§ TURTLE NEWS: [WASTE] ДІОКСИНОВИЙ РАЙ

Альтернативні види палива в Україні можуть перетворитись у токсичний розгул.

Усе більше підприємств України (в тому числі ТКЕ – теплокомуненерго) декларують про своє прагнення перейти на альтернативні види палива. Воно й не дивно, адже значне здорожчання енергоносіїв, зокрема природного газу, який зважаючи на позицію Росії, скоро може виявитися в нашій країні на вагу золота, відчутно б'є по бюджетних кишенях. Щоб зекономити на виробничих потребах, підприємливі голови шукають заміну блакитному паливу.

У свою чергу, екологи ретельно відстежують цей процес. На їхню думку, українська „альтернатива" може перевтілитися в токсичний розгул. Істеричного переполоху наразі немає, однак захисники природи не приховують, що так зване альтернативне паливо може перетворити Україну на діоксиновий рай.

Небезпечна альтернатива

У Європі, та й зрештою в інших куточках світу, „альтернативний" процес відбувається не перший рік. Біогаз, біопаливо, енергія сонця, вітру – ось їхні здобутки: економніші та екологічно чисті. Натомість в Україні під слоганом „альтернативне паливо" розуміють усе, що є альтернативним до газу й головне – горить. Як кажуть – що згорить, то не зігниє.

Нещодавно меблевий комбінат „Стрий", що на Львівщині, офіційно оголосив, що з початком опалювального сезону перейшов на альтернативні джерела палива. Для технологічних процесів почали використовувати тирсу. Щомісяця у котельнях її спалюють понад 1,5 тис. кубометрів. Також спеціалісти комбінату „Стрий" використовують як альтернативне паливо дерев'яні відходи, які завозять зі Сколівського району. Наслідки, мовляв, не забаряться – щомісяця вдається зекономити 12 тис. грн.

Якщо це чиста тирса – то жодних питань. Втім, за словами голови ГО „Бюро екологічних розслідувань" Дмитра Скрильнікова, на таких підприємствах тирса може бути просочена смолами і, відповідно, небезпечними хімічними домішками. „Ми вже були свідками, як на Закарпатті палили тирсу, насичену формальдегідом", – каже він.

До речі, її завезли у кількості більше 3 тис. тонн з тієї ж Угорщини в один час із добре відомим „Преміксом" як „наповнювач для виробництва цегли, що вигоряє". Цю тирсу сплалили всю до крихти. І хто цьому завадив?

До слова, саме на Львівщині інше підприємство – Миколаївський цементний завод – першим стало на альтернативний шлях. Традиційне паливо спершу замінили шинами. Не приховуючи, підприємство провело пробний пуск зі спалювання ПЕТ-пляшок. В цьому контексті йшлося і про інші відходи – пластику, текстилю і тому подібного. Головний біль пов'язаний винятково з постачальниками сировини. Точніше, всі сили скеровані на їхні пошуки. Про все інше, мовляв, подбають фільтри...

Втім, побоювання екологів таки небезпідставні. Перший небезпечний прецедент знову ж таки був від першопроходця – цементного заводу. Саме його Державна екологічна інспекція у Львівській області оштрафувала на майже 70 тис. грн – за „шкідливі викиди". В одну мить на підприємстві через короткочасне відключення електроенергії завмерли електрофільтри. При цьому технологічне обладнання працювало на повну. Скільки всього шкідливого вирвалось на волю – одному Богу відомо.

Усе ніби вирішено: порушник сплатив штраф і продовжив працювати. А як же люди, що живуть у цій окрузі? Цим питанням, схоже, не задається ніхто. Мовляв, порушника покарали, тож панство може продовжувати дихати на повні груди. До речі, зупинку роботи фільтрів еколог-адвокат Дмитро Скрильніков вважає показовою, адже цього разу – перебій в електроенергії, наступного може бути банальна поломка, а за третім разом підприємці задумають зекономити на електроенергії і самостійно відключать фільтри. В нашій країні доволі часто вигідніше сплатити штраф...

Тепло зі сміття

Для чиновників перехід на альтернативне паливо – це взагалі постріл у двох зайців. Для Львова це актуально передусім. Адже містові не дають спокою гори сміття. Перетворити його на сировину для підприємств ТКЕ, які до того ж, щороку з великими труднощами переживають опалювальний сезон, було би вельми доречно.

Цього року влада Львова зробила неабиякий поступ – затвердила нову схему теплопостачання міста. Розробники пропонують збудувати котельні та використовувати наявні ТЕЦ по периметру навколо Львова. Для цього також хочуть реанімувати ТЕЦ-2, розміщену в північній частині міста. Головна сировина для продукування тепла – вугілля і побутові відходи. Так-так, ті ж самі, що не дають спокійно спати мешканцям села Грибовичі, поблизу якого розташоване міське сміттєзвалище.

„Загалом у суспільстві, в тому числі в Україні, склалося уже негативне ставлення до такого процесу, як сміттєспалювання, – зазначив у коментарі INTV адвокат-еколог Дмитро Скрильников. – І як би милозвучно цей процес не називали: „енергокомплекс із переробки ТПВ" чи „розв'язання проблеми комунальної енергетики та санітарної проблеми, пов'язаної зі складанням на міському сміттєзвалищі твердих побутових відходів", все одно – це означає будівництво сміттєспалювального заводу. Владі Львова не вдалося протягнути питання відкрито через відходи, тож вирішили сховати у схему теплопостачання міста. Цікаво, що той же Донецьк з величезними покладами вугілля оголошує про перехід котелень на електроенергію, а натомість Львів заговорив про вугілля. Це при тому, що воно у нас низькокалорійне і відповідно підсобляти йому мають різного роду відходи".

Акценти розставлені цілком правильно: тепло у помешканнях – надто спокусливе для львів'ян, аби запримітити небезпеку. „Головна проблема в тому, що культура поводження з відходами в Україні – критична, – стверджує пан Скрильніков. – Наше сміття не готове до того, щоб його палити, адже в ньому повний хімічний набір, який при спалюванні стає вкрай небезпечним, оскільки переноситься в повітря, яким дихають люди. Хто відокремлює у нас від сміття батарейки, так звані енергозберігаючі лампи, які як відомо містять ртуть, розчинники, лаки, фарби? Зрештою, у нас кожен хлібний виріб у "целофані" продається... Потім усе скидається в одну урну. Власне, процес від сортування і до того моменту, як сміття потрапить у пічку – найзатратніший. Гадаєте в Україні, при слабкому наявному екологічному контролі з боку відповідних служб, хтось приділятиме цьому увагу? Львів просто накриє діоксинами та важкими металами".

Чого чекати?

До речі, одним із найнебезпечніших джерел діоксинів у світі вважають саме заводи, де спалюють сміття. Окрім цього, внаслідок спалювання в повітря підніматимуться важкі метали: ртуть, свинець, кадмій тощо. До небезпеки докладаються і малі підприємства (і такі факти неодноразово мали місце), які при старті фальшують договори про вивіз відходів. Пізніше банально все спалюють у власних котельнях.

А чекати від такої анархії чогось доброго – не варто. Діоксини можуть спричинити захворювання на рак. Ці речовини негативно впливають на роботу ендокринних залоз, і навіть можуть викликати прискорене старіння організму. І найважливіше – одними з перших постраждають діти, які є найбільш уразливими до токсичних забруднювачів. За таких обставин про здорове майбутнє нації говорити не доведеться.

Віктор Павлик. INTV, Львів

http://www.intv-inter.net/news/article/?id=57756119

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Чайка обещает в январе поставить точку в эпопее с мусороперерабатывающим заводом

Как уже отмечалось, сегодня, 29 декабря, журналистам презентовали новую технику на городской свалке и рассказали о деревьях, высаженных по периметру полигона. И все же глядя на тонны сваленного мусора и тысячи кружащих над ним ворон, приходится задаваться еще и другими вопросами: как долго просуществует эта свалка, и как скоро на ее месте будет сооружен многообещанный мусороперерабатывающий завод? 

 

По словам заместителя начальника управления охраны окружающей природной среды Владимира Корчагова, свалка рассчитана на 50 млн. тонн. Работает она с 1972 года. Загружено уже 38 млн. тонн мусора, значит, осталось загрузить 12 млн. тонн. Полигон эксплуатируется по максимуму, так как местами его глубина достигает 15-20 метров. По расчетам г-на Корчагова, свалка сможет обслуживать николаевцев ориентировочно еще три-четыре года.

Если так, то что, как говорится, после?

- Рассматриваются проекты мусороперерабатывающего завода, - говорит г-н Корчагов. - На сегодняшний день уже презентовано девять проектов. Все они по-своему интересны, по-своему хороши. Но есть нюансы, которые хочется более детально изучить. А для этого необходимо время.

Он объяснил, что можно реализовать проект накрытия свалки, при котором происходит забор биогаза и переработка его в электроэнергию, тепло и т.д. Это израильский проект. Американцы предлагают нечто схожее - устанавливают здесь мусороперерабатывающий завод и перерабатывают саму свалку.

Однако просто взять и закрыть полигон, когда будут исчерпаны все его ресурсы, принесет больше вреда, чем пользы, поскольку закрытие полигона будет означать остановку всех работ на нем.

- Если не будет построен мусороперерабатывающий завод, эта территория будет непригодна постоянно. Она будет непригодной ни для чего, - говорит Владимир Корчагов. - Морфологический состав мусора - в основном, полиэтилен, разложение которого занимает более ста лет. Один из вариантов решения проблемы - переработка всей свалки.

Вопрос строительства мусороперерабатывающего завода на территории городского полигона твердых бытовых отходов, как известно, «повис в воздухе». Городской голова Владимир Чайка свое неудовлетворение выразил следующим образом:

- Я так смотрю, мы завязались в этих общественных слушаниях. Все приходят со своими веяниями, чаяниями. Однако никто еще не сказал о том, что этот или этот проект должен устроить город Николаев. Все крутятся, умничают, рассказывают, как жить нужно вокруг этих ТБО. Поэтому после 12-15 января мы примем окончательное решение, проведем окончательные переговоры и получим подтверждение. Только банковское подтверждение будет гарантией того, что мы запустим ту или иную компанию в город Николаев. В противном случае, это все - блеф. И мы это увидели, когда рассматривали все документы. Все как будто бы есть. "А вот дайте нам сейчас право, мы будем искать инвестора". Нам такие компаньоны не нужны.

Вопрос вызывает и другой момент. Если свалка прослужит еще четыре года, то не получится ли так, что свалку придется закрыть, а строительство МПК к этому моменту еще не будет закончено?

Николаевская областная интернет-газета Новости N
адерес статьи: http://novosti-n.mk.ua/news/read/?id=10153

[2008-12-29]
Александр Влащенко

Чи чекає львівські смітники доля неапольських?

Про львівське сміття розмов було аж надто багато, бо де гострі проблеми, там неодмінно буде популізм і демагогія політиків. Яке ж майбутнє львівському сміттю пророкують експерти з твердих відходів і як радять з ним поводитися, ми намагались з’ясувати в екологічних громадських організаціях, у підприємців та влади.

Основних методів поводження з твердими побутовими відходами є декілька: їх можна закопати десь за містом, спалити або використавши як вторинну сировину, зробити з них нові товари. Кожен із варіантів має свої переваги та недоліки. В одних, щоправда, значно менше переваг, в інших — недоліків. Скажімо, вивіз сміття на звалища екологи вважають найбільш застарілим, екологічно небезпечним і марнотратним, адже тут в ями закопують величезну кількість ресурсів, виводячи з обігу величезні площі землі. Також недоліком методу є фільтрати — нечистоти, які зі сміття вимивають дощі, тож вони просочуються в ґрунтові води та отруюють усе навколо. Ще один мінус звалища — метан, який утворюється під час гниття органічної маси і призводить до глобальної зміни клімату. Єдиним плюсом такого методу поводження зі сміттям є його простота та дешевизна. Не потрібно вкладати коштів в складні технології та наймати працівників — досить мати сміття, і землю для розбазарювання, а також не шкодувати мешканців прилеглих територій. Поки що, на жаль, українці користаються власне цим “динозаврівським методом” і вдовольняються його перевагами.

Наступний метод — спалювання сміття. Його перевага — використання енергії, яка виділяється під час горіння відходів, а також збереження величезних земельних площ, що могли б зайняти сміттєзвалища. Однак цей метод має суттєві недоліки. Під час горіння в повітря потрапляє величезна кількість шкідливих речовин, які необхідно вловлювати дорогими фільтрами. Однак навіть найдорожчі фільтри, які може собі дозволити такий завод не зможуть вловити 100% сполук-забрудників, тому уникнути забруднення повітря неможливо. Особливо за­грозливим такий метод є в країні, де результати будь-яких перевірок екологічних служб купити дешевше, аніж забезпечити належну очистку викидів. До поширених методів (щоправда, не в Україні) зараховують також сортування сміття, та його наступну переробку. Про широку популярність цього методу свідчать кольорові бачки призначені для різних видів сміття, що їх можна побачити вже за найближчими кордонами. Адже на Заході вже давно зрозуміли, що найбільш екологічно чистим та економічно вигідним є повторне використання відходів: скло переплавляти на скляні вироби, з пластмаси робити “синтетичну деревину”, метали переробляти на різноманітні деталі. Переробляючи сміття, можна незле заробити — понад 70% речовин придатні до повторного використання, стверджують екологи, отже, 70% сміття можна продавати (!).

Керівник “Бюро екологічних розслідувань”, адвокат Дмитро Скрильніков:

— Біль­шість цивілізованих країн схиляються до нетермічних способів переробки відходів, хоча і не можуть повністю відмовитися від його спалення. В “екологічно просунутих” країнах намагаються переробити якомога більшу частину сміття, бо під час спалювання утворюється ціла низка отруйних речовин, серед них, зокрема, діоксин. А сортувати та переробляти відходи — досить прибутковий бізнес, адже тут фірма отримує гроші не тільки за вивіз сміття, але і може продавати посортовані відходи як сировину. Крім того, Україна до спалювання сміття просто не готова, бо в нас воно на порядок небезпечніше, ніж в Європейському Союзі — у нас туди потрапляє багато небезпечних відходів, до прикладу, ртуть, кадмій, люмінесцентні лампи. Ті, хто був в Європі знають — для збору, наприклад, батарейок там стоять окремі контейнери. Здавалося би, чим є одна батарейка. Однак в батарейках і акумуляторах містяться високотоксичні речовини. Якщо таке сміття підпалити — в процесі горіння утворюються небезпечні сполуки, що потрапляють згодом у наш організм.

До того ж, аби порівняно безпечно спалювати побутові відходи — потрібні хороші фільтри та жорсткий контроль за дотриманням технології. А про який контроль можна говорити, якщо один аналіз на вміст в повітрі діоксину коштує тисячу доларів, а наші співвітчизники на деяких підприємствах додумуються до того, що наніч взагалі вимикають електрофільтри, аби економити електро­енергію (!). Тому в наших умовах оптимальним є сортування відходів. Відсортувати можна від 30 до 70 відсотків сміття. Але для цього має бути система.

Населення вже готове сортувати відходи. Однак для цього мають бути політичні рішення. Крім того, мусить бути система збору небезпечних компонентів, бо населенню просто нікуди викинути ту ж таки батарейку чи розбитий термометр, лаки, фарби тощо. Однак не всі радо погоджуються на такий метод поводження з відходами, бо якщо почати сортувати і переробляти сміття — почнуть вилазити токсичні відходи (ті ж таки батарейки). А за їх утилізацію треба буде платити гроші. Тому багато спритників кажуть — краще все те спалити, і його не буде видно. Звалища багато кому вигідні з подібних причин — там можна викопати ямку і закопати все що завгодно. Крім того, у Львові питання відходів не вирішується через конкуренцію між певними інвесторами та групами політиків, що лобіюють їх інтереси. Бо насправді багато фірм зацікавлені в тому, аби саме їх та їхні технології (не завжди найкращі) допустили до роботи з відходами.

Директор ТзОВ “Еко-Львів Сервіс” Олег Гайовишин:
— Спалювання сміття, на мою думку, є вчорашнім днем, і лобіювати такі методи можуть хіба що ті, кому вигідно, наприклад, продати комусь свій застарілий сміттєспалювальний завод — так іноді роблять європейські підприємства. Окремим людям це може і вигідно, але аж ніяк не пересічному українцю.

Зараз спалювати сміття Україна просто не може собі дозволити. Бо для того, аби “екологічно безпечно” палити тверді побутові відходи, потрібні величезні кошти, тобто розмір плати за утилізацію сміття довелося б збільшити в 20 — 30 разів. Палити ж без дотримання норм — злочин. На жаль, наші мешканці не настільки свідомі, аби не викинути в сміття розбитий ртутний термометр чи люмінесцентну лампу — тож можна уявити, яке повітря виходитиме з труб сміттєспалювального заводу, і чим нам доведеться дихати.

Нам не потрібні сміттєспалювальні заводи, які зараз демонтують в Європі та намагаються продати їх країнам третього світу. Оптимальний варіант — сортувати. Ми провели експеримент із сортування ще в 1998 році, і вже тоді 30% населення сортували (!). Ми тоді зверталися за підтримкою до влади — однак нікому це не було цікаво. Нині вже сортують сміття окремі райони Києва, Харкова та Полтави... ми могли б бути першими в Україні з такою ініціативою, та шкода — нам нічим похвалитися.

Аби вирішити проблеми сміття, треба аби спільно працювали бізнес, влада і громада. На жаль, із тих трьох китів, на які все має опиратись, один пішов під воду — це влада. А громада в нас надто інертна. Заборгованість перед перевізниками побутових відходів зросла за останній рік втричі. Місто заборгувало нам 700 тис. грн — це однозначно з тим, що ми три місяці працюємо для громади Львова безкоштовно. Ми разом з іншими перевізниками намагалися зустрітись з міськими чиновниками, зокрема з паном Бабаком, аби обговорити ситуацію, що склалась і разом шукати вирішення проблеми, однак вперше за 13 років ми просто поцілували клямку в міськраді, так ні з ким і не зустрівшись. Було прикро, адже це та влада, яка декларувала наміри тісно співпрацювати з бізнесом. Натомість вона просто самоусунулася від проблеми розрахунків за надані послуги. Це нонсенс — коли мешканці за комунальні послуги платять 90 — 100%, а борги влади перед перевізниками твердих побутових відходів ростуть.

Однак не всі вірять у “європейськість”, цивілізованість і спроможність львів’ян розрізнити пластик, скло та папір. Ідею сортування відходів у Львові голова громадського об’єднання „Екофорум „Львів” Мирон Колодко вважає фантастикою:

— При нашому безкультур’ї це — неможливо. В Німеччині, де люди мають високу культуру, витратили величезні кошти та багато часу на проведення рекламних кампаній, аби навчити людей сортувати. В Росії проводили схожі експерименти, але вони були невдалими, а український і російський народ схожі. Тому сортування сміття в нас — безнадійний варіант. Треба спалювати. Що ж до потенційної небезпеки, яку несе такий завод у наших умовах, то тут треба міняти владу — бо вона самі знаєте яка. Якщо влада буде така, як зараз, то ті, хто матиме заводи, будуть купувати владу і робитимуть все, що їм заманеться.

Водночас питання, чи зможуть львів’яни, які, за прогнозами пана Мирона, не здатні розділити пластик, скло, папір та органіку по різних контейнерах, обрати собі добру владу, що поведе їх до світлого екологічно безпечного майбутнього, залишається нез’ясованим.

P.S. Ще півроку тому, коли рекламувати “супер сучасні сміттєспалювальні заводи” було вигі­дно, коментарі львів­ської влади часто виринали в пресі. Нині ж влада затихла і відповідати на запитання не береться — журналіст “Ратуші” понад тиждень намагався через прес-службу Львівської міської ради зв’язатись з директором департаменту житлового господарства та інфраструктури паном Бабаком, чи з кимось із компетентних у цій сфері осіб, однак, ніхто з чиновників звітувати через пресу перед львів’янами не поспішив...

До теми

На сміттєзвалищах інтенсивно розвиваються мікроорганізми — збудники гепатиту, туберкульозу, дизентерії, аскаридозу, респіраторних, алергічних, шкірних та інших хвороб. Тут множаться стійкі до хімікалій таргани, мухи та пацюки. Дощі, які випадають на сміття, вимивають з нього важкі метали, пестициди, нітрати, нафтопродукти та інші хімікалії — ці нечистоти розчинені в воді потрапляють у підземні води, а далі — в криниці та річки, або в ґрунти, де випасають корів, вирощують овочі та пшеницю. Таким чином, бруд, вивезений із наших домівок, повертається до нас на стіл із брудною водою та продуктами з високим вмістом важких металів.

Бездомних тварин стане вдвічі менше, якщо обладнати міські смітники кришками, адже тварини втратять доступ до харчів — засвідчив експеримент, який провели в Молдові.

Заборона в Китаї на виробництво, продаж і використання пластмасових пакетів і мішків завтовшки менше 0,025 мм набирає чинності 1 червня 2008 року. Також тут запроваджують обов’язкову оплату за використання пластикових пакетів для упаковки товарів у магазинах. Про це йдеться у повідомленні Канцелярії Держради КНР, повідомляють на сайті Укрінформ. До таких дій влада Китаю вдалась, аби заохотити громадян повернутися до використання полотняних сумок і харчових кошиків, адже використання пластикових пакетів набуло загрозливих для навколишнього середовища масштабів. Шляхом Китаю має намір піти і Австралія, що планує запровадити схожий закон.

Зменшувати об’єми відходів, спресовуючи пластикові упаковки і пляшки та розкладаючи картонні коробки, радять екологи та фірми, що займаються вивозом сміття. Адже розмір оплати за вивіз сміття встановлюють, зважаючи на об’єм. Через порожні пляшки та коробки, що займають багато місця, контейнери швидко переповнюються, машини-перевізники сміття змушені вивозити його частіше, тому піднімають плату, отже, нам доводиться платити більше за вивезене ними повітря.

Цитата: „Щорічно населення планети викидає в атмосферу понад 150 млрд тонн рідких, твердих і газоподібних відходів. До них щорічно додається щонайменше 5 млрд тонн людських екскрементів, з переробкою яких не дають собі ради ані існуючі очисні споруди, ані природні системи” ( І. Алексєєнко, Л. Кайсєвіч „Остання цивілізація”) Наталія ГОРБАНЬ
Ратуша, 24.01.2008

В Одессе начались мусорные войны

В Одессе начались мусорные войны

Первая попытка Эдуарда Гурвица "ударить мусором" по своему политическому конкуренту Игорю Маркову провалилась. На минувшей неделе наконец стало ясно, как Одесская мэрия видит решение мусорной проблемы в городе. Доселе журналистам приходилось довольствоваться отрывочными комментариями чиновников, да невнятными пресс-релизами, из которых ровным счетом ничего не следовало. Более того, каждое новое сообщение вносило все больше путаницы в общую картину. Первоначально утверждалось, что отходы в Одессе следует перерабатывать. Дескать, городская свалка в Дальницких карьерах (Овидиопольский район) вот-вот исчерпает свой ресурс, и очень скоро мусор просто некуда будет вывозить. В год горожане "производят" 2,2 млн. м3, или 5,5 млн. т мусора, таким образом, вероятность превращения Одессы в одну большую свалку очень и очень высока.

Мэрия запутала следы

Разработчики проекта генплана развития города предложили построить два мусороперерабатывающих завода. Один из них должен располагаться в районе Кулиндоровского промышленного узла, а второй - в Дальницких карьерах. Оба предприятия, как утверждают эксперты, могли бы обрабатывать до половины всех твердых бытовых отходов Одессы. Но проект повис в воздухе, а осенью 2008 года мэрия огорошила общественность: оказывается, о возведении перерабатывающего предприятия речь уже не идет. Муниципальное управление информации сообщило, что на Думской пришли к выводу о неэффективности этого метода и теперь вынашивают планы строительства сжигающего предприятия. Была создана специальная комиссия, которую возглавил вице-мэр Николай Тельвак, - ее выводы предполагалось обнародовать 15 ноября. Понятное дело, новая инициатива муниципалитета не могла оставить равнодушными защитников природы. Они выразили свой протест против строительства мусоросжигательного завода. По словам руководителя Южноукраинского экологического союза Валерия Осипова, существующиe и прeдлагаeмыe к использованию мусоросжигательные установки при работe образуют вторичныe чрeзвычайно токсичныe отходы (полихлорированныe дибeнзодиоксины, фураны и бифeнилы), выдeляeмыe вмeстe с тяжeлыми мeталлами в окружающую срeду с дымовыми газами, сточными водами и шлаком. "Это крайне вредная технология, в Одессе использовать такую нельзя", - сказал эксперт.

Некоторые экологи пошли дальше и прямо обвинили мэрию в лоббировании частных интересов. Ведь, как признались сами чиновники, комиссия Тельвака рассматривала не только саму возможность строительства завода, но и конкретное предложение, поступившее от некой австрийской компании. Если учесть, что работы обойдутся инвестору в круглую сумму - источники называют цифру в 100 млн. евро, - очевидно, ему придется отдать на какое-то время право сбора мусора в городе. Монопольное право - иначе расходы не окупить. А это означает в свою очередь, что муниципалитет готовился пойти на конфликт с другими игроками этого рынка, компанией "РАФ+" и ООО "Союз", за которыми стоят влиятельные политические силы ("Союз", например, принадлежит лидеру партии "Родина" Игорю Маркову). Не исключено, что последние и стали инициаторами "антимусоросжигательной" кампании. Как бы то ни было, 15 ноября выводы комиссии обнародованы не были. Власти признались, что предполагаемый инвестор (позже выяснилось, что это австрийская компания Raiffeisen Investments) из-за финансового кризиса снял свое предложение. "Мы будем вынуждены объявить конкурс и найти инвестора через него", - заявил Тельвак.

Но на этом сенсации не закончились. 25 ноября на заседании исполкома горсовета мэр Эдуард Гурвиц заявил журналистам, что на конкурсе отберут инвестора для строительства перерабатывающего завода. То, что это не оговорка, подтвердила замначальника горуправления экологической безопасности Валентина Дацюк. "На данный момент городские власти считают целесообразным построить мусороперерабатывающий, а не мусоросжигательный завод, как планировалось ранее", - отметила она, запутав всех окончательно. Картина прояснилась только в минувшую пятницу, 29-го ноября. Выступая после ежегодного отчета мэра перед громадой, Николай Тельвак сообщил, что… завода будет два. Мусоросжигательный (инвестора определят на конкурсе) и перерабатывающий - на базе свалки в Дальницких карьерах.
Выяснилось также, что последнее строительство будет финансировать фирма "Союз" - очевидно, ее владелец договорился с мэрией, - а обойдется оно в 82–85 млн. грн. Директор "Союза" Юрий Кривенко рассказал, что проект будет реализовываться в два этапа. "Сначала мы построим одну линию на 100 тыс. т отходов, потом еще одну", - сказал он. В идеальном варианте завод будет перерабатывать третью часть всего одесского мусора - ту, что можно отсортировать прямо на свалке (пластик, металл, стекло). Остальное - только при введении раздельного сбора отходов непосредственно на месте, что, как показывает практика, в наших условиях реализовать почти невозможно.

Экология, политика и бизнес

В принципе, все логично: дополнить перерабатывающее предприятие сжигающим, которое будет утилизировать неотсортированный мусор. Но, если все так просто, зачем был нужен этот сыр-бор? Отчего было не рассказать о плане решения мусорной проблемы откровенно: дескать, так и так, совсем не сжигать не получится, потому что 100%-ная переработка невозможна в принципе? Откуда все эти противоречивые заявления? Источники в мэрии утверждают, что метания муниципалитета обусловлены борьбой, развернувшейся в Одессе за рынок вывоза и утилизации отходов. Якобы, первоначально предложение "Raiffeisen" перекрывало все возможные негативные последствия конфликта с "Союзом" и его владельцем оппозиционным депутатом горсовета Марковым. Позже, когда австрийцы отказались от своих намерений - как-никак кризис, - мэрия пошла на попятную.
Впору вздохнуть с облегчением, если бы не несколько обстоятельств. Накануне этих событий исполком утвердил тарифы на вывоз мусора для жителей многоквартирных домов. Раньше эта услуга была платной только для частного сектора, остальное дотировал город - 34 млн. грн. в год. Теперь же раскошеливаться придется всем. Расценки - 6,5 грн. с человека в месяц. В мусоровывозящих компаниях опасаются, что при нынешнем уровне оплаты коммунальных услуг - 40% после последнего подорожания, - их бизнес станет убыточным, что может сорвать в том числе реализацию инвестиционных программ.
Олег КОНСТАНТИНОВ (Комментарии, № 49, 5-11декабря 2008)

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Сміттєспалювальний завод для Львова не альтернатива?

Сміттєспалювальний завод для Львова не альтернатива?

 

Дивовижно, але за стільки років обіцянок, Львів все ще не має концепції поводження з твердими побутовими відходами.

Розмов на тему відходів точилось чимало, чимало було і обіцянок, приміром, грибовичанам обіцяли, що от-от Львів припинить вивозити сміття на сміттєзвалище на території їх сільської ради, львів'янам обіцяли, що Львів піде цивілізованим шляхом і от-от запровадять систему роздільного сміттєзбирання, як це вже зробили в декотрих містах і містечках України.... Але де там. Минають роки обіцянок, а концепції як не було так і нема.

Спочатку львівська влада наполягала на побудові сміттєспалювального заводу. Разом з тим, екологи стверджують: сміттєспалювальний завод в наших умовах всього на всього перенесе всі шкідливі токсичні речовини зі смітників в атмосферне повітря. Адже, збудувати „порядний" завод для спалювання сміття не так вже і просто. По-перше – необхідна чимала сума. Один завод для спалювання сміття, який нині зводять в Польщі – обходиться полякам не менше як в 150 млн. євро (до слова, такі заводи будують тільки для допалювання решток сміття які не вдалось посортувати, основну ж частину побутових відходів віддають на переробку).  В нас, ясна річ, на спалювання сміття ніхто таких коштів не знайде. А якби такий завод і побудували, то тариф на вивезення сміття був би настільки великим, що мало хто з Львів'ян міг би це собі дозволити. Тому, на думку експертів, найбільше що нам світить – застарілий, екологічно небезпечний завод, який відпрацював свої літа в Європі.

По-друге, для того, аби „дозволити собі" спалювати сміття – треба неабияк попрацювати, аби довести його до безпечної якості. В країнах Євросоюзу існує чітка система збору небезпечних і токсичних речовин, які використовуються у побуті. Приміром, батарейки, що містять важкі метали збирають окремо, а розбитий ртутний термометр в жодному випадку не може потрапити до смітника – існують спеціальні пункти збору такого сміття. У Львові наразі ( як і по свій Україні) про пункти збору використаних батарейок ніхто не чув, а коли зателефонувати до „компетентних служб" СЕС та МНС, аби запитати поради, що ж робити з розбитим ртутним термометром, дуже ймовірно вам порадять „зібрати всю ртуть в кульочок і викинути на сміття". Якщо спалити таке токсичне місиво – ртуть нікуди не зникне. Вона потрапить в трубу, а згодом осяде на полях довкола міста, де вирощують хліб та овочі.

Свого часу, після невдалої спроби побудувати сміттєспалювальний завод і нашому місті влада відмовилась від цієї ідеї. Ще навесні цього року директор департаменту житлового господарства та інфраструктури заявив: сміттєспалювальний завод для Львова не альтернатива. Найпрогресивніший і найвигідніший метод, яким піде наше місто – сортування та вторинна переробка сміття. Нині відповідні структури розробляють концепцію.

Не минуло і пів року після таких прогресивних та свідомих заяв, як у Львові з'явилась... ні, не концепція поводження з твердими побутовими відходами, а схема теплопостачання міста Львова, за яку проголосували депутати. Згідно схеми, яку затвердили майже непомітно для преси і громади, передбачили побудову сміттєспалювального заводу, і не десь на околицях, а на території міста(!) аби теплом від спалювання сміття начебто нагріти львів'ян. 

Чи буде у Львові завод для спалювання сміття, а чи горожани врешті почнуть сортувати свої відходи - залежить не тільки від влади, але і від волі львів'ян.  

 

http://eko.portal.lviv.ua/miseries/2008/12/11/092444.html

§ TURTLE NEWS: [WASTE] В Николаеве рассмотрели шестой проект по сортировке и переработке бытовых отходов

В Николаеве рассмотрели шестой проект по сортировке и переработке бытовых отходов

Вчера, 12 декабря, в малом зале горисполкома состоялась шестая презентация мусороперерабатывающего комплекса для г. Николаева. 

В этот раз на суд общественности был вынесен проект компании «GT Enerdgy» по сортировке и переработке бытовых отходов. Представителем данного проекта выступил Майкл Алоян. 

- Мы уже прошли пять проектов, сейчас шестой, а еще вскоре нам предстоит рассмотреть и седьмой, – рассказал Владимир Чайка. – Этот процесс затягивается, но на то есть свои причины, такие, как экономический кризис. Не давали нам в кредит деньги, были проблемы с землей, политические передряги и многое другое. Но все же у нас есть программа «Чистый город». Специально для нее и от нее мы будем отталкивается при постройке завода. 

Как отметил мэр Николаева Владимир Чайка, уже восьмой год он занимается поиском подходящей программы для мусороперерабатывающего завода. Но все неудачно. 

- Эта программа по строительству завода разработана в Америке и работает уже более 30 лет, – сообщил представитель компании Майкл Алоян. – Но кроме строительства завода у нас разработано много социальных проектов по работе с населением. Мы хотим работать с жителями городов и объяснять им так, чтобы они поняли, как важна экология. 

Закончив свою на первый взгляд убедительную речь, представитель перешел к видеоролику, который продемонстрировали присутствующим. 

На мини-фильме можно было увидеть, как на заводе большого размера работают люди, тщательно перебирая мусор, который идет по конвейеру. Для каждого типа мусора существует свой отдел по его сортировке и переработке. Тот мусор, который можно измельчить, отправляют на переработку и в последствии продают в качестве…удобрения!

Что касается таких предметов, как шины от автомобилей, то они также мелко перерабатываются и могут в последствии послужить покрытием на игровых площадках и т.д.

Но самое удивительное было в лозунге у фирмы: «Сортировка – уменьшение отходов – вторичное использование».

Как в последствии выяснилось, главная цель проекта том, чтобы из 200 тыс. тонн отходов – 50% были ферментноспособными, т.е. способными к брожению. И к ним написана следующая схема: - выборочный сбор у источника отходов, еженедельный сбор отходов, сортировка полного объема отходов, переработка сортированных отходов и захоронение отходов, не подлежащих переработке. 

Но в зале последовали возмущения в виде лозунгов: «А куда будет деваться «пахучий мусор», про это ничего не сказано». «Первые 100 тыс. тонн мусора полезные отходы, а куда денутся вторые 100 тыс. тонн мусора?»

Но, как отметил представитель компании, Майкл Алоян, то отходы после сортировки и переработки должны быть захоронены на существующих полигонах. И по их оценкам, они будут составлять приблизительно 15% необработанных отходов. 

Что касается земельного участка, то Владимир Дмитриевич и на этот вопрос нашел ответ: «На существующем в городе полигоне ТБО, в районе "Промзона-2" или перегон в Октябрьское». 

- От города нам нужен только мусор, – подчеркнул Майкл Алоян, - деньги на строительство у нас есть и эти деньги не ваши, а наши, от нашей фирмы. 

Стоимость же такого проекта составляет - сортировочного комплекса - $2-3 млн., а комплекса по переработке - $10-25 млн. Занимаемая площадь мусороперерабатывающего комплекса – 6 га. 

Со своей стороны, Владимир Чайка добавил, что времени на рассмотрение проектов почти не осталось. После 16 января будет окончательно принято решение, и город наконец-то узнает, какая программа по строительству завода выиграла. 
 

Николаевская областная интернет-газета Новости N
адерес статьи: http://novosti-n.mk.ua/news/read/?id=9803

[2008-12-13 12:40:29]
Настя Голуб

Фильм "История вещей" отмечает свой первый год со дня выпуска.

Фильм "История вещей" отмечает свой первый год со дня выпуска запуском международного сайта: www.storyofstuff.com/international

Этот фильм был создан Анни Леонард, одной из основательниц и первым со-координатором GAIA.

Запущенный 4 декабря 2007 года, сайт фильма "История вещей" (The Story of Stuff) был посещен более чем 4,8 миллионами людей из 228 стран и территорий мира. Все эти люди посмотрели фильм "История вещей", который также демонстрировался на тысячах школьных уроках, на конференциях, на встречах, телевидении, в церквях, синагогах и многих других местах. Фильм получил феноменальный отклик со всего мира, и содействовал появлению других фильмов, исследовательских проектов, песен, театральных представлений, и что особенно важно, усиленную общественную дискуссию об альтернативах существующей мэйнстримовой экономике и культуре, основанной на токсинах и потреблении.

В ответ на буквально тысячи просьб о переводе фильма на другие языки, проект "История вещей" и Free Range Studios совместно с друзьями по всему миру осуществили перевод фильма на многие языки. Компания Ply Media предоставила возможность добавить версии с суб-титрами на международный раздел сайта, позволив тем самым резко увеличить потенциальную аудиторию фильма. В международном разделе в настоящий момент представлен фильм на 11 языках. Дополнительные языки в виде суб-титров или дублирования появятся в международном разделе в 2009 году.

На настоящий момент версии с суб-титрами доступны на следующих языках: арабский, голландский, английский, французский, немецкий, иврит, португальский, русский, испанский, тайваньский и тайский.

Чтобы просмотреть фильм "История вещей" с русскими субтитрами, зайдите по адресу: www.storyofstuff.com/international и выберите Russian.

Ожидается, что полностью дублированная на русский язык официальная версия фильма появится в конце декабря 2008 года или в январе 2009 года.

Дополнительная информация:
Общие вопросы, связанные с фильмом или интервью: Annie Leonard и Nathan Embertson, storyofstuff@gmail.com, тел: +1-510-883-1055

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Кризис добрался до американского мусора

Кризис добрался до американского мусора

Составление бюджета для компаний по переработке мусора в последнее время становится малоприятным занятием. Некоторые из них уже вынуждены уменьшать нормы по переработке картона, алюминиевых канистр или пластиковых бутылок.

С такой проблемой столкнулись в крупнейшем центре по переработке Западной Виргинии - Kanawha County Solid Waste Authority, где руководство сократило рабочую неделю своим 24 служащим до 4 дней, сообщает Associated Press.

Жителей просят предназначенные для переработки отходы пока хранить дома, поскольку на сегодня центр готов перерабатывать только бумагу. Финансовый кризис, ударивший по автомобилестроителям и другим производителям, не обошел стороной и переработчиков мусора.

Если раньше они могли продавать переработанный картон по $135 за тонну, то теперь его цена упала ниже $35 за тонну. Пластмассовые бутылки подешевели с 25 центов до 2 центов за фунт. Алюминиевые канистры потеряли в цене около половины и стоят всего 40 центов за фунт. Цена тонны металлолома снизилась с $525 до $100. Компания Kanawha продает около 7,5 тонны бумаги, пластика и алюминия в год.

Становится все сложнее и сложнее найти покупателей на некоторых рынках, говорят сотрудники предприятия. Пока немногие переработчики в США принимают такие решительные меры как Kanawha, но этот рынок стал настолько невыгодным, что компании в штатах Орегон и Невада, которым раньше платили за вывоз мусора, теперь ничего за это не получают.

Некоторые участники рынка называют нынешний спад как самым серьезным из когда-либо случавшихся. Предприниматели говорят, что если дела пойдут так и дальше, то им будет выгоднее выбросить бумагу и картон в мусорные контейнеры, а не ждать спецмашины из центра переработки или от муниципалитета. Особенно, если за это надо будет платить.

Согласно данным американского управления по охране окружающей среды, жители США в прошлом году произвели около 254 млн. тонн различного мусора. При этом было переработано 150 млн. тонн материалов, из которых около 80 млн. тонн пришлись на железо и сталь, что поддержало отечественную промышленность.

Большинство переработанной продукции было экспортировано в Азию, где из нее затем делают различные товары для тех же жителей США. Тем не менее сегодня перемены на рынке подвергают опасности контракты на сотни миллионов долларов, которые были заключены в пору высоких цен на металлолом. Многие пытаются отложить поставки и складировать отходы до лучших времен, но для этого надо строить огромные склады, а, скажем, бумага, не может храниться долго. Эксперты не исключают, что кризис в мусороперерабатывающей промышленности может затянуться до 2010 года.  По материалам K2Kapital 

http://news.finance.ua/ru/~/1/0/all/2008/12/09/145647 

ЄС хоче більшої переробки сміття

ЄС хоче більшої переробки сміття
Рада міністрів з питань навколишнього природного середовища ЄС схвалила директиву про покращення утилізації сміття.Як передає власний кореспондент УНІАН, відповідне рішення було схвалено на засіданні Ради 20 жовтня в Люксембургу.Директива передбачає розширення використання сміття як вторинної сировини, з посиленням його переробки, вторинного використання, використання для виробництва газу. Директива також передбачає, що до 2020 року рівень переробки такого сміття, як папір, метал та скло має сягнути 50%, рівень переробки будівельного сміття – 70%.Загалом, в ЄС щорічно викидається 1,8 млрд. тонн сміття, або 3,5 тонни на 1 особу.В 2005 році 49% сміття було вивезено на звалища, 18% - спалено, 27% - перероблено.

постiйна адреса статтi:
http://eunews.unian.net/ukr/detail/188866

 "Грінко" зробить сміття кориснимЗ відходів матимуть електроенергію й тепло

У Києві планують побудувати завод для переробки сміття найсучаснішими методами піролізу. Такі технології задіяні наразі лише у деяких країнах ЄС. Після обробки у вакуумі за надзвичайно високої температури від відходів залишатиметься лише тепло, електроенергія і всього 20 відсотків нетоксичного попелу. Вартість проекту, який реалізовуватиме спільно з міською владою компанія "Грінко-Київ", сягатиме до 80 млн євро.

Наука добралася й до сміття. Незабаром у Києві його переробку здійснюватимуть завдяки найновішим технологіям. Ці технології дають змогуть зменшити оброблення сміття вп'ятеро, натомість з'явиться додаткова електро- та теплова енергія. Як розповів перший заступник голови КМДА Анатолій Голубченко, "революційний" піролізний завод міська влада хоче побудувати спільно з компанією "Грінко-Київ". На новому заводі сміття оброблятимуть у спеціальних установках. У вакуумі сміття нагріватимуть до високої температури, від чого воно розкладатиметься на газ та органічні залишки. Газу буде 80 відсотків від об'єму, а органічного осаду відповідно 20 відсотків. Газ використовуватимуть як пальне для роботи заводу. 

Як розповіли "Хрещатику" представники компанії "Грінко-Київ", ідею будівництва заводу запозичено у Європейського Союзу, де такі об'єкти успішно працюють. "З усіх нинішніх технологій переробки сміття, метод піролізу мінімізує навантаження на довкілля",— каже гендиректор "Грінко-Київ" Богдан Ковпак. За його словами, обробка відходів при температурі 1200 градусів практично повністю нейтралізує отруйні з'єднання, як-то: діоксани та інші. Піролізна обробка дає електроенергію, опалення і дезактивований попіл (всього 20 %), який потрібно захоронювати. За словами пана Ковпака, такий проект дає місту ряд переваг: не треба шукати додаткових площ під полігони, на яких відходи окислюються і отруюють повітря, й не потрібно витрачати мільйони гривень для щорічної закупівлі фільтрів для сміттєспалювального заводу.

Будувати завод планують у Голосіївському районі, на території, де нині знаходиться сортувальний комплекс "Грінко-Центр". Орієнтовна вартість проекту приблизно 80 млн євро. Коли об'єкт запрацює, поки що тяжко сказати. Наразі вже відомо, що щорічно на піролізному заводі "знешкоджуватимуть" понад 120 тис. тонн відходів.  

 Компанія "Грінко-Київ" оптимістично налаштована щодо реалізації проекту. "У березні цього року ми запровадили проект окремого збирання відходів і маємо чудові результати. Мешканці ретельно сортують папір, пластик, метал",— підсумував Богдан Ковпак.

Ігор СВАЧІЙ "Хрещатик"  

http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3434/art/1228419117.html