У спадок — 2,6 мільйона тонн сміття


У спадок — 2,6 мільйона тонн сміття
 
Поки на Волині шукають інвестора для сміттєпереробного заводу, гори непотребу зростають щодня 
Україна посідає перше місце у світі за кількістю сміття на душу населення. Утім, про цю сумну статистику останнім часом згадували нечасто. Трагедія на грибовицькому сміттєзвалищі змусила голосніше заговорити про споконвічну проблему відходів чи не всі регіони. І Волинь — не виняток.
420 гектарів — під звалищами
Екологи області уже давно б’ють на сполох. Не раз на відкритих нарадах звучало, що щороку відходів на Волині збільшується, значну їх частину вивозять на полігони та сміттєзвалища, які не відповідають санітарно-екологічним вимогам, експлуатуються не належним чином. А це негативно позначається на навколишньому середовищі та здоров’ї людей.
Станом на початок року в області налічували 11 полігонів твердих побутових відходів та 514 сміттєзвалищ загальною площею приблизно 420 гектарів. І тут уже накопичено 2,6 мільйона тонн твердих побутових відходів.
Попри це, з 11 згаданих полігонів ТПВ мають дозволи на розміщення відходів лише 3. В інших — закінчилися у 2012—2014 роках. І на сьогодні немає підзаконних актів, які б регулювали порядок видачі дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
Щодо найближчого майбутнього, то з тих 11 полігонів 8 спроможні лише на певний період (від 2 до 7 років) забезпечити потребу своїх населених пунктів у розміщенні відходів. В управлінні екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації уточнюють: однією з проблем, що призводить до швидкого перезаповнення, є порушення технології складування цього непотребу.
Що стосується сміття у селах та селищах, то тут майже не проводять організованого вивезення побутових відходів, переважно бракує програм поводження з ТПВ та схем санітарної очистки. Тож виникають стихійні звалища, що негативно впливає на санітарний стан населених пунктів. Із 514 сміттєзвалищ 104 паспортизовано (22 %), 53 (причому розміщені у 4 районах) мають оформлені державні акти на земельні ділянки або договори оренди землі.
Робота сміттєсортувальної лінії у Брищі переконує: пріоритетним напрямом поводження з відходами мусить бути їх переробка, а не захоронення чи навіть спалення. Фото надані автором
Робота сміттєсортувальної лінії у Брищі переконує: пріоритетним напрямом поводження з відходами мусить бути їх переробка, а не захоронення чи навіть спалення. Фото надані автором
Інвестор на 100 мільйонів
Голова Волинської ОДА Володимир Гунчик визнає, що з-поміж головних завдань на 2017-й рік планують будівництво на території області сміттєпереробного заводу. Лише це, впевнений він, зможе  розв’язати надактуальну екологічну  проблему.
— Залучатиму всіх, щоб ця інвестиція на Волинь прийшла. Логістика  передбачає, що радіус довезення сміття повинен бути не більш ніж 70 кілометрів. Тож якщо завод звести у Ковелі, ми охопимо всю територію області, — уточнює очільник краю.
Однак, за словами Володимира Гунчика, це глобальна інвестиція на 50—100 мільйонів євро. Цю ідею він виношує 2 роки, відколи обійняв посаду.
— Подивився на звалища, коли ми почали шукати кошти на впорядкування місць захоронення відходів, і зрозумів, що це шлях у нікуди — закопувати сміття в землю і чекати 50 років. Такий підхід — біда, створення екологічних могильників, де вже нічого не можна робити, тільки посадити дерева, — наголошує співрозмовник.
Нині волиняни працюють із різними компаніями, щоб отримати вихідні дані (скільки сміття, як і де переробляти) та сформувати бізнес-план, який  запропонують потенційним інвесторам.
Такі краєвиди хіба що собаці очі милують.
Такі краєвиди хіба що собаці очі милують.
Щодня — по 300 тонн
У Луцьку нагадала про себе проблема переробки сміття, коли люди дізналися про прийом твердих побутових відходів зі Львова на сміттєзвалище у Брищі. Адже обласний центр, як і деякі інші міста України, вирішив допомогти Львову.
Натомість реакція на таке рішення Луцької міської влади була неоднозначною.
Одні запевняли, що пропозиція виправдана, адже місця на сміттєзвалищі у Брищі вистачить ще на 15 років, тож простягнути сусідам руку допомоги не лише можливо, а й необхідно. Інші ж сприйняли цю позицію Луцького міського голови Миколи Романюка без оптимізму.
Місцеві навіть обіцяли заблокувати дорогу. Селяни вже це робили за каденції попереднього градоначальника. Як зазвичай, не обійшлося без підкидання хмизу у вогонь проблеми від окремих політичних сил…
Зрештою Микола Романюк припинив приймати сміття зі Львова. «Таке рішення прийнято відповідно до категоричної позиції мешканців села Брище, які збиралися перекривати дороги. Це в нас модно останнім часом. Шкода, що люди сліпо слухалися політиків. Адже у сусідів біда. А ми лишаємо їх наодинці з їхніми проблемами. Це не по-українськи!» — написав Луцький міський голова на своїй сторінці у Facebook.
Львів’яни завозили відходи до Луцька не безоплатно. Адже, згідно з підписаним договором, за тонну сміття сусіди мали платити 36,6 гривні. До того ж щодня у Брище відправляють 300 тонн непотребу з обласного центру Волині. Утім, як виявилося, для селян принципово, чиє сміття привозять на територію, прилеглу до села.
Полігон твердих побутових відходів у Брищі відкрили 24 роки тому. У 2015-му там ввели у дію сміттєсортувальну лінію. За інформацією міської ради, зараз на переробку вдається відправити до 70% відходів. До того ж готують до запуску другу сміттєсортувальну лінію на новому полігоні. А рекультивацію старого полігона планують завершити до кінця літа цього року.
На жаль, через протести місцевих у Брищі також відмовилися від спеціальної печі для спалювання сміття. Комунальники забрали її, так і не почавши використовувати. Хоч вона, за словами градоначальника, одна з найсучасніших в Україні і відповідала всім європейським стандартам. І вельми допомогла б в утилізації використаних шприців чи біологічних поопераційних відходів.
Луцьк шукає інвесторів для будівництва сміттєпереробного заводу неподалік від міста. Микола Романюк запевняє, що напрацювання вже є. «Але ще зарано їх озвучувати», — уточнює він. На його переконання, мінімальна необхідна сума — 30 мільйонів євро (для прикладу, вартість такого заводу у Бресті — 69 мільйонів євро).
Замість післямови. Те, що пріоритетним напрямом поводження з відходами мусить  бути їх переробка, а не захоронення чи навіть спалення, розуміють усі. Це єдиний вихід із так званого сміттєвого колапсу. Проте зараз в Україні переробляють менш як 5% сміття, тоді як у Швеції чи Швейцарії — понад 90%.
В Україні поки що, на жаль, немає жодного підприємства зі сміттєпереробки. Єдиний у країні збудований у Рівному завод із переробки відходів на альтернативне паливо простоює. Причина — законодавчі колізії. У межах чинних нормативних актів підприємство працювати не може. На Волині сподіваються, що доки у краї знайдуть інвестора, законодавчі колізії на рівні центральної влади владнають.
Допоки ж триває ця робота, важливо щонайменше забезпечити роздільне сміттєзбирання. У Луцьку такий процес вже впроваджується. Обладнано приблизно 2 сотні місць для цього, робота  триває. А щодо Волині загалом, то роздільне збирання побутових відходів проводять лише у містах Нововолинськ та Горохів і селищах міського типу Шацьк та Локачі. В містах обласного значення працюють пункти з прийому вторинної сировини. І хоча цей процес — розв’язання проблеми зменшення навантаження на полігони, відбувається він ой як  повільно. Тому  щодня зростають гори непотребу — «спадок», який не один десяток років доведеться ліквідовувати нашим нащадкам. 
 
http://ukurier.gov.ua/uk/articles/u-spadok-26-miljona-tonn-smittya/

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

МСЗ - помойка на небе (Greenpeace) - відео