Міністр екології і природних ресурсів України Остап СемеракНелегальний бізнес на Грибовицькому звалищі має бути закритим, а посадовці, які наживалися на цьому бізнесі і допустили до екологічної катастрофи – покарані. Про те, як у Європі працюють легальні смітники, скільки це коштує і чому міські голови по всій Україні відганяють інвесторів, які хочуть будувати сміттєпереробні заводи, кореспондент ZIKу поговорив з міністром екології і природних ресурсів України Остапом Семераком під час його перебування на міжнародній екологічній конференції в Батумі.
Екологів не допускали
– Пане Остапе, наскільки страшною для довкілля і людей є пожежа на Грибовицькому полігоні? Чи у Міністерстві екології вже оцінили її наслідки?
– Важко прогнозувати, які можливі наслідки. Державна екологічна інспекція у постійному режимі надає інформацію щодо рівня забруднення повітря, води. Це матеріал, який можна використати для встановлення причини і наслідків, і, звісно, підрахунку збитків. Залежно від цих даних, ситуацію можуть перекваліфікувати з регіонального масштабу в національний. Наша участь зараз – це моніторинг і рекомендації щодо кроків, які має здійснювати спеціальна комісія при Львівській ОДА, щоби мінімізувати негативні впливи на довкілля.
– Пане міністре, усі знали про стан справ у Грибовичах. Чому в Мінекології не били на сполох?
– Тому що в теперішньому вигляді служба малоефективна. А комунальне підприємство, яке працює на Грибовицькому сміттєзвалищі, впродовж трьох останніх років не допускало екологічних інспекторів на територію підприємства і сміттєзвалища. Тому офіційно ми не могли проводити будь-яких екологічних експертиз. Інспекція судилася з комунальним підприємством. Пройшла всі три судові інстанції – і так збіглося, що 30 травня у результаті трьохрічної судової тяганини екологічна інспекція нарешті отримала право на перевірку. І в цей день сталась пожежа…
– Чому комунальне підприємство не допускало екологів на свою територію з офіційною перевіркою?
– Якщо є кількісні і якісні показники, то за їхніми результатами настає юридична відповідальність, а коли немає такого акту, то немає відповідальності. Нас не впускали, бо не хотіли отримати негативного акту і знали про порушення.
– Хіба хтось міг реально заборонити екологам провести необхідні їм дослідження?
Закон... Українське антиекологічне законодавство! Для позапланової перевірки екологічна інспекція має попередити підприємство за 10 днів, щоби там підготувалась. Цим і скористалось львівське комунальне підприємство. Вони шукали формальні різні пояснення, чому цього не можна зробити, і юридично нас не допускали. Звичайно, екоінспектор міг пробратися туди, але, не маючи можливості здійснити офіційну формальну перевірку, її наслідки були б абсолютно нелегітимними.
– Ви ж прекрасно знаєте, що без «дахування» комунальне підприємство не витримало б тиску з боку екоінспекції.
– Так. Я не відкидаю, що це міг бути спільний план корумпованих чиновників і працівників комунального підприємства. Це питання, які ми ще будемо з'ясовувати. І, до слова, СБУ вже відкрила кримінальне провадження.
– Екологічна інспекція теж не свята…
– Так. Потрібно змінювати й екологічну інспекцію. В Україні немає культури, стратегії, як правильно поводитись з відходами. Лише три тижні тому ми створили робочу групу спільно з Мінекономіки і регіональної політики щодо підготовки національної стратегії і плану поведінки з відходами, зокрема з твердими побутовими відходами.
Бізнес на смітті
– Дуже дивує, чому у львівській мерії не бралися вирішити це питання?
- Бо всі звалища – дуже прибуткові об'єкти. Це сектор економіки! Менеджмент відходів, твердих побутових відходів. Є ціла підпільна індустрія, яка сортує сміття: відділяє папір, картон, метал, дерево.
– А у Грибовичах?
– Не дивуйтесь, але у Грибовичах це була економіка. «Додаткова» економіка. Тіньовий бізнес.
– Які річні тіньові доходи від Грибовичів?
– Мені важко сказати цифри саме щодо Грибовичів, але в мене є певна інформація стосовно такого київського об'єкту. Звісно, день на день не випадає, але денний тіньовий обіг може сягати до півмільйона гривень. Це доходи, які отримують на вторинний переробці металу кольорового, чорного, паперу, пластику. Я вже не кажу про доходи від промисловості.
– Як працює ця схема?
– Не знаю точно, як організовано цей бізнес, але зрозуміло, що є сортування. Ще на етапі потрапляння сміття на звалище. І саме на цьому етапі відбувається дохідна частина. Подивімося на Швецію, яка утилізувала усі звалища і тепер хоче брати сміття у сусідів, бо має виробничі потужності, які споживають відходи. Після львівської трагедії у мене було кілька зустрічей з іноземними інвесторами. І я знаю, що є черга іноземних і навіть українських інвесторів, які ходять від міста до міста і пропонують свої послуги. І не знаходять підтримки.
– Чому Садовий відганяє інвесторів?
– Я не хочу займатися політичними заявами, але відповідь на ваше питання проста – це тіньова конкуренція. У зв'язку з тим, що управління твердими побутовими відходами як житлово-комунальної послуги не було законодавчо врегульовано, то воно працює у сірому полі.
– А як же наші обов'язки перед ЄС?
– Кожного року ми маємо зменшувати відсоток сміття, яке назбирується на звалищах. Є розроблена шкала і стандарти щодо утилізації. І цей сектор економіки треба переводили у прозорий та облікований метод, якщо нам це вдасться зробити...
– А в нас є вихід?
– О! Я вже бачу і відчуваю вплив тіньових лобістів, вплив міських голів (не хочу називати конкретне місто), але цей сектор економіки має бути легалізований. Держава має встановити правила: який відсоток сміття може бути вивезений, а який мають переробляти. Бачу більше, в країні є підприємства, які продукують лінії сортування сміття. Недалеко від Львова, у Здолбунові на цементному заводі, є лінія, яка сортує сміття, а потім його спалюють на цьому ж заводі. Тепер такий проект обговорюють в Івано-Франківську, там теж є цементний завод, який може переробляти тверді побутові відходи.
– Вигідно буде займатися легальним сміттєвим бізнесом?
– Є ідея запровадити зелений тариф для електроенергії, яку вироблятимуть під час спалювання сміття. Ціни, які жителі міста будуть платити за утилізацію і вивезення, будуть вищими. В ЄС утилізація тонни сміття на звалищі коштує до 100 євро, в Україні – менш як 2 євро. А технології і обладнання – ті самі. Якщо суспільство хоче отримувати якісну послугу, за неї треба відповідно платити. Інакше буде так, як є.
Уникнути відповідальності
– Усі звинувачують у Грибовицькій трагедії мера Садового. А ви що скажете?
– Сміття – це відповідальність органів місцевого самоврядування. Для Львівщини і Карпат це дуже важливо, бо це туризм і розвиток регіону, створення робочих місць.
– Як оцінюєте звернення міського голови Львова про оголошення Львівщини зоною еколиха?
– Заяви політиків, які впливають на громадську думку, мають бути тільки на підставі перевіреної інформації. Тобто висновків експертизи. Є державний класифікатор, який визначає рівень екологічної катастрофи за результатами дослідження. Звичайно, те, що відбувається у Грибовичах, – це екологічна катастрофа. Але її розмір за класифікаторами може визначити тільки спеціальна комісія. І вона працює. Оголосити режим, про який просив Садовий, означає, що треба з цих територій відселити людей, запровадити спецрежим роботи закладів освіти, охорони здоров'я, органів влади. Але без політичних спекуляцій і перекладання відповідальності на когось іншого.
– Тобто влада міста хоче уникнути відповідальності?
– Скажу більше, якщо ситуація вийде на загальнодержавний рівень, це ще й використання бюджетних коштів на ліквідацію наслідків. Якщо такий режим оголосять, то всі фінансові видатки на ліквідацію будуть вже не з міського, а з державного бюджету.
– Скільки для цього потрібно?
– Суму визначає комісія залежно від того, які ресурси витратять на ліквідацію. Це безвідповідально, коли працівники комунального підприємства створили цю проблему. Екологи їх попереджали, люди, ЗМІ. Представники мерії бачили об'єкт, вони все знали і розуміли, до чого йде, але не пропонували альтернативного плану. Тепер, коли через трагедію потрібно витрачати гроші, виникає питання, що не місто має за це платити, а хтось інший... Це більше схоже на перекладання відповідальності і пошук того, хто б за це відповів. Зараз багато чиновників, які відповідальні за врегулювання цієї проблеми, тихенько мовчать, зайняли позицію страуса – запхали голови у пісок і чекають, коли все минеться.
Потрібен завод!
– Як гадаєте, чим закінчиться ця історія?
– Головне зараз – погасити пожежу. Але проблема на цьому не завершиться. Львів має клопоти з вивезенням сміття. У Грибовичі не везуть. Найближчі звалища маленьких міст не можуть витримати львівського навантаження, тому постало питання будівництва іншого об'єкта, який буде приймати тверді побутові відходи зі Львова. Але його зведення потребує часу, крім того, юридичні процедури для відведення землі, проектування тощо. Мені відомо, що немає таких документальних процесів. І це означає, що два-три дні – і Львів захлинеться у смітті, бо невідомо, куди його вивозити. Тому терміново міська влада має вирішити це питання.
Можливо, вивозити на далекі відстані, але це здорожить послугу для людей. Місцеві чиновники вже втратили серйозні доходи після того, як прикрили Грибовичі. Ціна, яку ми заплатили за їхній бізнес, – життя людей і велика шкода довкіллю. Львівський випадок – каталізатор для всієї України і сигнал усім мерам, що вже сьогодні проблеми звалищ треба вирішувати новими підходами.
На контролі
– Ви виступаєте за інвентаризацію сміттєзвалищ?
– Після пожежі у Грибовичах я ініціював проведення інвентаризації всіх сміттєзвалищ на території України. Ніхто не знає, скільки їх є, де вони розташовані, хто їх обслуговує, які з них переповнені, які у критично небезпечному стані, які нелегальні і хто відповідає за впорядкування цих територій. Дуже сподіваюся на активність і підтримку громадськості.
– А хто її слухає? Скільки жителі Грибовичів воювали...
– Ми хочемо запропонувати, аби людям розказували про звалища у зручний і доступний спосіб. Сфотографувати смітник і поставити мітку на інтерактивній карті, яку ми розробляємо у міністерстві. Обласні адміністрації теж візьмуть участь у цій роботі. Після того, як ми отримаємо підтверджену інформацію від обласних адміністрацій, чиї це звалища, хто є власником землі, хто бере її в експлуатацію, це може бути правильним початком вирішення проблеми незаконних сміттєзвалищ.
Розмовляла Наталія Пиртик,
телеканал ZIK Читайте більше тут: http://zik.ua/news/2016/06/10/ostap_semerak_grybovychi__pidpilna_industriya_lvivskoi_vlady_707249
Немає коментарів:
Дописати коментар