У вогонь чи в землю, або Полігон чи сміттєспалювальний завод

Скільки відходів вміщує Деївська гора і як надовго її вистачить, та чи «світить» Кременчуку скористатися досвідом Києва або Відня.
Сьогодні в Україні сортують лише 4% побутових відходів. Решту спалюють або вивозять на сміттєзвалища, які щороку стають усе більш небезпечними для довкілля.
У Кременчуці в середньому 260 тонн сміття щодня потрапляє на полігон твердих побутових відходів (ТПВ) на Деївській горі. І наразі вже 18 га із площі у понад 28 га засипані відходами життєдіяльності людини. Виходить, що завантаженість звалища складає 60%. А що потім? Кременчуцька газета дослідила, як у нашому місті справляються із навалою непотребу та чи переймають досвід такого формату утилізації сміття, як спалення, за прикладом Києва та Відня.
Кременчук: сміттєві пейзажі Деївської гори
  
У нашому місті вже 55 років офіційно діє полігон ТПВ. Із 2009 року, щоб скоротити темпи його завантаження, Кременчуцьке автотранспортне підприємство (КАТП) 1628 працює за «Інноваційною програмою впровадження роздільного збору та сортування твердих побутових відходів на території міста Кременчука». На підприємстві 10 співробітників сортують полімерні відходи та макулатуру. Матеріали пресують у тюки та відправляють на подальшу переробку. А залишки відсортованої вторсировини вивозять на Деївську гору. А якщо там скінчиться місце?
«На даний час стоїть питання щодо подовження терміну експлуатації діючого полігону за рахунок зменшення частки ТПВ за допомоги впровадження сучасних технологій у сфері поводження з твердими побутовими відходами», – відповіли в КАТП 1628 на запит Кременчуцької газети.
А коли Деївське звалище таки завалять під зав'язку, його планують рекультивувати (зробити екологічне та економічне відновлення земель).
Київ: непотріб – у піч, дим – у повітря, тепло – в оселі
У Кременчуці ще понад 11 років тому зі сміття почали відсортовувати вторсировину. А от у Києві пішли набагато далі і набагато раніше: відходи спалюють і перетворюють на тепло.
Журналістка Кременчуцької газети нещодавно на власні очі побачила, як працює єдиний в Україні сміттєспалювальний завод «Енергія». Тут утилізується 25% ТПВ столиці, а 300 багатоповерхівок, розташованих у прилеглому районі, отримують опалення та гарячу воду завдяки енергії від спалення.
Завод почали будувати у 1983 році, а в 1987 запустили в експлуатацію. І ще зовсім донедавна тепло з котлів випускали у повітря. Кожної доби при температурі в 1 тис градусів за Цельсієм тут спалюють 700-800 т ТПВ.
Директор «Енергії» Сергій Крикун розповів, що потужності виробництва обслуговують лише Київ, і завантаження становить 100%. Шлак, який утворюється після спалення, вивозять на полігон. Для прикладу, вАвстрії такі залишки використовують як матеріал для будівництва доріг.
До того ж на котлах «Енергії» є фільтри, здатні затримувати тільки сажу, а от інші шкідливі речовини із димом потрапляють в атмосферу. І лише нещодавно влада Києва почала виділяти кошти на модернізацію системи фільтрування.
Як розповіла уродженка Кременчука Наталія, яка зараз живе неподалік заводу, коли вітер дме в бік її будинку, відчувається нестерпний запах.
«Ті, хто мешкає поближче, постійно жаліються на сморід. Але більшість вже до цього звикла», – говорить дівчина.
Керівництво заводу зізнається, що обладнання зношене і застаріле, але без нього у Києва значно зросли б шанси потонути у смітті.
Відень: мистецький об’єкт і теплоелектростанція
В той час, коли у столиці України борються зі звалищами ціною екології, у Відні сміттєспалювальний завод «Шпіттелау» став справжньою меккою для туристів.
Як розповів нам кременчужанин Едуард, який минулого літа мандрував Австрією, будівля підприємства поєднує геніальність архітектурної та інженерної думок.
«Поруч із ним не відчуваються жодні запахи, а із труб не виходить дим. Залишки після спалення брикетують і пускають на виготовлення дорожнього покриття та якогось різновиду пластику», – ділиться чоловік.
Конструкцію у 1989 році спроектував один із геніальних архітекторів ХХ століття – Фріденсрайх Гундертвассер. Вийшов шедевр – будівля з кольоровими жовтими плямами, нерівними лініями, «живою» мистецькою енергією. Завод «Шпіттелау» на теплову енергію перетворює 265 тис т сміття на рік. Взимку він опалює 60 тис домогосподарств, платіжки за комуналку яких значно нижчі, ніж в інших районах Відня.
Що «світить» Кременчуку?
Ознайомившись із досвідом сміттєспалювальних заводів, ми поцікавилися у КАТП 1628, чи планують на території міста чи району збудувати щось подібне.
Як нам стало відомо, на сьогодні на підприємстві реалізується інвестиційний проект, що увійшов до Плану реалізації Стратегії розвитку Кременчука до 2028 року. Йдеться про проект «Улаштування полігону твердих побутових відходів на Деївській горі: організація екологічного та економічно доцільного поводження з відходами». Якщо його впровадять, на полігоні мають збудувати повноцінний сміттєпереробний комплекс. А це зокрема дозволить зменшити обсяги захоронення відходів, а відтак знизити шкідливий вплив на довкілля. У планах: відкриття нових карт складування відходів із захисним геомембранним покриттям, будівництво споруд зі збору та відведення дощових і талих вод з території полігону, будівництво споруд для збору та утилізації фільтрату та інших, необхідних для поліпшення стану довкілля.
Все – у вогонь
Із відкритих джерел ми дізналися, що київський завод «Енергія» спалює до 300 тис т сміття на рік, а віденський «Шпітелау» – близько 265 т. Скільки часу знадобилося б цим установам, аби знищити відходи, зібрані у Кременчуці за останні три роки, дивіться в інфографіці:
Цікаво знати:
До речі, кількість діоксину, який отримують люди, що живуть поруч із сміттєспалювальними заводами, за все їхнє життя менша, ніж отримає людина, яка тиждень просидить у барі, де курять.
Щороку людство продукує понад 2 млрд т сміття. Це в середньому 200 кг на людину. У країнах активного споживання ця цифра сягає 2 т на рік на людину. Переважно відходи гниють на сміттєзвалищах, забруднюючи океани та руйнуючи екосистеми.
За результатами звіту «Євростату», країни з найменшою кількістю муніципальних відходів на людину – це Румунія (272 кг), Польща (315 кг) і Чеська Республіка (344 кг).
У Німеччині з 2005-го, а у Швейцарії та Австрії з 2008 року взагалі закриті всі сміттєзвалища.

Тетяна Красельникова
Фото Кирило Воронцов

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

МСЗ - помойка на небе (Greenpeace) - відео