждень.

«Це така технологічна вимога. Нічого аномального в цьому немає. Ми в плановому порядку будемо забезпечувати роботу», – запевняє речниця заступника голови міської адміністрації Юлія Грамотна.

Та міська влада обіцяє, що завод відновить роботу через місяць. Тим часом відходи будуть вивозити на полігони.

А от експерти вбачають у цьому клопіт появи нових стихійних сміттєзвалищ. Адже офіційно таких місць, кажуть, не так і багато. Тому іншим областям столичного добра також перепадатиме.

«Я думаю, слід чекати на ситуацію, коли все сміття будуть розвозити по нелегальних сміттєзвалищах», – підкреслює еколог Олександр Соколенко.

На заводі зазначають: аби відновити роботу, потрібне ще й нове обладнання. Сміттєспалювальні казани за 35 років роботи вийшли з ладу. Їх залишилося тільки два. Якщо і їх не замінять, то єдине в Україні підприємство з переробки відходів працювати далі не зможе.

Олена Гулай, «Перші про головне»

  https://www.youtube.com/watch?v=j_WUyopiUMo&feature=youtu.be
https://zik.ua/news/2018/07/23/yedynyy_v_ukraini_smittiespalyuvalnyy_zavod_pryzupynyv_robotu_1372051

Як Франківщині не потонути у смітті: успішні кейси громад. ІНФОГРАФІКА

Сміття є другою після доріг проблемою Прикарпаття. Аби розвивати туризм, – найперспективнішу, за визначенням прикарпатських посадовців, галузь місцевої економіки, – потрібно вирішити обидві. Якщо з дорогами в області є напрацьована візія і певний поступ, то що робити зі сміттям, лише починають думати. КУРС знайшов успішні спроби вирішення проблеми в окремих громадах Франківщини.
Екопроект для привернення уваги до утилізації сміття. Фото Юлії ПашковськоїЕкопроект для привернення уваги до утилізації сміття. Фото Юлії Пашковської
На Прикарпатті 16 офіційних полігонів твердих побутових відходів. Вони займають площу, на якій легко помістилися б 120 футбольних полів.
Але незаконних звалищ у кілька разів більше. Скільки точно – невідомо. Для боротьби зі стихійними смітниками у Мінекології створили карту ecomapa.gov.ua, куди люди можуть завантажувати координати і світлини сміття та слідкувати за тим, як його приберуть.
Екологічна інспекція в Івано-Франківській області звітує про ліквідацію 40 несанкціонованих сміттєзвалищ з початку 2017 року. Тільки за двома фактами порушені кримінальні справи.
Найбільший в області полігон ТПВ розташований поблизу Івано-Франківська у селі Рибному. Щодня він приймає близько 250 тонн сміття. Якщо ситуація не зміниться, то за кілька років третина області, включно з Івано-Франківськом, не матиме куди скидати відходи. Схожа ситуація і на інших полігонах Прикарпаття, які швидко вичерпують свій ресурс.
Заступник директора департаменту екології ОДА Андрій Пліхтяк зазначає, що майже усі полігони ТПВ заповнені на 70-80%.
"Сказати, скільки вони ще можуть приймати сміття, ми не можемо. В області ведеться постійна робота над вирішенням проблеми відходів. В червні на полігоні Івано-Франківська встановили сміттєсортувальну лінію. Тепер близько 20% сміття сортуватимуть, що продовжить роботу полігона. Ведуться роботи і на інших полігонах", – говорить Андрій Пліхтяк.
Цього року мають розпочатися роботи з рекультивації полігона ТПВ у Брошнів-Осадській ОТГ. Їх вартість оцінюють у 77 мільйонів гривень.
"На ньому підготують нове місце, повністю облаштоване за вимогами директив ЄС. Буде встановлено водонепроникну основу. І також передбачається сміттєсортувальна лінія".
Зараз в області триває рекультивація полігона ТПВ у Снятинському районі. І готується проект рекультивації полігона у Болехові.

Зі сміттям – як у Європі

Підписавши Угоду про асоціацію з ЄС, Україна зобов'язалася поступово наблизити своє законодавство у сфері охорони довкілля до європейських нормативів. Зокрема, й у поводженні з відходами. Урегулювати захоронення сміття має розроблена в кінці 2017 року "Національна стратегія поводження із відходами".
"Стратегія напрацьовувалася відповідно до рекомендацій Директив ЄС. На сьогодні Міністерством екології та природних ресурсів розробляється Національний план управління відходами до 2030 року. Івано-Франківська ОДА уже подала свої пропозиції,  говорить Андрій Пліхтяк. – На підставі Національного плану буде розроблений Регіональний план управління відходами, з конкретними заходами і джерелами фінансування".
Національна стратегія передбачає, що до 2023 року в Україні перероблятимуть 15% побутових відходів, а сортуватимуть сміття вдома 23% українців. До 2030 року ці показники мають зрости до 50% і 48%.
Досягти таких результатів у переробці мають за допомогою сміттєсортувальних ліній та сміттєпереробних заводів.
За даними міжнародної неурядової організації "Екологія. Право. Людина", станом на кінець 2017 р. 85% українців заявили, що готові сортувати сміття, якщо будуть створені належні для цього умови, у будь-якому разі сортувати відходи не будуть 6%. Майже половина українців готові сортувати відходи на 3-4 фракції, а 29% – на дві: сухе та вологе сміття.
За попередніми планами, в Івано-Фракнківській області мають залишитися 4-5 полігонів ТПВ. Усі інші будуть рекультивовані та закриті так, аби не приносити шкоду довкіллю.
"Попередньо в Івано-Франківській області має бути один комплексний завод з переробки відходів та три-чотири станції сортування. Те, що можна відсортувати, – забрати, а те, що не підлягає, – дати на завод", – пояснює Пліхтяк.
Ще у 2012 році Верховна Рада, декларуючи свої проєвропейські наміри, внесла зміни у закон "Про відходи". Вони передбачають, що вже з 1 січня 2018 року всі українці обов'язково повинні сортувати відходи. А полігонам ТПВ заборонили приймати невідсортовані відходи.
"Закон був прийнятий раніше, поправка увійшла у дію з 2018 року. Відповідно держава мала передбачити під це якесь фінансування. Але факт такий, що зараз ми коштами обласного бюджету йдемо до цього. У нас введено сортувальну лінію на франківському полігоні, закуплено сміттєвози та контейнери для роздільного збору відходів", – говорить Пліхтяк.
Так, у минулому році придбали 9 сміттєвозів для громад області. Також для 26 населених пунктів закупили контейнери для роздільного збору відходів. Протягом року продовжать закупляти контейнери і сміттєвози.

У  Верховині сміття сортують супергерої

Найвідповідальніше сортують сміття в Івано-Франківській області, мабуть, верховинці. У квітні цього року у гірському селищі Верховина з населенням майже 6 тисяч осіб встановили 78 великих металевих контейнерів для пластику, скла та інших відходів.
За словами заступниці селищного голови Верховини Оксани Чубатько, контейнери придбали за 573 тисячі гривень, виділених з екологічного фонду обласного бюджету. За кошти селищного бюджету облаштували місця під контейнери та встановили борди "Я люблю Верховину і сортую сміття".
Цього року у селищі сподіваються отримати ще 500 тисяч гривень з обласного бюджету для придбання контейнерів.
У жовті контейнери місцеві жителі та туристи викидають пластик, у зелені – скло, решту – у третій контейнер.
"Ми працювали близько двох років над цим. Пояснювали людям, чому потрібно сортувати сміття. Дуже багато допомогли громадські активісти, які проводили семінари, тренінги, – говорить Оксана Чубатько. – Так гарно почали сортувати сміття, що ми не очікували такого прогресу, напевно, люди були готові до того. Буквально за тиждень у нас набиралися повні контейнери".
За перший місяць з баків вивезли більш як 6 тонн скла та майже тонну пластику.
До цього у селищі зародилася ініціатива "Верховина сортує сміття", яка і стала поштовхом до масового сортування відходів у селищі.
"Верховина почала сортувати сміття ще 4 роки тому. Пам'ятаю, що ми складали окремо пластик та скло й відвозили на комунальне підприємство. Але тоді ще мало хто знав, для чого сортувати сміття. Рік тому наша родина поставила контейнер для пластику, а згодом і для скла на нашій вулиці. Хоча вже тоді було багато скептиків, які стверджували, що сітку для пластику наповнять просто сміттям і з того нічого не вийде. Люди все ж таки в ту сітку клали лише пластик... І ми побачили, що верховинці хочуть і можуть сортувати сміття",  говорить одна із ініціаторок руху "Верховина сортує сміття" Яніна Лучейко.
Зараз урни для скла, пластику та паперу стоять і у селищній та районній радах, школі, лікарні. Їх виготовляють люди, яких направляють на громадські роботи. Над контейнерами розміщена інформація про принципи сортування сміття та як почати сортувати сміття удома. 
Урни у Верховинській райраді
"Загалом, люди ставляться до сортування сміття з позитивом та величезними очікуваннями, тому що Верховина – туристичний край і проблема засміченості лісів та річок є актуальною. Сортування відходів дає можливість привернути увагу загалом до сміття та змінити своє ставлення до нього. Все більше людей розуміють: якщо сортувати сміття і здати його як вторсировину, воно вже не опиниться ні в річці, ні в лісі",  зазначають в ініціативі "Верховина сортує сміття".
Окрім того, волонтери постійно самотужки прибирають туристичні місця. Сміття теж сортують та здають у пункти прийому. 
Для заохочення мешканців активісти створюють цікаві історії про супергероїв, які рятують Карпати від сміття.
"Ідея про хлопчика-супергероя народилася у Руслана Трача під час прибирання місця відпочинку біля річки. Так ми хочемо показати, що сортувати сміття не тільки корисно, але й весело", – розповідають волонтери "Верховина сортує сміття".

Від проповідей до дій

Громаду селища Більшівці у Галицькому районі до сортування сміття та ощадного ставлення до природи навернув місцевий священик Василь Завірач.
У 2016 році з ініціативи отця у селищі встановили 11 контейнерів для роздільного сортування відходів. Гроші на контейнери виділило бюро з питань екології УГКЦ, яке очолює виходець із Більшівців Володимир Шеремета.
Коли контейнери встановили, перед священиком постала нова проблема – переконати людей сортувати сміття. Спочатку багато мешканців викидали лушпиння з картоплі чи консервні банки у контейнери для пластику чи паперу.
Спільно з представниками екологічного бюро отець проводив просвітницькі зустрічі у школі, народному домі, селищній раді. Навіть оголосили конкурс: пообіцяли, що у районі, де буде найчистіший контейнерний майданчик, зроблять пісочницю чи гойдалку. 
Але найкращий ефект мали проповіді у церкві.
"Завжди пригадував слова покійного Любомира Гузара, який говорив, що Бог прощає завжди, людина  інколи, а природа  ніколи. І тому я кажу: природа відомстить! Але за що ми мстимо нашим дітям, чого ми знущаємося над ними?"  розповідає священик.
Слідкував, чи не викидають мешканці зайвого у контейнери, окремий працівник, якому протягом року бюро з питань екології оплачувало цю роботу.
За перші кошти від проданої вторсировини – 800 гривень – у селищі висадили алею яблунь.
"Тоді люди зрозуміли, що те, що вони викидають, може не лише забруднювати, але й приносити користь", – каже Завірач.
Пізніше у Більшівцях встановили дитячий майданчик за 70 тисяч гривень. Частина грошей – це кошти від продажу сміття, інша – допомога екологічного бюро УГКЦ.
Навесні цього року контейнери з балансу церкви передали на селищну раду.
За два роки у Більшівцях близько 60% мешканців почали сортувати відходи, але, за словами селищного голови Більшівцівської ОТГ Василя Саноцького, досі трапляються люди, які викидають у контейнери невідсортоване сміття. Був випадок, коли у контейнер викинули мертву козу.
"Проте ситуація, яка була ще два роки тому, радикально змінилася. Сміття стало менше. Є люди, які сортують сміття вдома у мішки і просять під’їхати, коли забирає машина відходи. І що основне – є діти маленькі, які уже навіть батькам кажуть, що треба сортувати", – каже війт.
Селищний голова Більшівцівської ОТГ Василь Саноцький 
Василь Саноцький запевняє, що влада підтримує ініціативу церкви. За кошти ОТГ встановлять контейнери для роздільного збору сміття в інших селах громади.
"Ми виділили кошти на 13 майданчиків в інших селах об’єднаної громади. У більших селах облаштуємо по 2-3 майданчики, у маленьких – по одному. Будуть контейнери для збору пластику, скла та картону", – каже війт.
Отримані від продажу вторсировни гроші витрачатимуть на висадку дерев та облаштування дитячих і спортивних майданчиків.
Священик Василь Завірач також наголошує, що, окрім просвітництва, лише жорстка політика держави і великі штрафи зможуть врятувати Україну від сміття.
Священик Василь Завірач
"Багато нашої молоді їде за кордон, де бачать, що треба сортувати сміття. Але в чому біда: там вони не викинуть ні папірця, ні пляшки, бо знають, що не можна, а повернуться додому і викидають, – говорить Василь Завірач. – Якщо держава не втрутиться, не будуть штрафи, такі конкретні, для тих зловредних людей, які не хочуть слухати й нічого не розуміють, то нічого не зміниться".

Молодий війт наводить лад зі сміттям

Сортувати відходи у селі Котиківка Городенківського району почали, аби очистити вулиці та бодай частково вирішити проблему напівлегального полігона ТПВ поблизу села.  
Сміттєзвалище в урочищі Деренівка
За словами сільського голови Івана Вережака, попередня каденція сільради виділила комунальному підприємству Городенки земельну ділянку в урочищі Деренівка для облаштування офіційного полігона. Але досі ніяких рішень у Городенці щодо цього не прийняли. А сміття продовжують звозити з Городенківського та частково Коломийського районів.
Іван Вережак
Часто територія звалища розростається далеко за відведені межі. І щоб її прибрати, котиківчанам доводиться організовувати цілодобові чергування та затримувати машини з відходами.
"Минулого року сміття було до цього місця (кількадесят метрів за межами ділянки, відведеної під полігон,  Ред.). Дійшло до того, що ми організували цілодобове чергування і нікого не пускали. Ми не дозволили вивозити фірмі АВЕ. І вже коли не пустили машину із відходами з лікарні, міськрада Городенки виділила трактор, КаМАЗи і трохи прибрали сміття",  розповідає сільський голова Іван Вережак, ведучи машину розбитою ґрунтовою дорогою.
Два роки тому громадська організація, яку очолює теперішній сільський голова, виграла екологічний конкурс від МХП "Перспектива". Тоді за 10 тисяч гривень у селі встановили чотири спарені контейнери для скла та пластику.  
За два роки, відколи у селі стоять контейнери, більш як половина мешканців Котиківки стали розділяти скло та пластик. У сільраді цим задоволені та планують встановити додаткові контейнери для пластику – він об'ємніший, ним швидше наповнюються контейнери.
Іван Вережак показує господарство та проводить за будівлю сільради, де розташовані контейнери для роздільного збору відходів. 
Сміття з контейнерів вивозили минулого тижня, але пластику уже близько половини, скла трохи менше – в основному пляшки від алкоголю. "Не подумайте, не я їх сюди викидав", – сміється війт. 
Спершу контейнери вичищали за два, два з половиною місяці. Тепер кожні два тижні забирають скло і пластик.
"Люди вже звикли пресувати пляшки, аби більше помістилося. Якщо контейнери заповнені, приносять відсортовані відходи у пакетах і складають поблизу", – розповідає Вережак.
Від контейнерів війт веде у сільраду, там встановлені коробки для збору паперу, відпрацьованих батарейок та пластикових кришечок.
"Я максимально стараюся донести людям потребу у сортуванні. У мене вдома дитина знає, що металеву кришку чи пластмасову пляшку не можна викидати у смітник. Коли назбирується кілька мішків, я кидаю у машину і везу на пункт прийому", – розповідає Іван Вережак.
Зібране із контейнерів скло одразу здають у пункт збору. Пластик зберігають у складських приміщеннях. Коли його назбирується багато, приїжджає машина із пункту збору і забирає.
Грошей за вторсировину сільрада поки не отримує. Підприємець, який забирає відходи, облаштує пісочницю чи гойдалку на дитячому майданчику.

Франківськ готується до "сміттєвої" реформи

На кухні у Світлани три пакети: в перший жінка викидає пластик, у другий – скло, третій – органічні відходи, окремі коробки є для паперу та відпрацьованих батарейок.
"Я не суперсвідома сортувальниця. Захопилася цим давно, але свідомо сортувати сміття стала після курсів Марічки Федорук зі сталого домогосподарства. Вона навчила, як економити природні ресурси та не шкодити екології", – розповідає Світлана.
Зібрані вдома скло і пластик франківка несе на сусідній майданчик, де є спеціальні контейнери для них. Папір раз у кілька місяців здає у пункт прийому макулатури. Відпрацьовані батарейки Світлана відносить у спеціальний контейнер у холі обласної державної адміністрації.
"На жаль, у нас немає грядок, щоб викопати яму для органічних відходів. Лушпиння від картоплі, яблук, помідорів, інших овочів та фруктів потрібно викидати у спеціальну яму. За рік у ній утворюється компост, добрий для підживлення городини".
У мерії Івано-Франківська вирішили, що за кілька років усі мешканці міста мають бути, як Світлана, – відповідально сортувати сміття.
Фахівці департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою розробили проект рішення "Про сортування відходів у місті Івано-Франківську". Воно передбачає поступове впровадження у місті сортування відходів.
Сміття франківці викидатимуть у чотири різнокольорові контейнери:
- у жовтий – метал та пластик (пластикові пляшки з-під напоїв, пластикові коробки та інші упакування, кришечки, пакети з-під молока та соку, упакування з-під засобів для миття, чищення, косметичних засобів, поліетиленові пакети, алюмінієві банки, фольгу, металеві кришки та ковпачки, кольорові метали, пластикові іграшки);
- у синій – паперові відходи (картон, каталоги, листівки, брошури, газети і журнали, офісні та шкільні паперові відходи, зошити, книги, візитки, обгортковий папір, паперові торбинки);
- зелений – скло та скляні вироби (скляні пляшки і банки з-під води, напоїв, алкоголю, олії, парфумів та іншої косметики у скляній тарі);
- коричневий – харчові та біовідходи (залишки їжі чи лушпиння, скошену газонокосаркою траву, тирсу, кору, листя і квітки).
Стартувати "сміттєва реформа" у Франківську мала з липня 2018 року. Але остаточне рішення виконавчий комітет міської ради відклав на кілька тижнів.
"Є певні побоювання, чи вдасться це рішення виконати. Маємо врахувати усі застереження і пропозиції, щоб воно не стало просто декларативним. Маємо зауваження від перевізників. Вони переживають, чи  зможуть виконувати рішення, адже їм потрібно придбати додаткові автомобілі для вивозу сміття. Нам потрібно ще кілька тижнів, щоб узгодити ці проблемні питання", – сказав директор департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Михайло Смушак.
Сортування відходів у Франківську впроваджуватимуть із встановлення малих спарених урн у бюджетних установах та великих комунальних підприємствах. Далі будуть ставити урни в громадських місцях.
Великі контейнери для роздільного збору відходів облаштовуватимуть у наступному році. Їх мають встановити переможці конкурсів на вивезення побутових відходів. Компенсувати витрати на закупівлю контейнерів підприємці мають за рахунок продажу вторинної сировини.
Для заохочення франківців сортувати сміття планують запровадити стимулююче тарифоутворення на першому етапі реформи. Хто сортуватиме – платитиме менше.
Заступник директора департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Ігор Сенчук каже, що у департаменті вивчають українське законодавство, аби дізнатися, чи можна запровадити такі тарифи і як контролювати, хто сортує відходи, а хто ні.
Паралельно проводитимуть інформаційну роботу з населенням. Почнуть із навчальних закладів, де школярам розповідатимуть про важливість сортування відходів.
"Це буде довгий і складний процес, людей важко переконати і навчити. Зараз ми бачимо, як іде з пластиком. Стоять напівпорожні сітки для пластику, а люди все одно кидають пляшки у звичайні контейнери", – говорить Сенчук.
До впровадження 100% сортування відходів в Івано-Франківську сміття із загальних контейнерів пропускатимуть через сміттєсортувальну лінію. Її нещодавно відкрили на полігоні ТПВ у Рибному поблизу обласного центру. Вартість лінії 12 мільйонів гривень – по 6 мільйонів виділено з міського та обласного бюджетів.
Працюватиме лінія у дві-три зміни. Залежить від того, скільки працівників вдасться набрати. Поки що є одна зміна і лінія працює через день. За зміну 15 працівників при роботі устаткування на максимальній потужності сортуватимуть 50 тонн відходів. "Зараз вийшли на потужність 20-22 тонни сміття за зміну",  запевняє директор КП "Полігон" Юрій Мороз.
Сміття на лінії проходить через вісім постів. Два перші пости відбирають папір і картон. Наступні два – білу ПЕТ-пляшку, ще два – блакитні пляшки, наступні два – кольорову, останні – сортують скло.
В кінці лінії встановлений магніт, який притягує метал.
Отриману вторсировину зберігають на полігоні. Коли її набереться достатня кількість – шукатимуть покупців. За словами Юрія Морозабудуть орієнтуватися на Дніпропетровську та Харківську області – там, за його словами, більше платять за сировину.
Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків під час відкриття сміттєсортувальної лінії пообіцяв, що це лише перший крок до реалізації масштабного проекту з будівництва першого в області сміттєпереробного заводу.
"Це вже не перший здобуток, адже торік на полігоні відкрили біогазову установку. Але на цьому не плануємо зупинятися. Наступний план – сміттєпереробний завод. У цьому напрямку вже є перші напрацювання", – заявив Марцінків.
Місто уже знайшло земельну ділянку під завод. Сесія Івано-Франківської міської ради підтримала підписання між містом, Міністерством оборони та Івано-Франківською ОДА відповідного меморандуму. Він передбачає, що Міноборони виділить Франківську майже 10 гектарів землі поблизу полігона у Рибному під будівництво заводу. Навзамін місто надасть кілька квартир військовослужбовцям ЗСУ.
Будувати завод планують за рахунок інвестиційних та кредитних коштів. За попередніми оцінками, вартість заводу з переробки відходів 20-25 мільйонів євро. 
Василь КРАЙНИК
Матеріали публікуються в рамках проекту "Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа". Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора(ів).  
https://kurs.if.ua/articles/yak_frankivshchyni_ne_potonuty_u_smitti_uspishni_keysy_okremyh_gromad_67384.html

Громадські слухання: Львів’яни хочуть сміттєзавод, але не у Львові

Громадські слухання щодо сміттєпереробного заводу, який міська влада Львова пропонує збудувати на території очисних споруд «Львіводоканалу» на вул. Пластовій. Фото: ZIK
Громадські слухання щодо сміттєпереробного заводу, який міська влада Львова планує збудувати на території очисних споруд «Львіводоканалу» на вул. Пластовій, пройшли дуже емоційно, на підвищених тонах. Учасники слухань категорично висловилися проти такого сусідства. Дуже часто звучали фрази: «Ми не проти заводу, але не у Львові й не на території очисних». Люди, які прийшли на обговорення, й чути не хотіли запевнення міських чиновників, кожен їхній виступ супроводжували криками «Ганьба!». Між собою обговорювали готовність перекривати дороги.

Громадські слухання для жителів Личаківського та Шевченківського районів міста були заплановані 18 липня о 18.00 у школі №7 на вул. Богдана Хмельницького. Однак, ані ініціатори від мешканців, ані організатори – чиновники з управління «Секретаріат ради» ЛМР не змогли передбачити велику кількість охочих взяти у них участь – прийшло кілька сотень людей. Коли шкільний актовий зал забився вщерть й перетворився на «сауну», захід перемістили на вулицю – на подвір’я школи й розпочали близько 20.00. Виступали, голосували аж до сутінків – завершили після 21.00.

Аргументи з вуст чиновників
Вадим Ноздря, керівник ЛКП «Зелене місто», якому міська рада доручила розробляти проект і кошторисну документацію, проходити дозвільні процедури щодо земельної ділянки під сміттєпереробний комплекс:

«На сьогодні ми тільки розпочали дозвільні процедури. Паралельно будуть заплановані консультації з громадськістю у рамках оцінки впливу на довкілля, що зарегламентовано процедурою Міністерства природи.

Територія очисних споруд – це майже 80 га. Найближча житлова забудова на території міста – за понад 1 тис. метрів.

Завод у Стальовій Волі у Польщі – за 700 метрів від житлових будинків. Санітарна зона становить 150 метрів, в Україні – 500 метрів.

Зареєстрований проект ухвали ЛМР про збільшення території очисних споруд за рахунок земель міста. Територія очисних споруд збільшується на 18 га – на 25%. Враховуючи зауваження від громади, «Львівавтодор» розробив транспортну модель, щоб показати, наскільки може збільшуватися транспортний потік на ключових вулицях.

Ми не боїмося нових ДБН. Умови договору із проектною організацією передбачають, що оплата проекту буде здійснена після того, як буде пройдена комплексна державна експертиза.

Це неправда, що ми плануємо розміщувати поруч із заводом полігон. Полігон може розміщуватися віддалено від цього заводу – за 30-60 км. Це нормальна європейська практика, коли на території міста переробляються відходи, а залишки, які підлягають утилізації через захоронення, транспортуються на полігон».

Вигуки з натовпу: «Ганьба! Ганьба!»

Заступник директора ЛМКП «Львівводоканал» Дмитро Ванькович:

«Львіводоканал» не віддає територію (на вул. Пластовій, – ZIK), тому що він нею не володіє. Територію віддає Львівська міська рада. Щодо очисних споруд – вони запроектовані ще у 60-70 роках минулого століття на об’єм 450 тис. куб. м на добу. На сьогодні до нас приходить стічних вод 350 тис. куб. м. Протягом останніх 20 років, за статистикою, споживання води громадянами міста Львова зменшилося у два рази.

Ми активно працюємо щодо реконструкції очисних споруд. Частина реконструкції буде реалізовуватися з наступного року – побудова біогазового заводу, переробка мулу, осаду стічних вод. Це дозволить забрати мул і осад, який зараз складується на нашій території і видає неприємний запах. Якщо його будемо переробляти – цього запаху буде менше.

Кожного року у реконструкцію очисних споруд вкладається мінімально 10 млн грн. Для повної реконструкції очисних споруд, за оцінками міжнародних експертів, потребуємо мінімально 100 млн євро. Це якщо порівнювати схожі міста. Ми мали контакти з польським екологічним фондом, експерти якого приїжджали до нас і роблять разом із нами проект реконструкції, яку вони готові будуть профінансувати. Тому в цьому і в наступному році будемо готувати проект реконструкції.

Наші інженери та інженери ЛКП «Зелене місто» обговорювали питання розміщення сміттєпереробного заводу. Територія, яку виділили для їх потреби – це нам не заважає».

Вигуки із натовпу: «Чому ви досі нічого не робили?», «Зробите реконструкцію, тоді приходьте! Що ви говорите байки?», «Ганьба! Ганьба!»

Представник ЛКП «Львівавтодор» Роман Зубачик:

«Львівавтодор» розробив транспортне моделювання по цій території – визначили, як вплине поява майбутнього сміттєпереробного заводу на трафік на прилеглих вулицях – Богданівській, Пластовій.

За результатами моделювання можу сказати, що катастрофічних проблем на прилеглих вулицях не буде. Навантаження на вул.. Богданівській зросте на 2-3%, на Пластовій – на 20%, але зараз ця вулиця недовантажена. Тому катастрофи не буде».

Вигуки присутніх «Ганьба!»

Начальник управління «Секретаріат ради» ЛМР, мешканець Личаківського району Юрій Лукашевський:

«Звичайно, ніхто із логічно мислячих не буде радий такому сусідству як сміттєпереробний завод, навіть якщо не буде за кілометр і 500 м захисна зона. Приємного мало. Але є одна річ – багато-хто хоче на цьому зіграти, зробити собі політичні дивіденди, використовуючи небажання людей такому сусідству. Замість того, щоб проговорювати, чи ця установка є екологічно чистою, бо маємо досвід європейських міст, де ці установки стоять значно ближче…

Я за вирішення проблеми вивозу сміття і за екологічно чистий завод».

Закликав бути мудрими і не дати себе використати політиками, які хочуть на цьому заробити політичні бали.

У відповідь вигуки: «Ганьба!»


Громадські слухання щодо сміттєпереробного заводу, який міська влада Львова пропонує збудувати на території очисних споруд «Львіводоканалу» на вул. Пластовій. Фото: ZIK
Позиція мешканців
Ініціатор громадських слухань, керівник штабу проти будівництва сміттєпереробного заводу на території очисних споруд Михайло Куртяк:

«На неодноразові звернення мешканців до адміністрації міста, до міського голови Садового та депутатів міськради, які представляють фракції «Самопоміч», БПП – ми не зустріли ніякого розуміння та жодного занепокоєння про екологічний стан міста Львова. Вони проявили тільки одне величезне прагнення – отримати грант та кредит і побудувати «технічне диво» на вул. Пластовій, 13 на території очисних споруд – сміттєпереробний комплекс. Тяжко сказати, що це переробний комплекс – швидше, це сортувальний комплекс.

Ми не проти побудови цього переробного комплексу, але проти побудови його на території очисних споруд, бо самі ці споруди вже є екологічне лихо. У всі часи вони не відповідали вимогам. Місто постійно розвивається і все, що там перероблялося – перероблялося не так, як це має бути. Ніхто нічого на тих очисних спорудах не робить.

Оцей комплекс передбачає полігон. Де той полігон має бути на очисних спорудах – одному Господу Богу відомо. Будуть залишки, складування – виникне ще одне сміттєзвалище. Поблизу очисних споруд існує асфальтний завод. Поруч «Грінера Україна» утворила ще одне сміттєзвалище на території колишнього АТП.

Ми стали заручниками політичних інтриг, які відбуваються між головою міста і обласними керівниками. Сядьте за стіл з обласними керівниками, знайдіть місце поза межами міста. Вийшли нові ДБН, які ще не вступили в дію, а вступлять десь у вересні. Тому вони (міські чиновники, – ZIK) так прагнуть швиденько все зробити. Завод має бути за межами міста і не менше як 1 км від населеного пункту».

Ініціативна група запропонувала прийняти рішення «заборонити побудову сміттєсортувального комплексу на території очисних споруд як такого, що несе загрозу здоров’ю і безпеці львів’ян і знайти можливість для його побудови за межами міста Львова».

Мешканець мікрорайону Кривчиці Олег Підгірний:

«Личаківський район Львова – найбільш екологічно небезпечний. Маємо Грибовицьке сміттєзвалище й кислі гудрони – мільйони тонн куб. м страшної отрути, маємо МПЗ, який давно не працює, також кислі гудрони, про які ніхто не говорить, маємо ТЕЦ-2, спалювання люмінесцентних лампочок, ртуть іде в небо, ми дихаємо. Ніхто не задумується, чому хворіють діти, відбуваються всякі астматичні прояви. Туберкульоз іде по Україні. Маємо на вул. Богданівській,11 стихійне сміттєзвалище, про яке прекрасно знає ОДА.

Закликаю ні в якому разі не дозволити будівництво на очисних спорудах того підприємства. Гроші вкрадені до нас. Я за цей завод, тільки не на очисних спорудах».

Мешканець Личаківського району, екс-депутат ЛМР Яромир Самагальський:

«Все, що говориться навколо цього заводу і триває вже більше ніж два роки – це насправді брехня і маніпуляція. На сьогодні не існує техніко-економічного обґрунтування і не визначено, скільки сировини буде поступати на цей завод. Тільки тепер оголошений конкурс щодо газу, який звідти будуть добувати. Досі не визначена морфологія сміття. Яка кількість сміття – дотепер не відомо. Міська влада декларує 670 тонн на день. Я стверджую, що набагато менше. І це підтверджує Синютка, який вивозить на сьогодні з міста Львів сміття.

Міський голова два роки розповідав, що в нього є домовленості з Європейським інвестиційним банком, що нам дадуть гроші на рекультивацію і на будівництво нового заводу під 1,5% на 25 років. На сьогодні, з виступу пана Ноздрі, від 35 млн ЄІБ (під 1,5% річних на 25 років) – місто відмовляється. А беруть 35 млн в Європейського банку реконструкції і розвитку. Здавалось би, яка різниця? А різниця – у відсотках. ЄБРР – це як мінімум 6% річних. Тобто, за 15 років Львів переплатить більше ніж 20 млн євро.

Щодо «Львівводоканалу» я був на кількох нарадах, коли планували брати позику на реконструкцію очисних. У Львові немає очисних. Насправді не очищуються каналізаційні стоки. Вони розбавляються водою, так би мовити до безпечного рівня. На всіх нарадах фахівці – Європейська екологічна компанія, ЄБРР визначили, що ті пропозиції, які пропонувалися щодо реконструкції очисних споруд – неефективні. Це минуле століття, старі технології.

Садовий обіцяв сучасний завод із глибиною переробки 90-95%. На сьогодні це не відповідає дійсності. Цей завод, який пропонується – абсолютно інша глибина переробки. На будівництво полігону передбачено 14,5 млн євро. Згідно із законом, жодного полігону у межах міста бути не може. Я проти будівництва на цьому місці з однієї причини – у Львові немає системного підходу до збору, переробки, утилізації і захоронення сміття. Так не можна працювати».

Львів’янка, архітектор Марія Жадковська:

«Згідно з ДБН, площа для заводу з переробки ТПВ має становити 22,2 га, зараз вони мають 6,7 га. Тобто, маючи недостатню площу для модернізації існуючих очисних споруд, виділяти частину території під будівництво заводу, якому теж бракуватиме площі – це свідомий злочин.

Щодо заводу у Стальовій Волі. Там завод розрахований на 60 тис. тонн, у Львові передбачено на 240 тис. тонн. У них завод займає 9 га, у нас – 6,7 га. При тому їх завод розміщено згідно із «розою вітрів» – за 9 км від населеного пункту у напрямку переважаючих вітрів. Ми розміщуємося в низовині, де накопичені шкідливі підприємства, ми опиняємося у газовій камері.

Розміщувати таку кількість підприємств критичної інфраструктури в одному місці – це свідоме знищення нас. Тому що, якщо попадуть під якусь диверсію очисні споруди – кожен львів’янин відчує це на собі, кожна домівка буде залита фекаліями. Я однозначно проти такого заводу у Львові на території очисних споруд».

Представник ГО «Відродження Знесіння» Дмитро Левик:

«Очисні споруди не працюють – вони розбавляють нечистоти чистою водою, навіть мул не вивозять. Громадське об’єднання бореться за реконструкцію очисних споруд з 2012 року. Громадське об’єднання проти будівництва у цьому місці сміттєпереробного заводу».

Еколог Міжнародної організації «Екологія-Право-Людина», львів’янка Алла Войціховська:

«Наша організація вже багато років намагається скерувати міську раду в правильне русло. Оцей завод, який пропонує побудувати Львівська міська рада, не має взагалі свого впровадження та реалізації. Він буде продукувати RDF (паливо, отримане з відходів, – ZIK). Ми запитували міську раду: «На яких цементних заводах ви плануєте його спалювати?». Відповіді не отримали. Ми надіслали два звернення до цементних заводів, до яких нас скерувала ЛМР на прес-брифінгу – Здолбунівського та Кам’янець-Подільського. До нас телефонував представник цементного заводу, що вони вперше чують від нас, що Львівська міська рада буде відправляти до них RDF на спалювання. Цей завод механіко-біологічної переробки має виробляти RDF, яке Львівська міська рада не має куди збувати, і компост технічний, який непридатний для жодних цілей. Компост може бути придатний, якщо буде попереднє роздільне збирання органіки – харчових і зелених відходів.

Потрібно будувати завод. Але це має бути – сміттєсортувальна лінія, компостування, але попередньо роздільне сортування від населення відходів. Правильно громада не довіряє, бо не знає, що буде будуватися. Це тільки освоєння коштів, а результату – нуль. Ми не підтримуємо такий завод з виробництва RDF і технічного компосту. 93% відходів потрібно буде захоронювати, а їх немає куди захоронювати».

Депутат ЛМР Ігор Телішевський:

«Наше бачення, що це не вирішить проблему Львова. Немає полігону, все одно сміття буде залишатися. Багато питань ми ставили міській владі, але не отримали відповідей. Взяті кредити, але результат незрозумілий. А в нас у Львові мер є?? На такі слухання міський голова має приходити і переконувати громадськість, а не так, коли приходять чиновники-помічники і говорять, що це має бути. Коли земельні ділянки ділити, Садовий у сесійній залі приходить і ділить, а приходиться вирішувати якісь питання – його немає».

Львів’янин Василь Лозовий (Автор петиції щодо будівництва сміттєпереробного заводу на території Грибовицького сміттєзвалища):

«Ця ділянка (на території Грибович, - ZIK) вже повністю і смітті, зіпсована, тільки ту територію можна передбачити під завод. Там вже є полігон для сміття і є навіть територія для нового полігону, яка потрібна для будь-якого заводу з переробки сміття. На території Львова не можна будувати завод ні в якому випадку. Це має бути будь-яка інша ділянка. Моя позиція – це має бути ділянка, яка вже загаджена. Іншої території, ніж Грибовичі, на території Львівської області немає».

Львів’янка Ярина Кравчук:

«Я категорично проти будівництва будь-якого заводу у межах міста. Такий завод треба будувати далеко за межами міста – там де не живуть люди. Впевнена, таких ділянок є море, було би бажання нашої влади».

Один із виступаючих мешканців заявив, що поїздка на сміттєпереробний завод у Стальову Волю (Республіка Польща) його переконала: на території очисних Львова таке підприємство не можна будувати – мало місця.


Результат слухань був прогнозований від самого початку: проти будівництва проголосувала абсолютна більшість учасників – 325 із 352 зареєстрованих, «за» – четверо, «утримався» один львів’янин.

Під час обговорення головуючий громадських слухань Рустам Курбанов, який сам теж голосував проти сміттєзаводу на очисних спорудах Львова, навіть озвучив анекдот, який раніше гуляв соцмережами: «- Хто ми? – Львів’яни. – Що ми хочемо? – Сміттєпереробний завод. – Де він має бути? – В Тернополі».

Насправді ж проблема може бути набагато серйозніша. Йдеться про недовіру мешканців до запевнень і дій міської влади, яка роками бездіяла у вирішенні не тільки сміттєвої проблеми.


P.S. Попри рішення громадських слухань, Львівська міськрада на позачерговій сесії 19 липня погодила ще майже 3 га під сміттєвий завод на вул. Пластовій.

Наталія Шутка,
IA ZIK Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2018/07/19/gromadski_sluhannya_lvivyany_hochut_smittiezavod_ale_ne_u_lvovi_1369755

МСЗ - помойка на небе (Greenpeace) - відео