Майже 4 відсотки території України зайняті побутовими та іншими відходами. Про це повідомив глава парламентського комітету з питань екології Анатолій Семинога. В Україні є близько 800 офіційних звалищ, де накопичилося понад 350 мільйонів кубометрів відходів. Щороку їхні обсяги зростають у середньому на 20 відсотків, а сміттєпереробних заводів та полігонів в Україні бракує, заявляють екологи. Куди дівати відходи без шкоди довкіллю та як їх переробляти? Як просувається ідея сортування сміття в Україні?
Більшість офіційних звалищ в Україні переповнені, забруднють довкілля. Водночас ростуть, як гриби, звалища стихійні – прямо у лісосмугах та полях, констатують екологи.
Відходи хімічної промисловості, побутові відходи, а також багато інших видів відходів…Усе це «добро» насправді нікуди не «відходить», а накопичується. Адже переробка не встигає за цими приблизно 70 мільйонами кубометрами різноманітного сміття, які щороку додаються до звалищних «засіків» країни. Вже зараз вони окупували 4% всієї території України, розповів у коментарі Радіо Свобода глава парламентського комітету з питань екології Анатолій Семинога.
«За останні 20 років, та й до цього, Україна практично не переробляла відходи. Вона просто їх накопичує на своїй території. Якщо не мати на увазі невелику кількість тієї вторинної сировини, наприклад, скло і металолом, яке сьогодні переробляється. А більшість відходів просто накопичуються і зберігаються», – поінформував Анатолій Семинога.
Повна картина відходів
Натомість директор Департаменту екологічної безпеки Мінприроди Олександр Соколов не підтверджує дані, наведені Анатолієм Семиногою. Олександр Соколов по-своєму порахував відходи в Україні і зазначив, що для повноти картини і вирішення проблеми варто передусім провести повну інвентаризація відходів.
«У нас у країні 35 мільярдів тонн відходів (так буде легше зрозуміти), в тому числі 2,5 мільярди – токсичні, небезпечні. Ми повинні здійснити інвентаризацію разом із балансом усіх відходів в Україні. Виявити якісний склад, геологічне та географічне розташування цих видів відходів. І тоді, коли ми, припустімо, поділимо небезпечні відходи на 26 видів, а всі – на 54, тоді зможемо сказати: тут споруджуємо заводи, які ліквідують ці відходи, тут будуємо необхідні полігони. А зараз на таке запитання ніхто вам не відповість», – зазначив Олександр Соколов.
Сміттєспалювальний завод у Донецьку – будувати чи не будувати?
Одне з українських міст, для якого проблема сміття є дуже актуальною, – Донецьк. Потужності місцевих сміттєсховищ вистачить лише на 7 років, стверджують експерти-екологи. Рецепт вирішення проблеми від місцевої влади – побудувати сміттєспалювальний завод. Але екологічні організації протестують проти цього будівництва, вважаючи його небезпечним для довкілля, повідомляє донецька кореспондентка Радіо Свобода.
Всупереч протестам донецьких екологів, міська рада на останній сесії включила будівництво сміттєспалювального заводу в Програму соціально-економічного розвитку на найближчі два роки. Екологи закидають владі відсутність повноцінних громадських слухань, а також приховування інформації про економічну і головне – екологічну доцільність будівництва, говорить голова Донецького екологічного руху Сергій Денисенко.
«За сміттєспалювальний завод, власне, як і сам процес спалювання сміття заплатять жителі міста Донецька за період окупності. За 5-10 років вони заплатять ці 400 мільйонів євро, а потім ще заплатять безпосередньо за процес спалювання сміття. Ніхто просто так не подарує Донецьку прекрасний заводик», – сказав Сергій Денисенко.
Між тим, проект заводу швейцарської фірми «Екоенерджі» узгоджений з керівництвом країни. Попри бурхливі протести жителів місцева влада намагається довести необхідність будівництва заводу, говорить начальник головного управління благоустрою Донецької міськради Костянтин Савінов.
«У місті лише два полігони, які працюють з приймання і схову сміття. Один розташований у Петровському районі і його ресурс практично на 75 відсотків вичерпаний. І один у селищі Ларино – він вичерпав свій ресурс на 60 %. Тому перед містом стоїть проблема: або будувати нові полігони, або шукати нові методи утилізації сміття», – каже Костянтин Савінов.
На думку Савінова, сортувати і переробляти сміття варто у Донецьку, в обласному центрі немає місця для нових полігонів.
Сортування сміття в Україні – все ще мрія
Один із шляхів вирішення проблеми відходів в Україні – сміттєпереробні заводи, підтверджують експерти. У різних регіонах України ламають списи навколо економічної та екологічної доцільності будівництва таких заводів. У будь-якому разі таке будівництво – недешеве задоволення, а по-друге, воно не приносить миттєвих прибутків. Сергій Курикін зауважує, що переробку відходів можна здійснювати на підприємствах, які вже діють.
«У нас є склозаводи, які можуть приймати скло. У нас є підприємства, які переробляють макулатуру. У нас є підприємства, які спроможні здійснювати сьогодні переробку таких небезпечних забруднюючих чинників, як використані елементи живлення. Хоча взагалі ця проблема є складнішою, тому що питання не лише у використаних елементах живлення, а взагалі в наявності так званого високотехнологічного сміття, яким на сьогоднішній день ніхто практично не займається. Адже у кожної людини, у кожної сім'ї виникає питання, скажімо, що робити із зіпсованим телевізором або холодильником, який не підлягає ремонту, або куди подіти комп'ютер, який вийшов з ладу. Відповідно, для переробки таких високотехнологічних виробів, які стали сміттям, звичайно, потрібні спеціальні підприємства», – пояснив Сергій Курикін.
І екологи, і чиновники, відповідальні за охорону довкілля вже не один рік намагаються реалізувати в Україні ідею сортування сміття (скло, тара – окремо, харчові відходи – окремо). Таку ідею активно втілюють у Європі, а Україна пасе задніх, констатує екс-міністр охорони довкілля Сергій Курикін. Влада у цьому питанні бездіяльна, а бізнесменів не стимулюють.
«Перешкодою, мені здається, є насамперед пасивність місцевої влади і відсутність стимулюючих законодавчих норм, які б спонукали бізнесменів вкладати в цю справу гроші і, відповідно, одержувати прибуток. Це все можна організувати, але це вимагає поправок до чинного законодавства і, зрозуміло, політичної волі з боку влади. На сьогодні ані того, ані того ми не бачимо. Тому якісь проекти сортування і глибокої переробки відходів, що є життєво-необхідним для України, є екологічно й економічно виправданим, сьогодні здійснюється виключно лише з пілотних ініціатив», – наголосив Сергій Курикін.
Щороку пересічний українець викидає на смітник близько 250 кілограмів побутових відходів. До половини з них становлять харчові відходи. Плюс папір і картон,скло, метали, будівельне сміття тощо.
Із цих 250 кілограмів мінімум 50, якщо не лінуватися, можна відправляти не на смітник, а на пункти прийому вторинної сировини. Якби так учинив кожен українець, кількість твердих побутових відходів скоротиться на 10 мільйонів кубометрів, кажуть екологи. Якщо ці 10 мільйонів ліквідованих кубів завантажити у залізничні вагони, такий «потяг» простягнеться через всю Україну із Заходу на Схід.
Відходи хімічної промисловості, побутові відходи, а також багато інших видів відходів…Усе це «добро» насправді нікуди не «відходить», а накопичується. Адже переробка не встигає за цими приблизно 70 мільйонами кубометрами різноманітного сміття, які щороку додаються до звалищних «засіків» країни. Вже зараз вони окупували 4% всієї території України, розповів у коментарі Радіо Свобода глава парламентського комітету з питань екології Анатолій Семинога.
«За останні 20 років, та й до цього, Україна практично не переробляла відходи. Вона просто їх накопичує на своїй території. Якщо не мати на увазі невелику кількість тієї вторинної сировини, наприклад, скло і металолом, яке сьогодні переробляється. А більшість відходів просто накопичуються і зберігаються», – поінформував Анатолій Семинога.
Повна картина відходів
Натомість директор Департаменту екологічної безпеки Мінприроди Олександр Соколов не підтверджує дані, наведені Анатолієм Семиногою. Олександр Соколов по-своєму порахував відходи в Україні і зазначив, що для повноти картини і вирішення проблеми варто передусім провести повну інвентаризація відходів.
«У нас у країні 35 мільярдів тонн відходів (так буде легше зрозуміти), в тому числі 2,5 мільярди – токсичні, небезпечні. Ми повинні здійснити інвентаризацію разом із балансом усіх відходів в Україні. Виявити якісний склад, геологічне та географічне розташування цих видів відходів. І тоді, коли ми, припустімо, поділимо небезпечні відходи на 26 видів, а всі – на 54, тоді зможемо сказати: тут споруджуємо заводи, які ліквідують ці відходи, тут будуємо необхідні полігони. А зараз на таке запитання ніхто вам не відповість», – зазначив Олександр Соколов.
Сміттєспалювальний завод у Донецьку – будувати чи не будувати?
Одне з українських міст, для якого проблема сміття є дуже актуальною, – Донецьк. Потужності місцевих сміттєсховищ вистачить лише на 7 років, стверджують експерти-екологи. Рецепт вирішення проблеми від місцевої влади – побудувати сміттєспалювальний завод. Але екологічні організації протестують проти цього будівництва, вважаючи його небезпечним для довкілля, повідомляє донецька кореспондентка Радіо Свобода.
Всупереч протестам донецьких екологів, міська рада на останній сесії включила будівництво сміттєспалювального заводу в Програму соціально-економічного розвитку на найближчі два роки. Екологи закидають владі відсутність повноцінних громадських слухань, а також приховування інформації про економічну і головне – екологічну доцільність будівництва, говорить голова Донецького екологічного руху Сергій Денисенко.
«За сміттєспалювальний завод, власне, як і сам процес спалювання сміття заплатять жителі міста Донецька за період окупності. За 5-10 років вони заплатять ці 400 мільйонів євро, а потім ще заплатять безпосередньо за процес спалювання сміття. Ніхто просто так не подарує Донецьку прекрасний заводик», – сказав Сергій Денисенко.
Між тим, проект заводу швейцарської фірми «Екоенерджі» узгоджений з керівництвом країни. Попри бурхливі протести жителів місцева влада намагається довести необхідність будівництва заводу, говорить начальник головного управління благоустрою Донецької міськради Костянтин Савінов.
«У місті лише два полігони, які працюють з приймання і схову сміття. Один розташований у Петровському районі і його ресурс практично на 75 відсотків вичерпаний. І один у селищі Ларино – він вичерпав свій ресурс на 60 %. Тому перед містом стоїть проблема: або будувати нові полігони, або шукати нові методи утилізації сміття», – каже Костянтин Савінов.
На думку Савінова, сортувати і переробляти сміття варто у Донецьку, в обласному центрі немає місця для нових полігонів.
Сортування сміття в Україні – все ще мрія
Один із шляхів вирішення проблеми відходів в Україні – сміттєпереробні заводи, підтверджують експерти. У різних регіонах України ламають списи навколо економічної та екологічної доцільності будівництва таких заводів. У будь-якому разі таке будівництво – недешеве задоволення, а по-друге, воно не приносить миттєвих прибутків. Сергій Курикін зауважує, що переробку відходів можна здійснювати на підприємствах, які вже діють.
«У нас є склозаводи, які можуть приймати скло. У нас є підприємства, які переробляють макулатуру. У нас є підприємства, які спроможні здійснювати сьогодні переробку таких небезпечних забруднюючих чинників, як використані елементи живлення. Хоча взагалі ця проблема є складнішою, тому що питання не лише у використаних елементах живлення, а взагалі в наявності так званого високотехнологічного сміття, яким на сьогоднішній день ніхто практично не займається. Адже у кожної людини, у кожної сім'ї виникає питання, скажімо, що робити із зіпсованим телевізором або холодильником, який не підлягає ремонту, або куди подіти комп'ютер, який вийшов з ладу. Відповідно, для переробки таких високотехнологічних виробів, які стали сміттям, звичайно, потрібні спеціальні підприємства», – пояснив Сергій Курикін.
І екологи, і чиновники, відповідальні за охорону довкілля вже не один рік намагаються реалізувати в Україні ідею сортування сміття (скло, тара – окремо, харчові відходи – окремо). Таку ідею активно втілюють у Європі, а Україна пасе задніх, констатує екс-міністр охорони довкілля Сергій Курикін. Влада у цьому питанні бездіяльна, а бізнесменів не стимулюють.
«Перешкодою, мені здається, є насамперед пасивність місцевої влади і відсутність стимулюючих законодавчих норм, які б спонукали бізнесменів вкладати в цю справу гроші і, відповідно, одержувати прибуток. Це все можна організувати, але це вимагає поправок до чинного законодавства і, зрозуміло, політичної волі з боку влади. На сьогодні ані того, ані того ми не бачимо. Тому якісь проекти сортування і глибокої переробки відходів, що є життєво-необхідним для України, є екологічно й економічно виправданим, сьогодні здійснюється виключно лише з пілотних ініціатив», – наголосив Сергій Курикін.
Щороку пересічний українець викидає на смітник близько 250 кілограмів побутових відходів. До половини з них становлять харчові відходи. Плюс папір і картон,скло, метали, будівельне сміття тощо.
Із цих 250 кілограмів мінімум 50, якщо не лінуватися, можна відправляти не на смітник, а на пункти прийому вторинної сировини. Якби так учинив кожен українець, кількість твердих побутових відходів скоротиться на 10 мільйонів кубометрів, кажуть екологи. Якщо ці 10 мільйонів ліквідованих кубів завантажити у залізничні вагони, такий «потяг» простягнеться через всю Україну із Заходу на Схід.
04.03.2011
Немає коментарів:
Дописати коментар