Львів,
який називають культурною столицею України, у 2016 році все частіше
став асоціюватися зі сміттям. Проблема зберігання відходів існує тут
давно, але загострилася вона у травні минулого року через загоряння на
звалищі і трагічну загибель рятувальників під завалами.
Після закриття полігону питання набуло яскравого політичного забарвлення: місцева львівська влада звинувачує уряд у бездіяльності, а останній в свою чергу всю відповідальність покладає на міського голову Львова Андрія Садового. Про проблему дізналися навіть у Польщі: мер Львова звернувся до адміністрації Любліна з проханням забрати сміття. Фокус намагався розібратися, чому львівське сміття — вже не проблема одного Львова і які шляхи вирішення кризи існують.
Сміттєвий ґрунт
Гігантське звалище сміття площею 26 га в прямому сенсі слова отруює життя мешканцям сусіднього з ним села Грибовичі ось вже 49 років. За весь цей час туди звозилися відходи зі Львова та прилеглих районів. У радянські часи про екологію не дбали, тому до побутових відходів додавалися ще й виробничі. Серед них були і ті, які містили кислі гудрони — речовини, які не піддаються утилізації.
Обіцянки закрити сміттєзвалище у 2006 році так і залишалися обіцянками. Вже тоді було кілька варіантів створення нового полігону, запропонованих ВАТ “Інститут гірничо-хімічної промисловості “Гірхімпром”. Далі планування справа не пішла, а значить, і закрити діюче звалище було неможливо: вивозити сміття з обласного центру більше нікуди. Терміни вирішення питання переносилися, а проблемною виявилося навіть встановлення обладнання з виробництва біогазу з відходів. Компанія, яка взялася працювати над проектом, різко відмовила, але розірвати угоду з нею не вдалося навіть через суди.
Тривалий спокій львівської влади закінчився в травні 2016 року, коли на полігоні сталося займання. Троє рятувальників і еколог, які ліквідували його, загинули під завалами тліючого сміття. Вже на наступний день сміттєзвалище закрили.
Закриття полігону “Збиранка” викликало хвилю дискусій. Багато місцевих політиків висловлювалися за відновлення роботи полігону в Грибовичах. Про те саме заявляли департамент екології та природних ресурсів Львівської області, а також компанія “АВЕ Львів”, яка займається вивезенням сміття. У міськраді пропонували старий план рекультивації “Збиранки”: закласти відкоси звалища 3 млн кубічних метрів сміття, а зверху засипати двометровим шаром землі. Передбачалося насадження рослинності на цій території. Заступник голови комітету з питань промислової політики і підприємництва Верховної Ради (партія “Самопоміч”) Сергій Кіраль навіть порівнював проблему з марсельською, де аналогічне звалище сміття таким же чином рекультивували і засипали землею.
Безвіз для сміття
Планам щодо рекультивації сміттєзвалища не судилося збутися: в листопаді минулого року після позову обласної прокуратури Львівський суд заборонив всі можливі роботи на звалищі.
“Сортування сміття на полігоні “Збиранка” — єдине логічне рішення в даній ситуації. Полігони, які закриваються і рекультивуються, продовжують працювати протягом 10-15 років. Ситуація у Львові ускладнюється з кожним днем. Тимчасове рішення занадто затяглося надовго, а перевезення на великі відстані занадто дорогі”, — говорить директор компанії “АВЕ Львів” Олег Гайовишин. Тимчасове рішення, про яке він згадує, — вивіз сміття на інші полігони на території всієї України. Ліміт дружелюбності міст, куди вирішили вивозити відходи, був швидко вичерпаний. Запоріжжя, Миколаїв, Дніпро і Київ відмовилися від своїх обіцянок. У Київській області не обійшлося навіть без протестів на під’їзді до звалищі села Крюківщина.
Активісти не раз публікували фотографії стихійних звалищ біля населених пунктів, звинувачуючи в їх появі саме львівську владу. Спроби викинути сміття в лісових масивах Буського району Львівської області зафіксувала державна екологічна інспекція.
У січні 2017 року питання львівського сміття вийшло за межі України. За інформацією польських медіа, Андрій Садовий звернувся до міської адміністрації Любліна з проханням забрати львівське сміття. Він пояснив прохання небезпекою для екології Східної Європи. Звернення в адміністрацію польського міста більше нагадує гучний політичний крок, ніж можливість вирішити проблему: навіть при всьому бажанні влади Любліна, вона не зможе забрати львівське сміття без дозволу Головної інспекції з охорони навколишнього середовища і Міністерства екології та природних ресурсів України. Останнє ж не відправляло ніяких запитів до Польщі. Більше того, за словами Олега Гайовишина, технічно вивозити сміття в Польщу практично неможливо: “На кордоні не можна буде перевірити, чи є в смітті контрабанда. Крім того, українські відходи неконтрольовані. Вони не сортуються, як повинні сортуватися в європейських країнах”.
Битви на політичному полігоні
Андрій Садовий опинився в центрі ідеального сміттєвого шторму. Не склалося і з Адміністрацією президента, і з урядом, і з Львівською облдержадміністрацією. Згідно з соцопитуваннями, останні півроку політик незмінно утримує п’яту позицію в рейтингу можливих кандидатів на пост президента, втім, відсоток підтримки впав з 8,9 в серпні 2016 до 8,4 у грудні. Якщо проблема залишиться невирішеною, рівень електоральної довіри до Садового, як і до партії “Самопоміч”, продовжить падіння.
24 січня перепалка з урядом перейшла на підвищені тони. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що рішення проблеми з львівським сміттям у компетенції міської влади. “Бюджет розвитку міста в 2017 становить 1,8 млрд гривень. Неприпустимо з такими грошима не вирішувати проблему”, — заявив прем’єр-міністр.
За словами Сергія Кіраля, рішення в даній ситуації — питання не грошей, а політичної волі. “Якби міській владі назвали ділянку, виділення якої погоджено громадами, обласною адміністрацією і урядом, то проблеми б не було. Гройсман прекрасно знає, що Міністерство регіонального розвитку з 3 лютого 2016 блокує рішення за проектом Європейського інвестиційного банку, з яким Львів почав працювати ще в 2014 році”. — впевнений Кіраль.
Гройсман доручив питання голові Львівської облдержадміністрації Олегу Синютці. Між Синюткою та Садовим теж не все гладко. Поки міська адміністрація намагається отримати кредит від Європейського інвестиційного банку для рекультивації полігону, а також створення комплексу сортування та утилізації відходів, голова ЛОДА вирішив провести конкурс на пошук інвестора будівництва такого комплексу. Залишається незрозумілим, хто в планах Синютки займатиметься рекультивацією полігону.
У ЛОДА запропонували три локації для будівництва комплексу з утилізації відходів, згодом звинувативши міську адміністрацію в бездіяльності. Проблема, однак, була в людях, які живуть неподалік від локацій: на території двох з трьох ділянок розташоване старе занедбане виробництво сірки. Місцеві не хочуть ще більше ризикувати екологією навколо своїх будинків.
Сміттєва проблема Львова опинилася на стику інтересів різних політичних сил як на регіональному рівні, так і в Києві. Поки місцева, обласна та київська влада продовжують кидати один в одного камені так, що осколки летять навіть у Польщу. Після ударів по іміджу Львова ставки підвищуються до іміджу України.
Олексій Коваленко
Після закриття полігону питання набуло яскравого політичного забарвлення: місцева львівська влада звинувачує уряд у бездіяльності, а останній в свою чергу всю відповідальність покладає на міського голову Львова Андрія Садового. Про проблему дізналися навіть у Польщі: мер Львова звернувся до адміністрації Любліна з проханням забрати сміття. Фокус намагався розібратися, чому львівське сміття — вже не проблема одного Львова і які шляхи вирішення кризи існують.
Сміттєвий ґрунт
Гігантське звалище сміття площею 26 га в прямому сенсі слова отруює життя мешканцям сусіднього з ним села Грибовичі ось вже 49 років. За весь цей час туди звозилися відходи зі Львова та прилеглих районів. У радянські часи про екологію не дбали, тому до побутових відходів додавалися ще й виробничі. Серед них були і ті, які містили кислі гудрони — речовини, які не піддаються утилізації.
Обіцянки закрити сміттєзвалище у 2006 році так і залишалися обіцянками. Вже тоді було кілька варіантів створення нового полігону, запропонованих ВАТ “Інститут гірничо-хімічної промисловості “Гірхімпром”. Далі планування справа не пішла, а значить, і закрити діюче звалище було неможливо: вивозити сміття з обласного центру більше нікуди. Терміни вирішення питання переносилися, а проблемною виявилося навіть встановлення обладнання з виробництва біогазу з відходів. Компанія, яка взялася працювати над проектом, різко відмовила, але розірвати угоду з нею не вдалося навіть через суди.
Тривалий спокій львівської влади закінчився в травні 2016 року, коли на полігоні сталося займання. Троє рятувальників і еколог, які ліквідували його, загинули під завалами тліючого сміття. Вже на наступний день сміттєзвалище закрили.
Закриття полігону “Збиранка” викликало хвилю дискусій. Багато місцевих політиків висловлювалися за відновлення роботи полігону в Грибовичах. Про те саме заявляли департамент екології та природних ресурсів Львівської області, а також компанія “АВЕ Львів”, яка займається вивезенням сміття. У міськраді пропонували старий план рекультивації “Збиранки”: закласти відкоси звалища 3 млн кубічних метрів сміття, а зверху засипати двометровим шаром землі. Передбачалося насадження рослинності на цій території. Заступник голови комітету з питань промислової політики і підприємництва Верховної Ради (партія “Самопоміч”) Сергій Кіраль навіть порівнював проблему з марсельською, де аналогічне звалище сміття таким же чином рекультивували і засипали землею.
Безвіз для сміття
Планам щодо рекультивації сміттєзвалища не судилося збутися: в листопаді минулого року після позову обласної прокуратури Львівський суд заборонив всі можливі роботи на звалищі.
“Сортування сміття на полігоні “Збиранка” — єдине логічне рішення в даній ситуації. Полігони, які закриваються і рекультивуються, продовжують працювати протягом 10-15 років. Ситуація у Львові ускладнюється з кожним днем. Тимчасове рішення занадто затяглося надовго, а перевезення на великі відстані занадто дорогі”, — говорить директор компанії “АВЕ Львів” Олег Гайовишин. Тимчасове рішення, про яке він згадує, — вивіз сміття на інші полігони на території всієї України. Ліміт дружелюбності міст, куди вирішили вивозити відходи, був швидко вичерпаний. Запоріжжя, Миколаїв, Дніпро і Київ відмовилися від своїх обіцянок. У Київській області не обійшлося навіть без протестів на під’їзді до звалищі села Крюківщина.
Активісти не раз публікували фотографії стихійних звалищ біля населених пунктів, звинувачуючи в їх появі саме львівську владу. Спроби викинути сміття в лісових масивах Буського району Львівської області зафіксувала державна екологічна інспекція.
У січні 2017 року питання львівського сміття вийшло за межі України. За інформацією польських медіа, Андрій Садовий звернувся до міської адміністрації Любліна з проханням забрати львівське сміття. Він пояснив прохання небезпекою для екології Східної Європи. Звернення в адміністрацію польського міста більше нагадує гучний політичний крок, ніж можливість вирішити проблему: навіть при всьому бажанні влади Любліна, вона не зможе забрати львівське сміття без дозволу Головної інспекції з охорони навколишнього середовища і Міністерства екології та природних ресурсів України. Останнє ж не відправляло ніяких запитів до Польщі. Більше того, за словами Олега Гайовишина, технічно вивозити сміття в Польщу практично неможливо: “На кордоні не можна буде перевірити, чи є в смітті контрабанда. Крім того, українські відходи неконтрольовані. Вони не сортуються, як повинні сортуватися в європейських країнах”.
Битви на політичному полігоні
Андрій Садовий опинився в центрі ідеального сміттєвого шторму. Не склалося і з Адміністрацією президента, і з урядом, і з Львівською облдержадміністрацією. Згідно з соцопитуваннями, останні півроку політик незмінно утримує п’яту позицію в рейтингу можливих кандидатів на пост президента, втім, відсоток підтримки впав з 8,9 в серпні 2016 до 8,4 у грудні. Якщо проблема залишиться невирішеною, рівень електоральної довіри до Садового, як і до партії “Самопоміч”, продовжить падіння.
24 січня перепалка з урядом перейшла на підвищені тони. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що рішення проблеми з львівським сміттям у компетенції міської влади. “Бюджет розвитку міста в 2017 становить 1,8 млрд гривень. Неприпустимо з такими грошима не вирішувати проблему”, — заявив прем’єр-міністр.
За словами Сергія Кіраля, рішення в даній ситуації — питання не грошей, а політичної волі. “Якби міській владі назвали ділянку, виділення якої погоджено громадами, обласною адміністрацією і урядом, то проблеми б не було. Гройсман прекрасно знає, що Міністерство регіонального розвитку з 3 лютого 2016 блокує рішення за проектом Європейського інвестиційного банку, з яким Львів почав працювати ще в 2014 році”. — впевнений Кіраль.
Гройсман доручив питання голові Львівської облдержадміністрації Олегу Синютці. Між Синюткою та Садовим теж не все гладко. Поки міська адміністрація намагається отримати кредит від Європейського інвестиційного банку для рекультивації полігону, а також створення комплексу сортування та утилізації відходів, голова ЛОДА вирішив провести конкурс на пошук інвестора будівництва такого комплексу. Залишається незрозумілим, хто в планах Синютки займатиметься рекультивацією полігону.
У ЛОДА запропонували три локації для будівництва комплексу з утилізації відходів, згодом звинувативши міську адміністрацію в бездіяльності. Проблема, однак, була в людях, які живуть неподалік від локацій: на території двох з трьох ділянок розташоване старе занедбане виробництво сірки. Місцеві не хочуть ще більше ризикувати екологією навколо своїх будинків.
Сміттєва проблема Львова опинилася на стику інтересів різних політичних сил як на регіональному рівні, так і в Києві. Поки місцева, обласна та київська влада продовжують кидати один в одного камені так, що осколки летять навіть у Польщу. Після ударів по іміджу Львова ставки підвищуються до іміджу України.
Олексій Коваленко
http://news.finance.ua/ua/news/-/393717/brudna-problema-velyka-podorozh-lvivskogo-smittya-po-ukrayini
Немає коментарів:
Дописати коментар