§ TURTLE NEWS: [WASTE] А вони таки перекриють лінію швидкісного трамваю…

У справі столично-залізничного заводу зі спалення сміття виявилося кілька суперечливих моментів.

З одного боку, є привід радіти, адже до громади прислухалися. З іншого - не дуже, бо люди настільки не впевнені в кінцевому результаті, що загрожують перекрити сусідні з депо автомагістралі, у тому числі вулицю Борщагівську, якщо волю громади не буде виконано.


А що влада?
Місцева влада таки визнала волю громадян, про що свідчить офіційна відповідь КМДА на моє звернення щодо незаконної експлуатації небезпечного підприємства. Листом №012-1566 від 14.10.2010 мене повідомлено, що громада прийняла "рішення заборонити експлуатацію підприємства зі спалювання сміття (МПК-400) на території депо ст. Київ-Пасажирський та демонтувати дане підприємство".

Не менш адекватно відреагувала і прокуратура міста, що перейнялася "законністю позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 31.03.2010 про погодження проекту зі встановлення цього обладнання". Як зазначається в листі №07/4-22959-10 від 19.10.2010 на моє ім'я, "в частині наявності ознак корупції і фальсифікацій під час затвердження службовими особами МОЗ України висновку відповідне завдання направлено до МВС України".

Нарешті, МОЗ офіційним листом №05.01-10-Д-1/19/2126 від 13.10.2010 визнало законність моєї вимоги щодо проведення повторної державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Якщо вірити Головному санітарному лікарю п.Риженку, до 5 жовтня вже матиму її результати.


"І щуку кинули у річку..."
В учорашньому номері "Сегодня" оптимістично згадано про те, що відповідно до рішення громади завод припинив роботу. А також із посиланням на начальника Південно-Західної залізниці Олексія Кривопишина повідомлено, що наразі скандальне підприємство проходить перевірку на "шкідливість", від результатів якої залежатиме подальша доля "заводика". Крім цього у невеличкій замітці наведено запевнення представників Інституту гігієни і медичної екології ім.Марзєєва, який проводить експертизу установки, щодо готовності надати її результати в місячний термін.

Наче, все так, як і має бути. Та й замітка називається обнадійливо: "Мусорный завод закрыли"... Втім дещо, як завжди, потребує уточнень.

Перше. Ідеться не про долю заводу, а долю чиновників, що виконували першу державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 31.03.2010. Якщо буде виявлено факти фальсифікації адрес найближчих до заводу помешкань, формулювань нормативних актів та інших очевидних речей, їх притягнуть до відповідальності.

Друге. Долю заводу вже вирішено за підсумками громадських слухань: "закрити і демонтувати" - інші перспективи (незалежно від результатів повторної експертизи) ще раз підтвердять, як у нашій країні "шанують" право і волю громадян. Адже незаконність експлуатації заводу полягає не лише в тому, що проектанти мають фальсифіковані висновки СЕС. А й у тому, що вони не мають решти дозвільних документів. У тому числі, й позитивного висновку громадських слухань, без якого в свою чергу, не може йтися про погодження проекту головою Солом'янської райдержадміністрації та направлення на Державну екологічну експертизу.

Третє. Від повторної санітарно-епідеміологічної експертизи важко чекати об'єктивності - якщо вірити журналістам "Сегодня", її знову виконують "експерти" Інституту гігієни і медичної екології ім.Марзєєва, що вже відзначилися фальсифікованими висновками.

Погодьтеся, у підсумку маємо парадоксальну ситуацію - державну перевірку доручено виконувати установі, котра наразі перевіряється МВС України "в частині наявності ознак корупції і фальсифікацій" результатів попередньої перевірки.


І насамкінець
Щойно отримала чергове звернення від мешканців навколишніх будинків. Вони пишуть, що завод і досі експлуатують - із 1-ї години ночі до 5-ї ранку. Попри рішення громадських слухань і "щиросердні" запевнення місцевої влади ...
Втомлені двомісячною бюрократичною тяганиною люди зізнаються, що вже не вірять в обіцяне владою припинення експлуатації заводу. "Вони чекають на завершення виборів, аби не дратувати народ, а потім завод знову працюватиме цілодобово", - упевнені тамтешні мешканці.
А в приватних розмовах зізнаються, що готові перекрити сусідні з депо автомагістралі, у тому числі вулицю Борщагівську, якщо влада врешті-решт не виконає волю громади.

Леся Оробець, народний депутат від "Єдиного центру", для УП

28.10.2010  

http://kiev.pravda.com.ua/columns/4cc93381044e6/

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Здоровье нации дешевле сожженного мусора?

Экологические организации Беларуси обеспокоены планируемым строительством мусоросжигательных заводов в городах и областных центрах страны. По мнению независимых специалистов из Центра экологических решений и товарищества «Зеленая сеть», эти объекты могут создать угрозу для здоровья людей и значительно ухудшить состояние экологии. 

 

В настоящий момент на территории страны нет ни одного мусоросжигательного завода, но в стратегических планах политики в области окружающей среды Беларуси – широкое строительство объектов по использованию горючей фракции отходов в качестве топлива,   для получения электрической и тепловой энергии. Речь идет о строительстве заводов, на которых происходит сжигание отходов. Так, к 2016 году запланировано строительство объектов в Минске, областных центрах и городах с населением свыше 100 тыс. чел., а к 2025 мусоросжигательные заводы будут построены в более мелких городах, с населением свыше 70 тыс.

 

Специалисты утверждают, что  сжигание мусора – одна из наиболее опасных форм обращения с отходами,– очень рискованное для человеческого здоровья, окружающей среды и государственной  экономики мероприятие.

 

МСЗ признаны самым дорогим способом обращения с отходами – при строительстве современного завода с системой охраны окружающей среды будут затрачены миллионы долларов.  

 

Но самый, пожалуй, большой риск этого предприятия заключен в последствиях для здоровья белорусов, которые принесут МСЗ.

 

«Мусоросжигательные заводы – это основные мировые источники диоксинов - стойких органических загрязнений. Процесс очистки воздушных выбросов от диоксинов практически никогда не бывает 100%-эффективным, и к тому же качественная система очистки от диоксинов стоит миллионы долларов. Кроме того, МСЗ фактически концентрирует токсичность отходов в золе, которая требует последующего захоронения на специальных полигонах, а это еще одна проблема для государства», - говорит Евгений Лобанов, программный директор ЦЭР.

 

Диоксины крайне вредны для человека – они разрушительно влияют на иммунную, репродуктивную и другие системы организма. Результаты проведенных в Великобритании, Швеции, Италии и Японии исследований показывают, что вероятность заболеть раком у детей, рожденных в 5 километровой зоне вокруг МСЗ, повышается в два раза. Совсем недавно в Москве планировалось строительство 6 МСЗ вокруг города, но после оценки всех последствий решение отменили.

 

«Очень печально, что наряду с хорошими предложениями по управлению отходами, которые предлагаются в документе «Основных направлений…», разработчики предлагают строительство большого количества мусоросжигательных заводов, что фактически сведет на нет усилия по минимизации образования отходов, и станет серьезнейшей экологической проблемой для многих городов, - резюмирует Евгений Лобанов.

 

Напомним, что документ «Основные направления политики в области охраны окружающей среды Республики Беларусь на период до 2025 года», который примет статус Указа Президента, разрабатывался БелНИЦ «Экология» совместно с Минприроды. В обсуждениях его принимала участие заинтересованная  общественность, в том числе Центр экологических решений и «Зеленая сеть». Однако  комментарии и замечания специалистов из экологических организаций по вопросу мусоросжигательных заводов не нашли отражения в крайней версии документа.  

 

Римма Ушкевич

пресс-секретарь «Зеленой сети»

+37529 6312385

 

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­

Зеленая сеть – это сообщество экологических организаций, инициатив, экспертов и активистов, которые объединились на принципах добровольности, партнерства и равноправия. Наши ценности соответствуют принципам, сформулированным в Хартии Земли. Сеть работает на основе договора о простом товариществе в соответствии с действующим законодательством.

 

Центр экологических решений – это некоммерческое неправительственное учреждение, созданнное с целью популяризации экологически дружественного образа жизни, принципов устойчивого развития для сохранения жизненных условий для будущих поколений, а также содействия развитию межкультурного диалога и сотрудничеcтва с целью сохранения окружающей среды.

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Утилизация стекла

Мало кто сомневается в том, что основным компонентом твёрдых бытовых отходов в последнее время стал пластик. Но при этом пластик так и не вытеснил стеклянную тару. Тем более, что стекло применяется не только как упаковочный материал.

История производства стекла насчитывает более 5 тыс. лет. Поначалу его использовали только для изготовления посуды и украшений, и лишь в самом начале нашей эры римляне догадались применять его для оконных проёмов. Современный мир можно представить без стеклянной посуды, но его невозможно представить без стеклянных окон. В древние времена стекло было признаком роскоши. Но сейчас оно стало одним из самых распространённых видов отходов.

Этот материал производится посредством плавки таких природных компонентов как кварцит (т.е. песок), карбонат натрия, известняк. Помимо этого в его состав входит небольшое количество вспомогательных компонентов, например, красители. Стекло является одним из самых химически инертных (т.е. неактивных) веществ и превосходит по этому показателю пластик. Вследствие этого стекло остаётся пока наилучшим упаковочным материалом для продуктов питания, напитков, лекарств и химических реагентов.

В то же время у химической инертности стекла есть и обратная сторона медали: оно является одним из наиболее долгоразлагаемых материалов. В отличие от того же пластика, оно не горит, а значит не подвержено и термическому разложению. В экологическом плане химическая инертность стекла обуславливает тот факт, что оно не является токсичным загрязнителем. Но с другой стороны, оно является опасным механическим загрязнителем, поскольку может столетиями оставаться как на поверхности почвы, так и внутри её, не подвергаясь разложению. Одним из самых основных качественных недостатков стекла является хрупкость, она в свою очередь и обуславливает опасность этого материала для человека и крупных животных. На поверхности земли и в почвенном слое стекло является механическим препятствием для корневой системы и вегетативной массы растений, мелких и средних почвенных животных. Каждый из нас прекрасно знает, насколько коварным является битое стекло в водоёмах и прибрежных зонах. Поэтому вопрос своевременной и масштабной утилизации этого материала не теряет актуальности по сей день.

Людям старшего поколения утилизация стекла знакома ещё с советских времён в виде пунктов приёма стеклотары, которые сохранились до сих пор. Однако рыночные отношения внесли свои коррективы в это дело. Раньше разновидностей стеклотары было немного, и практически вся она принималась для непосредственного вторичного использования. В наше время наличие множества оригинальных форм стеклотары для различных торговых марок привело к тому, что значительная часть целых, пригодных к вторичному использованию бутылок всё равно идёт на бой и переплавку.

Если говорить о передовом опыте, то, как и в случае с пластиком и макулатурой, первым этапом утилизации стекла является его сортировка. И не просто отделение стекла от других отходов, а сортировка различных его видов. В странах Евросоюза принято разделять стекло как минимум на три вида по цвету: бесцветное, зелёное и коричневое. Ведь в отсутствие сортировки на дому заводы по утилизации неохотно принимают битое стекло от населения, поскольку им самим приходится этим заниматься. В Германии стеклобой составляет около 30% сырья для изготовления стеклотары, а в Голландии этот показатель ещё выше - 40%. В ряде Европейских стран на стеклянную тару введена наценка или акциз, в результате чего цена бутылки значительно превышает её стоимость, что способствует сбору целой стеклотары и её возврату в торговые точки. Сбор битого стекла входит в характерную для Европы систему обращения с отходами. В этом случае вывоз отходов, в том числе и отсортированного по фракциям стекла, оплачивают сами жители, т.е. они не получают оплаты за сбор и сортировку битого стекла. У нас в стране пока осуществляется лишь платный сбор стеклобоя, хотя очевидно, что пунктов его приёма крайне не хватает - деятельность отечественных заготовителей пока мало повлияла на количество стекла, выброшенного в природную среду.

Очевидно, что утилизация стекла является намного более экологичным процессом, нежели его изготовление. Повторное использование стеклотары, разумеется, является наиболее оптимальным способом утилизации или рециклинга. И снова-таки, благодаря высокой термостойкости, стекло и в этом случае имеет преимущество перед пластиком. Ведь использованную пластиковую тару невозможно, например, продезинфицировать или отмыть при помощи высокотемпературной обработки - она попросту расплавится и потеряет форму. Совсем другое дело стекло. Но поскольку оно бьётся, и касается это не только тары, но и оконного стекла, ламп, кинескопов и т.д., то именно стеклобой превращается в отходы, которые более всего требуют правильного обращения, и процесс утилизации которых наиболее востребован в экологическом плане. У стеклобоя есть ещё одно преимущество - полный цикл переработки. Ведь стекло не теряет своего качества и может быть переработано нескончаемое количество раз, в то время, как каждая последующая переработка пластика и макулатуры снижает качество изделия, и рано или поздно эти многократно переработанные материалы оказываются на свалке или в печи мусоро сжигательного завода. Таким образом, переработка стекла не только предотвращает увеличение количества отходов, но также уменьшает потребность в дополнительных сырье и энергии. Стеклобой имеет более низкий температурный порог при выплавке, чем натуральное сырье, из которого его производят. Это значительно снижает количество затрачиваемой энергии на единицу продукции, а значит и количество вредных выбросов в атмосферу. Подсчитано, что каждая тонна использованного стеклобоя предотвращает выбросы 500 кг углекислого газа.

Стеклобой может применяться не только для создания нового стекла, но и в других сферах деятельности. В последнее время интенсивно развивается переработка стеклобоя для производства пеноматериалов, стекловаты и стекловолокна, которые используются в строительстве. На их основе выполняют теплоизоляцию стен и перекрытий, кровель и трубопроводов. Отделочные стекольные пеноматериалы имеют ряд преимуществ по сравнению с широко применяемым пластиком. Ведь фенольные соединения, входящие в состав последнего, могут быть источниками токсичных выделений в помещении. Стекло же, по причине своей химической инертности, не выделяет никаких токсичных веществ, кроме того, в отличие от того же пластика, пеностекло не горит и является абсолютно пожаробезопасным материалом.

В последнее время использование отходов стекла нашло применение в дорожном строительстве. Учёными из Миссури (США) разработан материал «гласфальшт», в состав которого входит 60% молотого стекла, 5% асфальта, 35% каменной муки и других наполнителей. Этот материал уже опробован при строительстве нескольких автомобильных дорог.


История движется по спирали. Ещё 10-15 лет назад нам навязывалась мода на всё одноразовое. Но история и жизненный опыт показали несостоятельность такого подхода. Экологическая необходимость говорит нам о том, что любые предметы быта необходимо использовать многократно и как можно дольше. Стекло, с его тысячелетней историей, нормально вписывается в этот принцип.

Отзывы на статью можно прислать на  ecologist@ukr.net

Алексей Бурковский

http://www.the-persons.com.ua/news/ekolog/4256


Фото с сайта http://megreen.org.ua
Интересно см.: Что можно сделать из стеклянных бутылок?

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Хробаки проти сміттярки

На Яворівщині планують звести завод, де сміття сортуватимуть на вторсировину, а органічні відходи перероблятимуть на біогумус каліфорнійські хробаки

Через 15 місяців на Яворівщині розпоч не роботу унікальний сміттєпереробний завод, де основну роботу виконуватимуть… каліфорнійські хробаки. Саме таку технологію запропонували монгольські інвестори, які вже кілька років прагнуть почати роботу в районі. Черв'яки перетравлюватимуть непотріб і утворюватимуть речовину, яку використовуватимуть як добриво для ґрунту. Фахівці вважають, що така пожива для землі суттєво покращує урожай і, що не менш важливо, може стати джерелом додаткового прибутку для тих, хто перероблятиме сміття.

Щоправда, у районі уже точаться суперечки з приводу того, де саме буде розміщений новий завод. Із двох потенційних ділянок одна розташована за 300 метрів від Яворова, а друга – за 5 км від нього ж.

– Ми наполягаємо на тому, аби завод розмістили на території технологічного комплексу ДГХП "Сірка", що розташована за 5 км, – відстоює позицію Віталій Домашовець, мер Яворова. – Якщо сміття везтимуть на територію, що неподалік міста, то не уникнути забруднення Яворівського озера, на якому планують облаштувати відпочинкові зони. Будівництво заводу біля озера однозначно зайве…

У райдержадміністрації переконані, що варіант "Сірки" стане остаточним.

– Інвестори схиляються до того, що завод буде розташований на території технологічного комплексу "Сірка". Остаточні крапки розіставлять наприкінці жовтня, саме тоді інвестор з Монголії матиме зустріч із виконавцем робіт у Києві, – пояснює "Пошті" Роман Станко, заступник голови Яворівської райдержадміністрації.

За словами Володимира Губицького, заступника голови Львівської ОДА, технологія дасть змогу переробляти не лише нові відходи, а й дозволить розроб ляти старі сміттєзвалища. Таким чином завод перероблятиме сміття з усієї області. Натомість Роман Станко, пояснює "Пошті", що про такі амбітні плани неразі не йдеться.

– Говорити про розширення меж слід не раніше, ніж через декілька років після роботи у рамках Яворівського району, – пояснює "Пошті" Роман Станко. – Сміття збиратимуть з території не далі, ніж за 35 кілометрів від заводу. Потужність новобудови становитиме 350 тисяч тонн сміття за рік. Така робота забезпечить утилізацію того сміття, яке надходитиме і того, що накопичилося на Яворівщині. До прикладу, за останній рік тільки місто Яворів накопичило 11 120 тонн сміття, відтак про переробку непотребу області говорити не доводиться. Цей проект у районі планували понад 5 років, за цей час вартість будівництва зросла майже вчетверо і нині обійдеться інвесторам у 120 мільйонів євро. Зволікати нікуди, тому сподіваємося, що наступного року завод почне функціонувати…

За словами чиновника, одним із незаперечних плюсів заводу є відсутність негативного впливу на навколишнє середовище, позаяк сміття тут не спалюватимуть. Окрім того, мешканцям району не доведеться сплачувати більшу ціну за вивезення сміття. Щоправда, наразі невідомо, куди відправлятимуть ті матеріали, які не піддаються вторинній переробці. До прикладу, не всі види пластику сьогодні переплавляють, відтак заводу доведеться знайти місце для полігону захоронення чи утилізації окремого сміття.

Проект планували з 2004 року, але з різних причин інвестори відкладали початок робіт. Нині, вважають у районі, найкращий час почати переробку сміття, для якого на території вже бракує сміттярок.

Згідно з озвученими планами чиновників області, за рік-півтора Львівщина матиме два сміттєперобні заводи. Адже на черзі й будівництво заводу, який перероблятиме сміття, що вивозять зі Львова. Наразі за місце на території Грибович змагаються представники італійської та німецької фірм.
Мар'яна Вербовська
http://www.lvivpost.net/content/view/8399/230/

§ TURTLE NEWS: [WASTE] У Сімферополі презентовано лінію для сортування сміття

За повідомленням інформаційного агентства e-crimea, на полігоні твердих побутових відходів у селищі Кам'янка поблизу Сімферополя днями було презентовано лінію для сортування відходів, що належить українсько-словацькому підприємству СИМЭКО.

Лінія для сортування сміття у Сімферополі

За словами заступника директора підприємства "СИМЭКО", Володимира Кокоріна, функціонування сміттєсортувальної лінії скоротить об'єм твердих побутових відходів, що направляються на полігон, на 30-40%.  Вартість проекту складає 15 млн. грн., працюватимуть на лінії 52 людини у 3 зміни.

Лінія для сортування сміття у Сімферополі

Мер міста Сімферополя, Г. Бабенко, повідомив журналістам що крім сортування відходів, які направляються на звалище, планується також утилізувати відходи, які там накопичилися за роки експлуатації, а також розпочати добування полігонного газу для подальшого виробництва електричної та теплової енергії.

За даними керівництва "СИМЭКО", в листопаді, після завершення будівництва даху, сміттєсортувальна лінія розпочне свою роботу.

"СИМЭКО" – українсько-словацьке підприємство, яке в 2008 році отримало в концесію  цілісний майновий комплекс сімферопольського комунального підприємства "Полігон 21″ для будівництва сміттєпереробного комплексу. Засновниками  "СИМЭКО" є фонд комунального майна Сімферопольскої міської ради — 51% та АТ «Liv Elektra» — 49%.

http://ecoclubua.com/2010/10/u-simferopoli-prezentovano-liniyu-dlya-sortuvannya-smittya/

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Румыния предлагает Николаевщине ин...

Проблема утилизации твердых бытовых отходов в Николаевской области стоит очень остро. Особенно остро – в почти полумиллионном областном центре, где вот уже несколько лет власти не могут решить вопрос строительства мусороперерабатывающего завода.

Помощь в этом вопросе предложила румынская компания Mentor Group Holdings.

Сегодня, 15 октября, вице-президент Mentor Group Holdings (Румыния) Станиславом Гроапе в Николаевской облгосадминистрации встретился с губернатором области Николаем Кругловым и предложил инвестиционный проект финансирования и строительства «под ключ» 6 заводов для сортировки и термической переработки твердых бытовых отходов на территории Николаевской области (в городах: Николаеве, Первомайске, Вознесенске и Южноукраинске).

При каждом заводе предусматривается создание департамента по сбору и транспортировке таких отходов. Проектные объемы переработки – 200 тонн в день, каждый завод может обслуживать не менее 50 тысяч человек населения.

Проект является частью экологической программы ECO VERDE, которая предполагает 100%-ное финансирование частных компаний-резидентов области без гарантий органов местной власти, но с предоставлением этим компаниям права концессии земельного участка.

В ближайшее время облгосадминистрация, сообщает пресс-служба Николаевской ОГА, определится с компаниями, которым будет предложено начать переговоры с инвестором.

Виталий ШЛЯПНИКОВ

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Донецьк береться за сміття

У місті започатковують роздільне збирання сміття. Та чи готова «шахтарська столиця» до євростандартів у щоденному побуті?

Як повідомив донецький міський голова Олександр Лук'янченко, до кінця поточного року мерія придбає тисячу нових сміттєвих контейнерів, що дозволить розпочати роздільний збір твердих побутових відходів. Починання стане місцевому бюджету не менше як в 1 млн. гривень, проте, за словами мера, чекати далі не можна: на горизонті Європейський футбольний чемпіонат 2012 року, і неможливо уявити, що місто зустріне закордонних гостей смердючими кучами непотребу майже на кожному подвір'ї.

ЗАВОД-ПРИМАРА

Однак проблеми зі сміттям у Донецьку виходять далеко за межі комунальних дворів. Полігони побутових відходів міста-мільйонника давно переповнені. Хоч таку біду переживають практично всі обласні центри країни, та у «шахтарській столиці» поверх ще накладається важкий екологічний фон: промислові викиди в атмосферу, що складають по кілька тонн шкідливих речовин на рік на кожного городянина, отруєні важкими металами та хімією водоймища, велетенські відвали вугільних та металургійних виробництв.

У передмісті Ларіно, де розташовується останнє з діючих міських сміттєзвалищ, мешканці вже кількаразово перекривали рух на автотрасі, протестуючи проти сморідних кучугурів у себе попід вікнами. Селищні активісти твердять, що в Ларіно стали непридатними до використання всі колодязі, спасу нема від зграй бродячих собак та вороняччя.

Міська влада так-сяк заспокоїла протестувальників, уклавши з приватною фірмою зі Швеції угоду на будівництво сміттєспалювального підприємства. Та тут вийшов неочікуваний «облом» — тепер уже мешканці спального мікрорайону «Текстильник», куди «прив'язали» новобудову, масово подалися до пікетів. Між іншим, за висновком незалежних регіональних природоохоронців, протестанти таки мають рацію. Дарма що, як запевнюють проектувальники, в Швеції їхній сміттєспалювальний завод викидає з труб «щось чистіше за навколишнє повітря» — мешканцю скандинавської країни на думку не спаде, наприклад, сунути до накопичувального сміттєконтейнера рештки пластикової «вагонки», що залишилися після квартирного ремонту. Адже при згорянні такі відходи виділяють діоксин, який жоден промисловий фільтр не затримає. А у нас?..

Зараз завод-невдаху терміново перепроектовують на Пролетарський район Донецька — а це поруч із згадуваним уже Ларіном. Тамтешні «зелені» активісти твердо заявляють міський владі: навіть не сподівайтеся, діла не буде!

ДОКИ «КАПАЄ» ГРАНТ?

Узагалі-то першу спробу побудувати в регіоні підприємство по переробці твердих побутових відходів (ТПВ) було здійснено в Краматорську ще 1999 року. Ініціативу проявила міжнародна організація Тасіs, що, зокрема, опікується екологічними проблемами на теренах колишнього СРСР. Передбачалося, що сучасний завод, зведений у 300-тисячному індустріальному місті, стане приймати на утилізацію сміття не лише від власних міських комунальних служб, але й із прилеглих Слов'янська, Дружківки, Констянтинівки. У разі успіху пілотний проект планувалося поширити ще на 12 індустріальних конгломерацій Донбасу.

Однак від початку престижну новобудову стали переслідувати невдачі. Відповідно до угоди між Тасіs та донецькою владою, закордонні куратори проекту оплачували придбання спецвантажівок, контейнерів для роздільного збору сміття, а також певного обладнання для сортувальної лінії на підприємстві, разом на 420 тис. євро. Решту фінансів передбачалося віднайти в бюджетах області та міст, зацікавлених у зведенні заводу-утилізатора. Неважко здогадатися, що ці останні кошти надходили вкрай неакуратно, внаслідок чого терміни пуску об'єкту неодноразово пересувалися.

Та головне, партнери не знаходили взаєморозуміння на рівні, так би мовити, «сміттєвої» ідеології. Зокрема, куратор програми від Тасіs Бенуа Плеж публічно бідкався, що його сторона, мовляв, ніяк не спроможеться донести до місцевих керівників усю важливість регіонального підходу у вирішенні проблем утилізації антропогенних відходів. «Цей сучасний метод не тільки зменшить вартість екологічних інвестицій для всієї області, але й дозволить отримувати прямі вигоді через механізм відомого Кіотского протоколу, зменшуючи шкідливі викиди в атмосферу», — наполягав Б. Плеж. У свою чергу, регіональні комунальники виражали невдоволення високою, «європейською» вартістю пропонованого Тасіs устаткування: 100 тис. євро за спецавтомобиль, 150 тис. — на придбання сотні контейнерів та упорядження спеціальних майданчиків у житлових мікрорайонах...

Із запізненням у кілька років першу чергу Краматорського заводу по переробці ТПВ було, нарешті, запущено. Вона складалася з естакади для розвантаження сміттєвозів, конвеєра по ручному сортуванню відходів, а також преса, що перетворював остаточні, непридатні до вторинного використання залишки у тверді куби. Останні спочатку передбачалося використовувати як паливні брикети в печах місцевого цементного комбінату, але після бурхливих протестів навколишнього населення сміттєві «кубики» вирішили просто складати на території — до моменту, коли поблизу Краматорська нібито з'явиться сучасний полігон по захороненню відходів.

І на цій стадії, вичерпавши валютні гранти, пілотний для Донбасу проект утилізації ТПВ помітно пригальмував. Насамперед тому, що в регіоні так і не знайшлося промислових фірм, які серйозно зацікавилися б використанням скла, пластмаси, макулатури, що їх «продукувало» експериментальне підприємство. А після кількаразового підвищення цін на бензин околишні міста відмовилися транспортувати сміття до Краматорська, мотивуючи це «непід'ємними» витратами для своїх комунальних служб. Бо, мовляв, населення Донеччини нам самим платить так, як мокре горить, заборгувавши лише 2010 року по відповідній графі квартирної «платіжки» понад 50 млн. грн.

«Моя сім'я в будинку у Франції викладає за евакуацію сміття приблизно 50 євро на рік з людини, — з подивом розмірковує над донецьким феноменом експерт, що консультував Краматорський сміттєзавод, Бенуа Плеж. — У вас же виходить вдесятеро менше, 50—60 гривень. Зрозуміло, рівень життя незрівняний, проте щомісяця набігає ледь на пляшку пива. Хіба то занадто висока ціна, аби побутувати в чистоті та зручності?».

ЗАРИТИСЯ В СМІТТЯ? ВАРІАНТ!

Між тим дослідники Донецького національного технічного університету не поцуралися попорпатися в середньостатистичному донецькому контейнері для сміття, виявивши там безліч цікавого та корисного. Зокрема, як повідомив завідувач кафедрою прикладної екології ДонНТУ професор Михайло Краснянський, до 27% призначеного «на викид» мотлоху складає макулатура, 14,5% пляшки та інше скло, 12% пластмаса, 9,7 — метал. Звичайно, до стаціонарного звалища цінності, придатні до вторинної переробки, майже ніколи не доїжджають — стають здобиччю бомжів, що ретельно розподілили між собою комунальні майданчики для сміттєбаків. Власне, «бригади» напівздичавілих волоцюг й виконують сьогодні в Донецьку функцію роздільного збирання та утилізації сміття. Проте на сучасний, цивілізований метод вирішення проблеми такий варіант вочевидь не тягне.

Та й просте спалення непридатного молоху в світі вже не на часі. Нещодавня планетарна криза примусила звернути увагу на більш економні технології, зокрема отримання з побутових відходів паливного газу та навіть бензину. Якщо Донецьк найближчим майбутнім таки витратиться на сміттєспалювальний завод, «шахтарська столиця» ризикує опинитися серед безнадійних аутсайдерів — і це, як то кажуть, за свої ж власні гроші.

Проте — таке спостереження. Якийсь містичний, майже первісний зв'язок існує в уяві пересічного донеччанина між ницим сміттям та очищувальним вогнем. «З початку року 1400 сміттєвих контейнерів спалили, — скаржиться міський голова О. Лук'янченко. — Це ж скільки мільйонів гривень пішло димом! Бува, спеціально підпалюють, аби гуртом подивитися, як пожежники приїдуть гасити».

У Європі, куди ми нібито продовжуємо крокувати, такі «розваги по-донецьки» навряд чи б зрозуміли.

 Сергій КОРОБЧУК, Донецьк

http://www.day.kiev.ua/311985

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Свалки сотовых телефонов и компьютеров катастрофически растут

В последнем докладе ООН говорится, что, несмотря на все  принимаемые  меры и увещевания к производителям, свалки отработанных  мобильных  телефонов и компьютеров растут как снежный ком. В каждом из   отработавших своё электронных устройств содержится много опасных   токсичных веществ.

И если с этим ничего не делать, экологии  может  быть нанесён непоправимый ущерб. Специальный докладчик ООН по  вопросу о  токсичных отходах Окечукву Ибеану выступил с заявлением о  том, что  процесс утилизации электроники в мире происходит недостаточно  активно.  Особенно это касается выброшенных на свалку мобильных  телефонов и  компьютеров. В каждом из выброшенных электронных устройств  содержится  большое количество не совместимых с жизнью токсинов.

Есть  они также и в телевизорах, и в холодильниках, и в СВЧ-печах, и  других  устройствах. Проблема с компьютерами и мобильниками несколько  сложнее  только потому, что меняют их чаще, чем другие бытовые приборы.  Во  многих странах мира это превратилось в настоящее бедствие, а потому   производители должны активнее заботиться об утилизации своих устаревших   или вышедших из строя устройств, считает Ибеану.

Масштаб проблемы

По  оценкам ООН, ежегодный объём такого лома — 20—50 млн тонн. Это   примерно 5% мирового объёма всех твёрдых городских отходов. И объёмы его   продолжают расти. В Европе количество неперерабатываемых электронных   устройств, попадающих на свалки, увеличивается на 3—5% в год. Экологи   напоминают цифры бизнес-экспертов: только в первом квартале 2010 года в   мире было продано 314,7 млн мобильных телефонов, что на 17% больше, чем   за тот же период в 2009 году. В развитых индустриальных странах срок   службы мобильного телефона составляет меньше двух лет. Что касается   компьютеров, то в 2010 году, говорит ООН, их будет продано в количестве   366,1 млн штук. Это на 19,7% больше, чем было реализовано в 2009 году.   Средний срок работы ПК в развитых государствах — 2—5 лет. Для  сравнения:  в 1997 году этот показатель равнялся шести годам.

Хуже  всего то, что около 75% устаревших и сломанных телевизоров и  мониторов  остаётся лежать у покупателей в кладовках и гаражах. Каждый   компьютерный монитор содержит в среднем около 1,5 кг соединений свинца.   Замедлители сгорания — органические соединения брома — нарушают   гормональный обмен в щитовидной железе. По данным исследований в США,   уровень этих соединений в грудном молоке матерей удваивается раз в пять   лет.

Nokia как-то подсчитала, что только 3% отработанных  телефонов попадает  на вторичную переработку. Ещё 4% попадает на свалку.  Остальной же хлам  остаётся валяться в домах покупателей (44%) или их  друзей и  родственников (15%), которым бэушные устройства подарили.

Всё худшее — бедным

Эксперты  ЮНЕП (Программа ООН по защите окружающей среды) говорят, что  больше  всего мировых отходов электроники попадает в развивающиеся  страны. Так,  в ЮАР и Китае к 2020 году объёмы электронного мусора  вырастут на  200—400% в сравнении с 2007 годом. Индия за этот период  увеличит  количество выделяемого электрохлама в пять раз.

По оценкам  экспертов, около 70% мирового электронного мусора оседает как  раз в  бедных странах. Почему так, догадаться нетрудно. Значительная  часть  хлама попадает сюда в виде бэушной техники, которая попадает сюда в   качестве гуманитарной помощи. Иногда телефоны и другая техника б/у   продаётся даже в магазинах. В Западной Африке это превратилось в   настоящее бедствие, от которого больше всего страдают жители Ганы,   Нигерии и Кот-д'Ивуара. Так, 80% компьютеров, поступающих в Гану, либо   устарели, либо вообще вышли из строя. На этом бизнесе в стране пытаются   заработать даже дети: они разбирают сломанные мониторы, телефоны и   ноутбуки в поисках цветных металлов. Для этого часто жгутся и кабели, в   процессе сжигания которых в воздух попадают свинец, ртуть, кадмий и   другие токсичные вещества. На свалках уровень содержания их в атмосфере   превышает допустимую норму иногда в сотни раз. То, что работает,   попадает на рыночные прилавки. Жёсткий диск здесь можно купить за 5—30   долларов, монитор может стоить и до 50. То, что уже никому не нужно   (пластмасса, малоценные металлы), просто сжигается, от чего сильно   загрязняется местный воздух. О том, как это выглядит, можно посмотреть в  журнале Esquire или на сайте известного фотографа Эндрю Макконнела.

Попытки справиться

Что  может сделать с этой проблемой цивилизованный мир? Пока он пытается   обязать производителей электроники озаботиться проблемами утилизации на   законодательном уровне. Так, в феврале компании, выпускающие батарейки в   странах Европейского союза, обязали в точках продаж иметь устройства   для приёма отработанных батареек.

Впоследствии из этой «корзины»  батареи извлекаются и проходят процесс  «правильной» утилизации, а не  перемещаются в обычное мусорное ведро.  Поставить такие аппараты обязали  всех продавцов батареек, которые в год  продают их в количестве больше  32 кг. Чтобы превысить лимит, достаточно  продавать в день больше 4  пальчиковых батареек. По расчётам экспертов,  новое правило позволит  поднять количество утилизируемых батарей на 45%  через пять лет. Сейчас  статистика удручающая: на перерабатывающие заводы  попадает не более 3%  всех покупаемых батареек. О масштабе проблемы  догадаться нетрудно: в  одной только Великобритании в год продаётся 30  тыс. тонн батареек, 97%  из которых попадает в почву и разлагает её. Тут  важно подчеркнуть, что  правительство ЕС решило, что расходы на доставку  батареек на  мусороперерабатывающие заводы возьмёт на себя: от продавцов  лишь  требуется единожды купить эти аппараты. Поэтому слишком много   возмущения со стороны регуляторы не получили. Зато дополнительные   расходы понесли производители: именно на их плечи упала обязанность   утилизации. Да и для налогоплательщиков новая норма обойдётся в 4 млрд   евро в год. В компании Varta, одном из лидеров этого рынка, говорят, что   заметного эффекта от нововведений не будет: людям в целом всё равно,   что происходит с отработанными батарейками. Как бы то ни было,   активность европейских зелёных образцовая.

Пытаются в развитых  странах обратить внимание бизнесменов и на то, что  переработка отходов —  выгодный бизнес. Например, для производства  мобильных телефонов и  компьютеров используется примерно 3% всего золота и  серебра,  добываемого в мире. Сейчас эти металлы просто выбрасываются, а  ведь  можно было бы и заработать.

А что в России?

Не  так давно сеть салонов сотовой связи «Связной» начала реализацию   проекта по утилизации старой техники. В нескольких московских магазинах   сети компания установила специальные урны для приёма отработавших своё   мобильных телефонов. Их ритейлер обещает передавать компаниям —   переработчикам высокотехнологичных отходов.

В России также  действует программа HP Planet Partners, в рамках которой  пользователей  просят сдавать на утилизацию отработанные картриджи к  принтерам. Но в  целом забота об утилизации высокотехнологичных отходов в  нашей стране  практически не проявляется.

newsland.ru

http://www.internetua.com/svalki-sotovih-telefonov-i-kompuaterov-katastroficseski-rastut

§ TURTLE NEWS: [OTHER] Громада Києва виступила проти сміттєспалювальної установки на території депо ст. «Київ-Пасажирський»

Народний депутат України, Леся Оробець, у своєму ЖЖ повідомляє, що на громадських слуханнях 1 жовтня кияни виступили категорично проти роботи сміттєспалювальної установки на території депо ст. «Київ-Пасажирський».

Громада Києва виступила проти сміттєспалювальної установки на території депо ст. «Київ-Пасажирський». Фото holy-alexius.livejournal.com

Відео голосування:
Громадські слухання проти сміттєзаводу в Києві! from Lesya Orobets on Vimeo.

Леся Оробець відзначає, що лише 26 людей із близько сотні, хто прийшов на громадській слухання за наказом керівництва Укрзалізниці, проголосували за підтрику проекту. Натомість 317 учасників слухань категорично заперечили необхідність подальшої експлуатації підприємства зі спалювання сміття МПК-400 на території ст. “Київ-Пасажирський” та поставили вимогу негайного демонтажу даної установки.

Резолюція громадських слухань:

Громада Києва виступила проти сміттєспалювальної установки на території депо ст. «Київ-Пасажирський»

Фоторепортаж слухань дивіться тут. Читайте також про візит громадськості на об’єкт зі спалювання сміття на станції Київ-Пасажирський.
http://ecoclubua.com/2010/10/no-waste-burning-in-kyiv/

§ TURTLE NEWS: [WASTE] На Львівщині планують збудувати завод, який перероблятиме сміття з усієї області

«У Яворівському районі інвестор із Монголії планує спорудити сучасний сміттєпереробний завод. Нове підприємство унікальне тим, що не спалюватиме відходи. Все сміття після сортування перетворюватимуть на біогумус каліфорнійські хробаки. Ця технологія дасть змогу переробляти не лише нові відходи, а й дозволить розробляти старі сміттєзвалища», – повідомив заступник голови облдержадміністрації Володимир Губицький після зустрічі з представником інвестора.

«Інвестор планує спорудити завод, який буде здатним переробити сміття з усієї області, – розповів заступник голови ОДА. – Загальна вартість проекту, що включає спорудження самого підприємства та закупівлю спецтранспорту, становить близько 120 мільйонів євро».

За його словами, ПП «Арат» уже має земельну ділянку на території технологічного комплексу ДГХП «Сірка». Крім цього, розроблений відповідний проект підприємства. «Богдан Домбровський розповів, що до кінця жовтня мають надійти перші кошти від інвестора», – зазначив Володимир Губицький.

Заступник керівника області запевнив гендиректора ПП «Арат», що облдержадміністрація сприятиме інвестору в реалізації важливого для регіону проекту, повідомили ZAXID.NET в прес-службі Львівської ОДА.

http://www.zaxid.net/newsua/2010/10/2/141506/