Сміттєві контейнери у центрі Львова. Фото: Микола Тис/ZIK
Відомий українець, фізик-теоретик, академік НАНУ, Герой України, депутат Верховної Ради кількох скликань, львів’янин Ігор Юхновський у свій 91 рік допомагає Львову вирішувати проблему сміття. Він, на пропозицію міського голови, очолив робочу групу експертів та науковців, яка вже незабаром має дати свої висновки щодо розташування сміттєпереробного комплексу на території колишнього гірничо-хімічного підприємства «Сірка» у Яворівському районі.
Про попередні напрацювання робочої групи Ігор Рафаїлович розповів у розмові з кореспондентом IA ZIK. Міського голову Львова І.Юхновський не критикує, хоча, звичайно, є за що. Сміттєпереробний завод не вважає панацеєю та переконаний: кожну львівську родину треба привчити сортувати сміття. Зі слів І.Юхновського, робоча група запропонує міській та обласній владі стратегію проводження з відходами, яка допоможе за невеликий час вирішити проблему. Та чи дослухаються чиновники, чи почують?!
«Робити полігон ТПВ на Яворівській «Сірці» – неможливо»
– Пане Ігоре, Ви очолюєте робочу групу, яка має дати висновки щодо можливості розміщення сміттєпереробного комплексу на території Яворівської «Сірки». Наскільки ґрунтовно експерти змогли розібратися у ситуації?
– Ми ще не встигли, як ви кажете, ґрунтовно розібратися. Але стратегію поводження зі сміттям й звільнення Львова від сміття ми вже розробили і повідомили про неї головам міста та області. Вона вимагає додаткового опрацювання і доведення до всього населення. Щоби люди знали, яким чином вони мають брати участь у тому, щоби Львів став чистим містом.
– Який вердикт по запропонованій ділянці?
– Справа у тому, що я ще навіть не був у Яворові. Я мав їхати. Але сьогодні (7 лютого, – ZIK) голова області поїхав до Києва до Прем’єр-міністра, щоб разом із ним розглянути це питання. Коли він повернеться, я поїду туди, щоб подивитися ділянку.
Разом із тим, я та більшість членів комісії вважаємо, що робити там полігон усього сумарного сміття, яке виробляється у Львові, неможливо. Але використання цієї ділянки у певних цілях можливе.
– Маєте на увазі будівництво сміттєпереробного заводу?
– Це дуже популярна тема, про яку всі говорять, думаючи, що сміттєпереробний завод є панацеєю, яка врятує місто від поганого стану. Насправді це не так. Звільнення міста від сміття, у першу чергу, завдання громадян міста Львова.
«Сміття – проблема усіх львів’ян»
– У чому суть запропонованої Вами стратегії?
– Кожна людина створює і буде створювати сміття усе своє життя. Тому за те сміття, яке вивезли на Грибовицьке сміттєзвалище чи ще кудись, відповідає кожна родина Львова. Це не лише проблема голови міста чи області. Це проблема усіх львів’ян. Ми повинні робити так, як це роблять у країнах світу, у Європі – відповідно організувати мешканців Львова до вирішення проблеми сміття.
Сміття ділиться на дві категорії – те, що можна переробляти (вторсировина) і те, що не підлягає подальшій переробці (непотріб). Вторсировина – папір, шкло, ПЕТ-пляшки, метал, дерево, органічні відходи. Непотріб, який поки не вміємо переробляти, становить 20% від усього обсягу сміття. Звалювати відходи в одну купу недоцільно. Немає місця, куди його подіти. Зробити другі Грибовичі ми вже не маємо можливості, і цього ніхто не дозволить.
У першу чергу, у кожному районі міста мають бути створені майданчики, на яких збирається вторсировина. Так є у великих містах Європи. Це можуть бути великі закриті ангари. Збирання вторсировини може бути організоване або індивідуально – люди кластимуть відходи у ящики з певним підписом, або під’їжджатиме машина у певний день за певним типом вторсировини.
Щодо непотребу – він викидається в урни. У місті 1300 майданчиків, де збирається сміття. Туди ви маєте здавати непотріб. Але не так просто. А наприклад, як це зроблено у Швейцарії. Щоби кинути пакет з непотребом у ящик, потрібно купити марку, яка характеризує величину торбинки, яку ви викидаєте. Ця марка коштує дуже дешево – 25-40 коп. Але якщо мешканці будуть купувати ці марки, будуть дивитись, що давати у непотріб, а що у вторсировину. Люди не захочуть витрачати навіть 25 копійок на це, стануть більш обачними.
Цей непотріб іде на подальшу переробку. До такої переробки місто вже у принципі готове. Закуплено величезний дуже потужний прес, який це має збивати, зменшувати майже у десять разів до певних цеглин, які обмотуються. Їх можна складувати у якомусь ангарі. Вони там чекатимуть, поки буде створене підприємство, яке буде їх переробляти. Як виглядатиме підприємство, ми ще зараз не знаємо. Відомо, що є підприємства, які знищують цей непотріб до молекулярної системи. Є певні такі пропозиції від швейцарських фірм.
Усе це вийде дешевше, ніж будувати зараз підприємство, яке просто перероблятиме увесь гамуз сміття. Зараз місто має знайти підприємства, які будуть закуповувати вторсировину на переробку. У Швейцарії 60% продукції виробляється із вторсировини. Це єдиний вихід для Львова.
– Як привчити людей до дисципліни поводження із відходами?
– Ми маємо розвинути величезну пропагандистську роботу – у церквах, школах. Маємо поставити чергових біля кожного із 1300 смітників. Вони мають дивитись, чи люди правильно скидають сміття. Це будуть в основному діти, студенти, старші люди, представники громадських організацій. Треба припильнувати львів’ян, щоб вони робили так, як треба. Це матиме величезне виховне значення. Може усе здається дуже простим і елементарним,але вимагає певної упертості, переконливості.
«Проблема сміття має вирішуватися на території Львова»
– Ділянка на Яворівській «Сірці» раніше були виставлена Львівською ОДА на конкурс для будівництва сміттєпереробного заводу. Чи передана на Вашу робочу групу технічна документація?
– Ні. Я не впевнений, що там щось буде будуватися. Ми вважаємо, що проблема львівського сміття має вирішуватися на території міста Львова. Львів не повинен шукати інших ділянок. Інші ділянки будуть для тих населених пунктів, які мають своє сміття.
Ігор Юхновський. Фото: Юрій Мартинович/ZIK
– Відносно можливості використання ділянки на Яворівській «Сірці» – ваше бачення.
– По-перше, Яворів має своє сміття. Йдеться про непотріб. Вторсировина має бути перероблена.
Непотріб буде спресований, сфасований, обгорнутий. Склад такого непотребу може бути у Львові або певний час на тій ділянці у Яворівському районі. Це може бути в ангарах чи на відкритій місцевості. Коли буде побудований сміттєзнищувальний (не сміттєпереробний чи сміттєспалювальний!) завод – усе це піде на знищення.
– Де цей завод має бути побудований? Питання землі існує.
– Я не знаю. Я декілька разів питав міського голову: «Де ви думаєте побудувати завод?». А він мені відповів: «Я вам не скажу».
– І він нікому про це не каже.
– Але це не дарма. Де б він не сказав, у цьому місці моментально виникають групи абсолютно безвідповідальних людей-крикунів, які почнуть протестувати. У Рясному Львів поставив прес – моментально зібралися люди і заявили: «Не пропустимо машин».
Можна зробити опитування усіх громадян Львова, своєрідний міський референдум щодо сміття. Як він постановить – це має бути законом для усіх львів’ян. Ні один пройдисвіт не має права вискакувати і кричати: «Я вас не впущу». Бо інакше ми нічого не зробимо.
«Політика на смітті – це безсовісно»
– На вашу думку, чи є бажання міської влади по суті вирішити проблему сміття на зразок того, як ви розказуєте. Чи вони хочуть лише знайти тимчасове рішення, щоб далі тягнути час і залишити усе, як є?
– Є абсолютне бажання у міської та обласної влади. Йдеться про час. Навіть те, що я розказав, вимагає часу. Якийсь період місто буде змушене вивозити сміття у такому вигляді, як зараз.
Фактично прес уже закупили. Якщо мешканці не захочуть, щоб він стояв у Рясному, місто буде змушене перенести його в інше місце. А це знову час. Тобто, існують групи абсолютно безвідповідальних людей, які затримуть усю справу.
– Міський голова Садовий заявляє, що проблему сміття у Львові має вирішити держава (надати ділянку, допомогти грішми). У той час урядовці кажуть, що сміття – це проблема місцевої влади. На Вашу думку, львівське сміття – це політична чи господарська проблема?
– І така, і така. Міський голова є керівником досить великої і впливової партії у Парламенті України. На жаль, ці шановні люди стають заручниками міжпартійної боротьби. Це заважає людям, місту. Там, де питання стосується міського населення, сміття – немає ніяких політичних партій, є сміття, яке буде завжди. Проблему цього сміття усі разом мають розв’язати. І на це має бути затрачено якнайменше грошей.
Політичний характер проблеми є. Але цього не має бути. Це безсовісно. Є містечкова політика, політика партій – до чого це все? Це має бути розв’язано.
Ми організуємо служителів церкви, щоб вони говорили людям, як поводитися зі сміттям, вчителів, щоб вони вчили дітей, як ті мають втолковувати своїм батькам, як треба робити.
Стратегія, яка буде запропонована від комісії, має бути втілена всіма громадянами.
– На вашу думку, чому за 10 років міський голова не вирішив проблему поводження зі сміттям?
– Це питання неактуальне. Я не пам’ятаю, що було за 10 років. Але я знаю, що зараз треба зробити.
«Грибовичі – це проблема ДСНС, а не Львова»
– Щодо Грибовицького сміттєзвалища? Чи бачите конкретні кроки у вирішенні проблеми?
– Оце Грибовичі (демонструє карту – ZIK). Стрімкі схили, величезна гора. Що пропонується? Пропонується розсунути цю гору. Зробити схили такі, з яких вже більше не стікатиме вода. Схил має сходити на нуль. Те, що пропонував інститут «Гірхімпром», щоб туди звести додаткове сміття і підперти схил – це робити не потрібно. Навпаки – гора має бути розсунута до такого стану, який безпечний, який можна засипати землею, засіяти травою чи висадити кущі. Це основна ідея, що робити з Грибовицьким сміттєзвалищем.
Щодо гудронних озер Нафтомаслозаводу – проблема зрозуміла. Вони мають досить величезний об’єм і складаються із трьох рівнів. Верхній рівень – вода з дуже малим відсотком сульфатної кислоти (1,5 м). Середній шар – суміш води і різних нафтових сполук (1,3 м). Три метри унизу – гудрони, які є сумішшю густих нафтових сполук і кислоти НСI. На дні – вони твердого характеру. Тобто ці гудрони самі по собі є незвичайною гідроізоляційною системою і не становлять жодної небезпеки для довкілля. Ніби ці гудрони вже продані. Місто має постаратись, щоб власник забрав те, що купив. Утворені озера ємністю 250 тис. куб метрів можуть бути заповнені сміттям чи чимось іншим.
Місту зараз до Грибович, як на мене, має бути байдуже. Важливе сміття у місті. Я вам розповів нашу стратегію. Для її виконання потрібно декілька місяців. На цей час потрібно знайти, куди вивозити сміття. Коли все організується, проблеми зникатимуть.
Грибовичі – це проблема Державної служби з надзвичайних ситуацій. Львів, у першу чергу, має зайнятись своїм власним сміттям.
Розмовляла Наталія Шутка,
IA ZIK http://zik.ua/news/2017/02/08/igor_yuhnovskyy_mozhna_provesty_miskyy_referendum_shchodo_smittya_u_lvovi_1039755
Немає коментарів:
Дописати коментар