На в'їзді на полігон – новозбудована зважу вальна станція. Почала діяти нещодавно: з 1 січня за вивезення сміття львів'яни розраховуються за новою схемою обрахунку та новими тарифами. Звужувальна станція являє собою пару технічних вагів та диспетчерську, в якій встановлено комп'ютер. Також на її даху – відеокамера, яка фіксує кожну машину. Дані про час приїзду авто, вагу сміття, номер машини та назву організації-перевізника автоматично потрапляють в базу даних та архівуються. Усе це працює за звичною схемою: машина зі сміттям заїзжає на вагу, фіксується загальна вага, потім авто вирушає на полігон, висипає сміття, повертається і зважується ще раз. Таким чином в диспетчерській дізнаються чисту вагу вивезеного сміття.
«Ми були змушені відповідно до вимог постанови Кабміну переглянути наші тарифи на вивезення сміття і розділити їх на три категорії споживачів: бюджетні установи, населення та приватні підприємства – це по-перше. По-друге, нова система оплати та зважування сміття дозволяє людям реально, знати скільки сміття вони нагромадили і платити за конкретно вивезене сміття, а не за уявні куби, як було раніше. За нашими підрахунками мешканці будуть платити менше за вивіз сміття», – прокоментував начальник управління житлового господарства Львівської міської ради Юрій Голець, додавши, що водночас вводиться поняття трьох видів сміття: рідкі нечистоти, тверді побутові відходи (ТПВ), велике негабаритне сміття. А це, знову ж таки, різні тарифи.
Журналісти випробували вагову станцію. Автобус, що віз представників ЗМІ, заїхав на ваги. Виявилось, що разом із «Богданом» загальна маса журналістів становила трохи більше як 6 тонн. За словами диспетчера Володимира Максимишина, вдень на полігон заїзжає від 30 до 60 машин. «За 2010 рік на сміттєзвалище вивезли 225 тис. тонн сміття», - повідомив начальник управління комунального господарства Львівської міської ради Віталій Пугач.
Біля вагової та під гуркіт сміттєвозів, що заїжджали на ваги, відбувся брифінг Юрія Гольця та Віталія Пугача. Крім вагової станції, було обговорено багато тем. Зокрема, Юрій Голець розповів про те, що вже незабаром на Грибовицькому сміттєзвалищі може з'явитись завод з переробки сміття: «Є інвестори, які готові вкладати гроші в сортувальний завод. Йдеться про такі інвестиційні програми, коли містові не доведеться взагалі вкладати в це кошти. Це німецькі фірми, дуже потужна канадська фірма та італійська фірма. Вирішити, хто з них буде займатись Грибовицьким сміттєзвалищем, належить міські раді. Думаю, навесні депутати вже будуть розглядати якісь пропозицій щодо інвестиційних програм. На цей час у бюджеті закладені кошти тільки на оновлення рухомого складу ЛКП «Збиранка» та розв'язання соціально-побутових проблем сіл Малехів та Грибовичі. Це те, що відбувається кожного року».
Не залишилось без уваги і озера кислих гудронів, що вже не перший рік турбують львів'ян та мешканців прилеглих до Грибовицького сміттєзвалища сіл, адже, як відомо, насичена важкими металами рідина з токсичних озер потрапляє у питну воду. Юрій Голець прокоментував це питання так: «Я беру постійну участь у нарадах з питань гудронів і маю сказати, що це питання підпорядковане облдержадміністрації. Курирує його заступник губернатора Євген Пастух, і у них є своє баченні і своє рішення цієї проблеми. Річ у тому, що Нафтомаслохімзавод, залишки чиєї діяльності і стали згодом озера кислих гудронів, є в підпорядкуванні облдержадміністрації».
На численні прохання журналістів, а особливо фотографів, журналістський автобус рушив на саме сміттєзвалище. Здавалося, погоду для подорожі на полігон замовили спеціально, бо більш підходящої годі й уявити: мряка, мілкий дощ, сильний туман, а через плюсову температуру сморід сміттєзвалища безжалісно бив в ніс. Коли автобус з великими труднощами подолав дорогу від вагової до полігону, при цьому ледь не загрузнувши у болоті, і двері «Богдана» нарешті відчинились, то не всі ризикнули ступити на землю полігону. Було таке враження, що коричнева грязюка може засмоктати людину і не відпустити. Зі страшним гуркотом полігоном їздили величезні трактори та сміттєвози. Збоку примостились величезні тюки з пластиковими пляшками та якимось лахміттям. Схоже, їх підготували, щоб віддати на вторинну переробку. Ризикуючи, що їх засмокче, полігоном ходило 15-20 чоловік у чорному, які, власне, і перебирали сміття. Обличчя зосереджені, розгрібають щораз нову купу у пошуку потрібних речей… «Подивіться, будь ласка», – зосередив увагу публіки на «людях у чорному» хтось із посадовців, – «перед вами елемент сортувальної станції. Але будьте обережні, бо ці люди можуть подумати, що ви їх конкуренти». Себто, первинне сортування на Львівському сміттєзвалищі вже добре налагоджене, до того ж, на жорсткій ринковій основі. Поряд з людьми сміття перебирають ворони, притлумлені «пахощами» полігону.
На жаль, болото та пекельний сморід не давали змогу вдосталь нагулятись полігоном, тож ми побачили тільки ту частину полігону, куди перевізники тепер вивозять сміття. До речі, загальна площа сміттєзвалища – 38,8 гектарів. Висота спресованого сміття коливається від 4 до 20 метрів. Подекуди на території височіли колодязі. «Це і є колодязі для виводу газів, які утворюються у товщі забороненого сміття. Наразі виводом та спаленням цього газу займається фірма «Гафса», контракт з нею украдений до 2017 року: саме тоді, за прогнозами науковців закінчиться газоутворення на полігоні. Саме завдяки діям «Гафси» ми вже кілька років не бачимо згарищ на сміттєзвалищі», – прокоментував Юрій Голець. Сіра будівля, що стоїть майже на горах сміття, виявилась станцією фірми «Гафса».
Мало хто може позаздрити людям, які постійно працюють на полігоні… І річ навіть не в «пахощах» та багнюці, а у тому наскільки неосяжними є ці 38,8 га. Здається, ця отруєна земля ніколи не закінчиться, а то й незабаром заполонить увесь Львів. На такій думці і закінчилась не вельми приємна, але досить пізнавальна подорож на Грибовицьке сміттєзвалище. «Пахощі», що начебто назавжди в'їлись у волосся, одяг та навіть шкіру, ще довго сортували в голові картинки побаченого.
Анна Вертегел, Гал-інфо.
Немає коментарів:
Дописати коментар